Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1639/20

Справа № 163/1639/20 Провадження №33/802/47/21 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ч.1 ст. 483 МК України Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 січня 2021 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Литвиненка В. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 03 грудня 2020 року з запереченням адвоката Портянка Є.В. на апеляційну скаргу, ВСТАНОВИВ Вказаною постановою судді провадження у справі за протоколом про порушення митних правил №0518/20500/20, складеними щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до вищевказаного протоколу ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення транспортного засобу через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, при таких обставинах. 20 серпня 2019 року через митний пост "Ягодин" Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 увіз автомобіль "Рено", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , і подав до митного контролю інвойс № 00562 про ціну транспортного засобу у 2300 євро, свідоцтво про його реєстрацію № НОМЕР_3 , декларацію типу ІМ40ЕЕ № 205020/2019/023254, що стали підставою для переміщення через митний кордон. 20 серпня 2019 року на митному посту "Ягодин" Волинської митниці ДФС проведено митне оформлення цього автомобіля. 06 березня 2020 року Волинська митниця Держмитслужби одержала з Держмитслужби України звернення митних органів Литовської Республіки про підтвердження ввезення автомобіля "Рено", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на митну територію України. За результатами опрацювання звернення литовських митних органів та доданих до ньому товарно-супровідних документів (експортної митної декларації MRN 19LTKC0100EK16F828, рахунку-фактури серії GA № 2019-02206) автомобіль "Рено", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , був проданий компанією UAB "Gelgotos Transportas" громадянину ОСОБА_1 за 5674 євро або 158 602,84 гривні за офіційним курсом НБУ станом на 20 серпня 2019 року. Дії ОСОБА_1 під час увезення та митного оформлення автомобіля "Рено", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , кваліфіковані за ч.1 ст.483 МК України як спрямовані на його переміщення через митний кордон з приховуванням від митного контролю за ознаками подання митному органу як підстави його переміщення інвойсу № 00562 як документа, одержаного незаконним шляхом і такого, що містив неправдиві відомості про продавця (відправника) і митної вартості товару. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції у своїй постанові зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, оскільки не зібрано достатніх доказів винуватості. Не погодившись із таким судовим рішенням в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Литвиненко В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, вважає, що таке підлягає до скасування. Представник митного органу зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, оскільки його вина повністю доводиться матеріалами справи. Просить у своїй апеляційній скарзі скасувати постанову судді Любомльського районного суду від 03 грудня 2020 року, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України та накласти адміністративне стягнення в розмірі 100 відсотків вартості вилучених товарів з конфіскацією цих товарів, а також стягнути витрати митного органу у вказаній справі за зберігання товару,та судові витрати. В запереченні на апеляційну скаргу митного органу адвокат Портянко Є.В. в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги є надуманими та немотивованими, у зв`язку з чим підстав для її задоволення немає, тому просить постанову судді суду першої інстанції залишити в силі як законну та обґрунтовану. В судове засідання апеляційного суду, яке було призначене на 05 січня 2021 року учасники апеляційного провадження, які належним чином повідомлені, не з`явились. Захисник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони захисту. Суд вважає за доцільне проводити розгляд матеріалів за апеляційною скаргою без участі учасників судового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаної норми закону дотримався в повній мірі. Так, з матеріалів провадження вбачається, що обставини справи судом досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки суду ґрунтуються, як на матеріалах справи, так і на вимогах закону, на підставі досліджених доказів, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України. З об`єктивної сторони порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, проявляються у переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю яке проявляється у наступних формах: - використання спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або сховищ, що утруднюють виявлення цих товарів; - шляхом надання одним товарам вигляду інших; - подання органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості встановленого місця, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно із УКТ ЗЕД та його митної вартості. Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, що це можуть бути, зокрема, митна декларація, контракт, коносамент, товарно-супровідні документи, інвойс, дозвіл відповідних державних органів тощо. Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо, не відповідають дійсності. ОСОБА_1 ставилось у вину те, що він 20 серпня 2019 року перемістив з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення даного товару документу, а саме інвойсу від 15.08.2019 №00562, одержаного незаконним шляхом та такого, що містить неправдиві відомості щодо відправника (продавця) та митної вартості товару, відповідно, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 483 МК України. Однак, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 вчиняв будь-яку із дій, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, чи сприяв їх вчиненню. Як правильно встановлено судом першої інстанції, до митного оформлення ОСОБА_1 подав усі необхідні документи, зокрема, митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 205020/2019/023288, товарно-супровідні документи (інвойс № 00562, свідоцтвом про реєстрацію). Відповідно до цих документів автомобіль "Рено", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 придбаний ОСОБА_1 15 серпня 2019 року за ціною 2300 євро, відповідно митну вартість визначено у 81 062,43 гривні, з чого визначено загальний розмір митних платежів, що становить 26 920,10 гривні. Таке митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані. Посилання митного органу про те, що зазначені документи одержані незаконним шляхом, та є такими, що містять неправдиві відомості щодо відправника товару, а також містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару суд апеляційної інстанції знаходить непереконливими. В доданому до звернення митних органів Литовської Республіки рахунку-фактурі серії GA № 2019-02206 вказано про продаж автомобіля "Рено", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за 5674 євро. Однак, зважаючи на те, що за даним митним оформленням не проводилась невиїзна документальна перевірка в порядку ст.ст.351-354 МК України, рішення про коригування митної вартості товарів органом доходів, відповідно до положень ст.ст. 54, 55 МК України, не приймалось і витребування додаткових документів для її підтвердження у порядку ч. 4 та ч. 4 ст. 53 МК України не здійснювалось, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що під час увезення транспортного засобу і його митного оформлення було подано неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості, про що вірно зазначив місцевий суд у своїй постанові. Таким чином, аналіз досліджених доказів свідчить, що достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, у справі не зібрано і під час розгляду протоколу не надано. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна позиція міститься і в рішенні Європейського Суду з прав людини «Авшар проти Туреччини», в якому Суд встановив стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, дослідивши усі матеріали справи, суддя дійшов обґрунтованого висновку, що докази вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, відсутні, а тому згідно з п.1 ст.247 КУпАП обґрунтовано та вмотивовано закрив провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Литвиненка В. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 03 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК України - без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк