Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1498/23

Справа № 163/1498/23 Провадження №33/802/491/23 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С. Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 серпня 2023 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Білоуса І.Л., представника митного органу Федчишиної С.Ф. (в режимі відеоконференції), захисника Бакуна О.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бакуна О.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду від 06 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , водія ТОВ «НКЮ», РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень з конфіскацією в дохід держави товару «клей для взуття» у 14 каністрах, загальною вартістю 28000,00 гривень. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він прямуючи близько 09:22 години 19 травня 2023 року з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Волинської митниці смугою руху «червоний коридор» водієм транспортного засобу з номерними знаками НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , у якому як перевізник відповідно до митної декларації ІМ ЕЕ №UA100000/2023/750702, інвойсу №Р011/2023 від 18.05.2023, СMR №0735 від 18.05.2023, Carnet Tir SX85490158 перевозив товар «частини взуття, фурнітура швейна для виготовлення взуття, вироби з пластмаси для пакування» з кількістю ватажних місць 421, вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару, який не заявлений у товарно-супровідних документах та митній декларації і знаходився серед заявленого товару, а саме: «клей для взуття», поміщений у 14 каністр, вагою 25 кг кожна, загальною вартістю 28000,00 гривень, шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України. Не погодившись з рішенням суду,захисник Бакун О.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду, оскільки під час розгляду справи, суддя не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення інкримінованого правопорушення, судом не дотримано вимог ст. 498 МК України. Також просить врахувати рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 05.07.2023 у справі щодо відповідності Конституції України абзацу другого частини першої ст. 483 МК України стосовно індивідуалізації юридичної відповідальності особи за митне правопорушення та визнано таким, що не відповідає Конституції України. Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в ній, міркування представника митниці, яка заперечувала апеляцію, суддя приходить до наступного висновку. Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України вказаних вимог закону дотримався. Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку. Так винуватість ОСОБА_1 підтверджується: протоколом про порушення митних правил, копією контрольного талону серії УВА № 761373, митною декларацією ІМ ЕЕ №UA100000/2023/750702 та товарно-супровідними документами: інвойс №Р011/2023 від 18.05.2023, СMR №0735 від 18.05.2023, Carnet Tir SX85490158. У СMR №0735 від 18.05.2023 вказано про переміщення в транспортному засобі з номерними знаками НОМЕР_2 / НОМЕР_3 товару згідно з інвойсом №Р011/2023 загальною вагою 7660,00 кг, загальна кількість вантажних місць у підсумку становить -

421. Однак в пункті 8.2 акту про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA 205020/2023/600282 зазначено - «загальна кількість вантажних місць / з них відкритих (розпакованих)» 435/435, різницю яких становить 14 каністр клею для взуття. При цьому у митній декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, ОСОБА_1 не заявив про переміщення ним власного товару. Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. В суді апеляційної інстанції встановлено, що і не заперечувалося учасниками справи, що окрім задекларованого та вказаного в товаросупровідних документах, був в транспортному засобі і інший товар, який не був задекларований. Посилання сторони захисту про відсутність умислу на переміщення товару ОСОБА_1 , з огляду, зокрема, на пояснення останнього, підставного спростовані судом першої інстанції. Звертає суд увагу і на ту обставину, що в апеляційному суді скаржник будь-яких додаткових обставин, окрім викладених в скарзі, не повідомив, жодних клопотань чи доказів не подавав. Частина 1 статті 483 МК України в разі доведеності вини особи передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 % вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів. Суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що з урахуванням фактичних обставин справи та особи ОСОБА_1 відсутні підстави для не призначення безальтернативного стягнення, як у виді штрафу в розмірі 100 % вартості товарів, так і конфіскації цих товарів. Посилання в апеляційній скарзі захисника на рішенням Конституційного Суду України від 05.07.2023 № 5-р(ІІ)/23 у справі № 3-46/2022, з огляду на те, що абзац другий частини першої статті 483 МК України втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, не свідчить про необґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення в частині накладення стягнення та не є підставою для його скасування. Враховуючи докази, які суд першої інстанції взяв до уваги, давши їм належну оцінку, та поклав в основу обвинувачення, суддя знаходить доводи скаржника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, безпідставними. У відповідності до вимог ч.1 ст.531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;...5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення. У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, суддя вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції, на що вказує скаржник в своїй апеляції, немає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу захисника Бакуна О.С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 06 липня 2023 року відносно останнього, без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду О.М.Клок