Постанова 4813 № 521/11196/23

Номер провадження: 33/813/1437/23 Номер справи місцевого суду: 521/11196/23 Головуючий у першій інстанції Леонов О. С. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.08.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., за участю: секретаря судового засідання Стоянової Л.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 року, якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок. Згідно оскарженої постанови, 17.04.2023 року, об 11:03 год., ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», номерний знак « НОМЕР_1 », по вул. Інглезі, 9-Б, в м. Одесі з явними ознаками наркотичного сп`яніння (почервоніння очей, зіниці погано реагують на світло, бліда шкіра обличчя). Від огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову та закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на наступне: - судом першої інстанції не в повній мірі досліджено відео запис, долучений до матеріалів справи, а ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки, але відмовлявся від проведення огляду в медичному закладі, оскільки поспішав по особистим справам; - йому не було видано направлення водія для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури та спростовує факт його відмови пройти такий огляд; - порушено його право на захист, оскільки він не викликався в судове засідання для надання пояснень та заперечень на протокол про адміністративне правопорушення; - матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу щодо його перебування в стані наркотичного сп`яніння. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що постанова суду винесена 17.05.2023 року без його участі, а отримав він зазначену постанову лише 12.07.2023 року, після чого невідкладно звернувся з апеляційною скарго, що є поважною причиною пропуску строку. Заслухавши суддю-доповідача: пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; суд дійшов висновку про таке. Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом встановлено таке. Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_1 не був присутнім при винесенні оскарженої постанови, а дізнавшись про її існування 12.07.2023 року невідкладно звернувся з апеляційною скаргою, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови,судом встановлено таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №026849 від 17.04.2023 року, водій ОСОБА_1 , 17.04.2023 року, об 11:03 год., керував транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», номерний знак « НОМЕР_1 », по вул. Інглезі, 9-Б, в м. Одесі з явними ознаками наркотичного сп`яніння (почервоніння очей, зіниці погано реагують на світло, бліда шкіра обличчя), від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Подія фіксувалась на «bodycam» працівників патрульної поліції (а.п. 2-4). Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно підписав, зазначивши, що відмовляється від проходження огляду, у зв`язку з особистими обставинами. При цьому, зазначив, що не згоден з протоколом про адміністративне правопорушення. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, також підтверджується: - направленням на огляд до медичного закладу водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння (а.с. 3); - диском з «bodycam» працівників патрульної поліції щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення та подій, які мали місце 17.04.2023 року (а.с. 4). Вказані докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис є недопустимим доказом, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки та не перебував взагалі у стані наркотичного сп`яніння. Апеляційним судом переглянутий відеозапис, який долучений до матеріалів справи, з якого чітко вбачається наступне: - зупинка працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ; - перевірка працівниками патрульної поліції його транспортного засобу; - пропонування пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та проїхати у медичний заклад, на що ОСОБА_1 відмовився та зазначив, що в нього є особисті справи, а тому він не має можливості проїхати в медичний заклад. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів, а тому даний доказ, у розумінні ст.251 КУпАП, є належним і допустимими. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Тим більш, останній не заперечував проти обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд визнає неспроможними доводи апелянта про недопустимість як доказу відеозапису з нагрудних камер працівників поліції. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , він був складений за відмову від проходження останнім від огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом. Доводи апелянта зводяться до того, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння визнаються апеляційним судом декларативними, з огляду на те, що ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не керування транспортними засобами у стані наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апелянта з приводу невручення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки таке направлення долучене до протоколу, при цьому ОСОБА_1 власноручно його підписав, але відмовився слідувати до медичного закладу. Також, слід зазначити, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову від проходження огляду на стан того чи іншого сп`яніння, що в даному випадку також утворю склад адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 чітко відмовився від проходження огляду. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи ОСОБА_1 стосовно відсутності порушень ПДР з боку останнього та незаконності його зупинки працівниками патрульної поліції, оскільки з відеозапису вбачається, що він був зупинений працівниками патрульної поліції з приводу несправності задніх габаритів. Накладаючи адміністративне стягнення, місцевий суд дотримався загальних правил накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (ст.33 КУпАП), врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, а також особу правопорушника. Рішення щодо застосування виду та розміру стягнення відповідає вимогам закону та практиці ЄСПЛ, відповідно до якої, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки (ріш. «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року). Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, останнім не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. За викладених обставин, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, а тому оскаржена постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Таким чином, апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський