Постанова 4815 № 569/10494/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 серпня 2023 року м. Рівне Справа № 569/10494/22 Провадження № 22-ц/4815/726/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 24993,43 грн. та витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 2481 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Згідно витягу з оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що зареєстрований на відповідача, станом на липень 2022 року за період з березня 2017 року по червень 2022 року виникла заборгованість за надані ТОВ "Рівнетеплоенерго" послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 46356,58 грн. Відповідач є споживачем послуг, отримує квитанції на оплату та користується послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а тому зобов`язаний сплатити заборгованість. Від добровільного погашення заборгованості відповідач ухиляється. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" подано апеляційну скаргу у якій вказують на порушення судом норм матеріального права, а також неповне дослідження та оцінку доказів. Стверджує, що є незрозумілим як проведена відповідачем оплата за останні три роки отриманих та спожитих послуг може носити авансовий характер. Посилаючись на висновки висловлені в ухвалі ВССУ від 03.04.2013 р. по справі №6-3353св13 та в постанові ВС України у справі № 6-43цс16 від 22.03.2017 р., а також в постанові Рівненського апеляційного суду у справі №569/9208/21 від 25.01.2022 р. звертає увагу на неодноразову оплату відповідачем наданих послуг понад суму поточного нарахування. Такі платежі здійснювались 11.2017; 03.2018; 06.2018; 12.2018; 07.2021. Вважають, що такі дії свідчать про визнання боргу, а тому строки позовної давності перериваються та обчислюються вже не з 07.2019 року. Крім цього, вказує, що відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доводів позивача. Враховуючи викладене просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення у житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), власником якого є відповідач ОСОБА_1 . Згідно з оборотною відомістю за період з березня 2017 року по липень 2022 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 заборгованість відповідача з оплати послуг централізованого опалення становить 46356,58 грн. У заяві-відзиві від 16 листопада 2022 року відповідач позов визнав частково за період з 28 липня 2019 року в межах строку позовної давності та надав докази сплати заборгованості. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", закріплено принцип щомісячної оплати споживачем за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, встановлено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Частиною першою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Суд першої інстанції виходив з того, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка виникла в межах строку позовної давності, а саме: за період з липня 2019 року по липень 2022 року, що відповідає нормі ст. 256 ЦК України. З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, а строк позовної давності за платежами, складає три роки, то позивач звернувся до суду з пропуском строків позовної давності без урахування неправомірності визначення початку перебігу позовної давності. Сплата 1100 гривень в липні 2021 року не може свідчити про переривання строку позовної давності за рахунками, які необхідно було сплатити за період з березня 2017 року до липня 2019 року, оскільки за період з жовтня 2020 року до квітня 2021 року відповідачу нараховано до сплати за послуги по опаленню 8752,77 грн. Сплачено відповідачем за вказаний період 3101 грн. Отже, за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року у відповідача була наявна заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 5651,77 грн., що й перебуває в межах строків позовної давності. Як вбачається з матеріалів справи та враховано місцевим судом 25 липня 2022 року та 16 листопада 2022 року відповідач сплатив 2000 грн. та 20160,73 грн. відповідно, що підтверджується квитанцією № 0.0.2621209428.3 та квитанцією № 0.0.2742642055.1.. Отже, в межах строків позовної давності заборгованість сплачена, а решта заборгованості перебуває поза межами трирічного строку. Крім цього колегія суддів зважає на те, що з оборотної відомості наданої позивачем заборгованість станом на 03.2017 визначена сумою 16784 гривні 29 копійок, походження якої взагалі не обґрунтоване будь-якими доказами. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Боймиструк С.В. Судді Хилевич С.В. Шимків С.С.