Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/784/22

Справа № 130/784/22 Провадження № 22-ц/801/1457/2023 №22-ц/801/1467/2023 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 29 серпня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача), суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В., з участю секретаря судового засідання Собцевої А.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року та на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року, постановлені під головуванням судді Верніка В.М., у справі №130/784/22 за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Жмеринської окружної прокуратури та Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області (відповідачі) про відшкодування моральної шкоди, встановив: Короткий зміст вимог У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Жмеринської окружної прокуратури та Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 2016 року відповідачі в порушення вимог КПК України про швидке неупереджене слідство, незважаючи на його звернення до них, проявляють повну бездіяльність щодо проведення досудового слідства та відсутність контролю за слідством. А тому просив стягнути на свою користь з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України моральну шкоду в сумі 100 0000 грн з кожного відповідача як моральну шкоду за триваючу бездіяльність. Рішення суду першої інстанції Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року в частині вимог ОСОБА_1 до Жмеринської окружної прокуратури та Жмеринського районного відділу поліції про відшкодування моральної шкоди закрито провадження. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, 17 травня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та рішення суду першої інстанції, посилаючись на їх незаконність. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції так і не витребував матеріалів кримінальних проваджень, відомості в яких повністю підтверджують його позовні вимоги. Щодо ухвали про закриття провадження у справі щодо двох відповідачів апелянт вважає, що суд першої інстанції керувався постановою апеляційного суду в іншій справі. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 08 серпня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду. Будучи повідомленим в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, ОСОБА_1 не з`явився, зазначивши в апеляційній скарзі про те, що просить справу розглянути без його участі. В судовому засіданні прокурор Колівошко С.М. і представник ГУНП у Вінницькій області Дмитрук Ю.Д. проти вимог апеляційної скарги заперечували, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване. Інші учасники справи, також повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду своїх представників не направили, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Жмеринської окружної прокуратури і Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області суд виходив з того, що вказані органи прокуратури та слідства не є юридичними особами, а відтак не наділені цивільною процесуальною дієздатністю й самостійно не можуть бути відповідачами у даній справі щодо оспорюваної цивільної відповідальності в межах заявлених позивних вимог про стягнення з них на користь позивача моральної шкоди. Рішення суду у цій справі мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю ОСОБА_1 позовних вимог. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення (ухвала та рішення) відповідають вказаним вимогам . Щодо підстав закриття провадження у справі в частині вимог до Жмеринської окружної прокуратури і Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Так, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України). За приписами статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зроблено висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особам, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 712/13066/18 (провадження № 61-14548св19), від 10 листопада 2021 року у справі № 552/2889/20 (провадження № 61-2238св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 607/4090/21 (провадження № 61-15138св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 213/4206/19 (провадження № 61-9221св21), від 18 травня 2022 року у справі № 552/3667/19 (провадження № 61-16667св21), від 08 березня 2023 року у справі № 464/4338/21 (провадження № 61-9763св 22). Указане свідчить про сталість судової практики при вирішенні питання процесуального статусу філії чи представництва у справі. Як встановлено судом першої інстанції відомості про державну реєстрацію Жмеринська окружна прокуратура та Жмеринський РВП ГУНП у Вінницькій області саме як юридичних осіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні. Отже, ОСОБА_1 пред`явив позов про стягнення моральної шкоди до Жмеринської окружної прокуратури та Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, які не мають статусу юридичної особи, а відтак не наділені цивільною процесуальною дієздатністю й самостійно не можуть бути відповідачами у даній справі щодо оспорюваної цивільної відповідальності в межах заявлених позивних вимог про стягнення з них на користь позивача моральної шкоди. З урахуванням наведеного, суд першої інстанцій закриваючи провадження у справі, правильно врахував, що Жмеринська окружна прокуратура та Жмеринський РВП ГУНП у Вінницькій області відповідно до положень статей 47, 48 ЦПК України не можуть виступати стороною у цивільному процесі, а тому такий позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Колегія суддів звертає увагу на те, що розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, провадження № 14-399цс18). Таким чином, філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права та до незгоди із висновками про закриття провадження у справі, а тому апеляційний їх відхиляє. Щодо правильності та законності рішення суду в частині вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Відповідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Порядок відшкодування моральної шкоди передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року. Процедура застосування даного закону врегульована Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року. Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За змістом положень ч. 2 статті 1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Особа має право на відшкодування такої шкоди внаслідок подій наведених у ч.1 ст.1 та випадках, визначених ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди (статті 1173, 1174 ЦК України). За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та негативними наслідками. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Так, судом першої інстанції встановлено, що постановою Вінницького апеляційного суду від 20.09.2019 року в справі №130/728/19 стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн (а.с.5-8). Постановою Вінницького апеляційного суду від 29.10.2020 року в справі №130/2635/19 стягнуто з Держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн (а.с.9-11). Відповідно до копій повідомлень Жмеринської місцевої прокуратури від 08.04.2019 року та прокуратури Вінницької області від 23.10.2019 року за результатом перевірки стану досудового розслідування серед інших кримінального провадження №42016021130000020 від 12.08.2016 року за ч. 1 ст. 165 КК України та кримінального провадження №42018021130000022 від 10.05.2018 року за ч. 1 ст. 382 КК України установлено, що слідчими, зокрема СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області та Барського відділення поліції допущено тяганину під час розслідування в порушення вимог ст. 2, 9, 28 КПК України, у зв`язку з чим Жмеринською місцевою прокуратурою підготовлено вказівку на адресу начальника ГУНП у Вінницькій області про усунення виявлених порушень та вирішення питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Оскільки для виникнення зобов`язання щодо відшкодування шкоди в порядку ст. 1176, 1174, 1167 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства та їх посадових осіб, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. 12, 81 ЦПК України). Отже, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року кримінальне судочинство визнано як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх Конституційних прав, свобод та законних інтересів. Кримінальним процесуальним законодавством визначено порядок розгляду скарг учасників кримінального провадження та осіб, права яких порушуються як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого провадження у суді. Підставою для стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 визначив бездіяльність усіх вказаних ним відповідачів щодо виконання вимог КПК про неупереджене та швидке слідство у кримінальних провадженнях, однак позивач не вказав, чи розглядалося в порядку КПК України оскарження дій, бездіяльності та рішень окремих службових осіб відповідачів у рамках певного кримінального провадження, а також не надав суду доказів на підтвердження їх незаконної бездіяльності. Проте в матеріалах справи відсутні рішення, які б набрали законної сили, про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності вказаних органу поліції, територіального органу Національної поліції чи їх службових осіб. Позивачем також не надано доказів як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і доказів спричинення йому в зв`язку з цим моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. Щодо посилань позивача на не витребування судом першої інстанції матеріалів кримінальних проваджень, в яких нібито містяться докази обґрунтованості його позовних вимог, то апеляційний суд їх відхиляє з огляду на таке. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Саме сторони несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відмовляючи в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування з Жмеринського районного відділу поліції Кримінальних проваджень, зазначених в ухвалі від 27.10.2021 суд першої інстанції правильно виходив із того, що таке клопотання за формою і змістом не відповідає встановленим вимогам (частина 2 статті 84 ЦПК України), зокрема, не зазначено, які саме докази потрібно витребувати (посилання на ухвалу суду в іншій справі, де зазначені номери досудових розслідувань є недостатнім), не вказані обставини, які можуть підтвердити ці докази, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року та ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року, постановлені у цій справі без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: І.М. Стадник Судді: Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин