Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/5228/23

Дата документу 23.08.2023 Справа № 336/5228/23 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 336/5228/23 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І. Провадження №22-ц/807/1800/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С., суддів: Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мотор Січ» про поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И В: 06 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Мотор Січ» про поновлення на роботі. Свої вимоги мотивувала тим, що15 липня 2009 року вона була прийнята на роботу в Управління будівництва та соціального розвитку Відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ» Головним інженером проекту, на послу начальника проектно-конструкторського відділу на підставі Наказу генерального директора № 808 від 15 липня 2009 року. Відкрите акціонерне товариство «Мотор Січ» було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ», згідно Наказу № 223 від 30 травня 2011 року. 09 травня 2023 року Наказом за № 1094/к ОСОБА_1 була звільнена у зв`язку із скороченням чисельності персоналу та неможливістю працевлаштування за її згодою на іншу роботу згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Вважає, що звільнення її з посади відбулося з порушенням вимог трудового закононавства. Порушуючи ст.49-2 КЗпП України відповідачем не були запропоновані вакансії в інших підрозділах та філіях АТ «Мотор Січ» відповідно до її спеціальності та кваліфікації або роботи, яку вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд відновити її на роботі, скасувавши наказ від 09 травня 2023 року за №1094/к, №94 «Про реорганізацію» від 01 березня 2023 року. Стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату за квітень 2023 року та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с.1-5). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.175,176,177 ЦПК України (а.с.7-9). 23 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, уточнивши прохальну частину просила суд поновити її на роботі (а.с.11-15). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2023 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України, оскільки вона не відповідає вимогам ст.175-177 ЦПК України (а.с.16-17). 09 липня 2023 року ОСОБА_1 втретє подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила суд поновити її на роботі на посаді головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського відділу управління будівництва та соціального розвитку Акціонерного товариства «Мотор Січ». А також, стягнути з відповідача на її користь сплачений нею судовий збір у розмірі 1073,60 грн (а.с.20-23). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, оскільки позивачем не були виконані всі вимоги ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2023 року(а.с.24-25). Не погоджуючись з таким судовим рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права; неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зобов`язати суд першої інстанції прийняти позовну заяву про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати до свого провадження. Зобов`язати суд першої інстанції прийняти ухвалу про повернення судового збору, сплаченого помилково на вимогу суду у сумі 1073. 60 грн в порушення ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та повернути судовий збір із отримувача платежу. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано, що визнання незаконним та скасування наказу про звільнення як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права - поновлення на роботі з одночасною виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вчинення інших дій, пов`язаних з поновленням на роботі, є однією вимогою - поновленням на роботі. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині, вийшов за межі заявлених позовних вимог, що суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначених ч.1,3 ст.13 ЦПК України. Суд вимагає від позивача прописувати юридичні тонкощі, які необхідно було встановлювати в судовому засіданні. На вимогу суду помилково сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн, при тому, що вона відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від його сплати під час розгляду справи про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в усіх судових інстанціях, тому просить зобов`язати суд першої інстанції повернути їй сплачений судовий збір. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 6 ст. 353 ЦПК України передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові). Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі, мотивована тим, що позивач не в повному обсязі виконала вимоги ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху у визначений в ухвалі строк, а саме позивачем не було заявлено вимогу про скасування наказу про звільнення, що унеможливлює поновлення позивача на роботі за умови існуючого та не скасованого наказу про звільнення, правомірність якого позивачем не оспорюється. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що 06 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Акціонерного товариства «Мотор Січ», в якому просила суд відновити її на роботі, скасувавши наказ від 09 травня 2023 року за №1094/к, №94 «Про реорганізацію» від 01 березня 2023 року. Стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату за квітень 2023 року та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с.1-5). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2023 року позовна заява залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.175,176,177 ЦПК України, а саме: не містить відомостей про РНОКПП позивача, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Крім того, позивачем не вказано ціну позову в частині вимоги про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також не зазначено конкретної суми заробітної плати, про стягнення якої заявлено позов, не зазначено який розмір середньомісячного заробітку позивач просить застосувати при стягнення суми середнього заробітку. Позивачем при зверненні до суду не сплачений судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн, а також за позовну вимогу майнового характеру (залежно від визначеної ціни позову) судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с.7-9). 23 червня 2023 року на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, уточнила прохальну її частину та просила суд поновити її на роботі, зазначивши, що на підставі ст. 5 Закону України « Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях (а.с.11-15). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2023 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки в ній не вказано РНОКПП позивачки, позовна вимога не конкретизована, не зазначено, на якій саме посаді та на якому саме підприємстві позивачка просить поновити її на роботі, не заявлено вимог про визнання незаконним наказу про звільнення або про скорочення штату, що унемоливлює поновити її на роботі, оскільки такі вимоги в цьому випадку є похідними та залежать від встановлення законності або незаконності наказу про звільнення. Позивачкою не виконані інші вимоги суду, а саме в позовній заяві були відсутні та в уточненій позовній заяві також не зазначені відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовній) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та несплатою судового збору (а.с.16-17). 09 липня 2023 року ОСОБА_1 втретє надала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила суд поновити її на роботі на посаді головного інженера проекту - начальника проектно-конструкторського відділу управління будівництва та соціального розвитку Акціонерного товариства «Мотор Січ» та стягнути з відповідача на її користь сплачений нею судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Крім того, ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2023 року та попередньої ухвали від 12 червня 2023 року, в уточненій позовній заяві від 09 липня 2023 року вказала свій РНОКПП, посаду та підприємство на які позивачка просить поновити її на роботі, зазначивши, що вжиття заходів досудового врегулювання спору не проводились, доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою немає, повідолмлено щодо наявності у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, зазначено попередній розрахунок суми судових витра, які понесла позивачка у зв`язку з розглядом справи, що становить 1073, 60 грн(а.с.20-23). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці, у зв`язку з тим, що остання не в повній мірі усунула недоліки позовної заяви, зазначивши, що не було заявлено вимогу про скасування наказу про звільнення, яка є обов`язковою похідною вимогою при поновленні на роботі, що унеможливлює поновлення на роботі ОСОБА_1 за умови існуючого та не скасованого наказу про звільнення, правомірність якого позивачем не оспорюється (а.с.24-25). Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Згідно з положеннями статей 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява, зокрема, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України. Згідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до ч.2 ст.49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст.49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Отже, питання, що стосується викладу обставин справи, з`ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, їх належність та допустимість, суд може вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з підстав не уточнення позивачем позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення, не звернув уваги на зазначені обставини. Водночас, як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2023 року та від 29 червня 2023 року, ОСОБА_1 усунула зазначені в них недоліки, тричі подавши до суду уточнену позовну заяву, проте в оскаржуваній ухвалі про них нічого не йдеться. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до п. 18. постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Відповідно до п. 19 цього Пленуму розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Отже, саме при розгляді справи про поновлення позивачки на роботі суду необхідно перевірити наказ ( розпорядження) відповідність його законові, на підставі якого її було звільнено. За таких обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з тих підстав, що вона не заявила вимоги про скасування наказу про звільнення, що є правом позивача, а суд робить відповідні висновки щодо законності такого наказу вже під час ухвалення рішення вирішуючи спір по суті справи про поновлення на роботі. Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі «Церква села Сосулівка проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює «право на суд», в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. «Голдер проти Об`єднаного Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, № 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. «Беллет проти Франції», рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, № 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання про прийняття даної позовної заяви припустився надмірного формалізму, що може мати наслідком обмеження права позивачки на доступ до суду як елемента права на справедливий суд, що є неприпустимим. Отже, суд першої інстанції в цій справі помилково та необґрунтовано вказав про наявність таких недоліків у позовній заяві, які б свідчили про неможливість відкриття провадження за нею. Залишення без руху, а тим більше повернення позовної заяви з підстав, викладених судом, є порушенням вимог процесуального законодавства, адже судом першої інстанції фактично надано оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, при вирішенні питання про відкриття провадження, а не при прийнятті рішення суду по суті спору, чим допущено порушення приписів ст. ст. 185, 187, 263-265 ЦПК України. Таким чином суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону та прийшов до помилкового висновку про повернення позову з вищевказаних підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6), апеляційний суд вважає, що постановлена Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 21 липня 2023 року ухвала про повернення позову підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України (порушення норм процесуального права). Прохання апеляційної скарги про зобов`язання суд першої інстанції прийняти ухвалу про повернення судового збору, сплаченого позивачем помилково на вимогу суду на суму 1073,60 грн не може бути задоволено, оскільки відноситься до компетенції суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2023 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 23 серпня 2023 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.