Постанова 4815 № 569/9208/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2022 року м. Рівне Справа № 569/9208/21 Провадження № 22-ц/4815/262/22 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Харечко С.П. Заочне рішення суду першої інстанції ухвалено 17 червня 2021 року в м. Рівне (фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось). Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в с т а н о в и в : У травні 2021 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі ТОВ " Рівнетеплоенерго") з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Мотивуючи вимоги, зазначалося, що позивач здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власником (квартиронаймачем) якої є ОСОБА_1 . Згідно з витягом оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що зареєстрована за вказаною адресою, станом на 01 березня 2021 року існує заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 57 409,59 грн. З наведених спонукань просило стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 57 409,59 грн. Заочним Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго" заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 57 409,59 грн. та судовий збір в розмірі 2 270 грн. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, отримавши послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води належної якості, зобов`язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, користуючись послугами ТОВ "Рівнетеплоенерго" оплату здійснювала частково, що підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 . Тому вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а відтак підлягають задоволенню. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 жовтня 2021 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Свою ухвалу суд попередньої інстанції мотивував тим, що посилання ОСОБА_1 щодо застосування наслідків пропуску позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки із оборотної відомості №00082636 видно переривання цього строку. Крім того, суд вказав, що відповідач при зверненні із заявою про перегляд заочного рішення не надала доказів, які б мали істотне значення. Вказав, що під час судового розгляду були досліджені належним чином всі наявні письмові матеріали справи та надана їм відповідна правова оцінка. Оскільки відповідач про судове засідання, в якому було ухвалено заочне рішення, повідомлялася належним чином рекомендованою кореспонденцією та зважаючи на те, що заява про перегляд заочного рішення не містить посилання на нові докази, які мають істотне значення для справи, суд дійшов висновку, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення На заочне рішення суду відповідач подала апеляційну скаргу, де покликалась на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. На обґрунтування апеляційної скарги покликалась на необхідність застосування при вирішення спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності. Зазначала, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Тому, на її думку, до стягнення підлягає заборгованість, яка нараховувалась протягом трьох років, що передували пред`явленню позову. З викладених підстав просила оскаржуване рішення змінити, застосувати наслідки спливу позовної давності, задовольнивши вимоги позивача частково, а саме стягнувши з неї заборгованість за надані послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання за останні 3 ( три роки ) з березня 2018 року по березень 2021 року (згідно оборотної відомості за період з вересня 2013 року по березень 2021 року особового рахунку № НОМЕР_1 м. Рівне) у сумі 25 273,38 гривень та судовий збір в розмірі 2 270 грн. У поданому відзиві позивач вважав оскаржуване заочне рішення суду законним та обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі доводи такими, що не спонукають до його скасування. Тому просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначалось, що користуючись послугами з теплопостачання, відповідач частково справляла за них плату, таким чином здійснювалось переривання терміну позовної давності. На думку позивача, обставина часткової сплати грошових коштів за надані послуги вказує на визнання споживачем нарахованої заборгованості. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Судом було з`ясовано, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення по АДРЕСА_1 без укладення відповідного договору про надання послуг. Розрахунок вартості наданих послуг здійснювався позивачем за тарифами з теплопостачання у розмірах затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №6 від 04 січня 2011 року (із відповідними змінами) та постановами НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями послуг" (із відповідними змінами). Як видно із оборотної відомості за період з вересня 2013 року по березень 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 щодо квартири АДРЕСА_2 , опалювальною площею 48,8 кв.м., кількість прописаних: двоє; за ОСОБА_1 як квартиронаймачем обліковується заборгованість за вказаний період в розмірі 57409,59 грн. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині першій ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Між тим, як видно із витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником лише Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , за якою обчислювалась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. В силу належності квартири на праві спільної часткової власності кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, що відповідає положенням ст. 319 ЦК України. Іншої домовленості між співвласниками щодо споживання наданих позивачем послуг не встановлено, договір про надання житлово-комунальних послуг відсутній, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано. Тому до стягнення з відповідача підлягає заборгованість, що пропорційно відповідає її частці у праві спільної часткової власності на квартиру. Як убачається, при вирішенні спірних правовідносин суд попередньої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним. При цьому колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки для цього є наявними достатні правові підстави. Так, згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо необхідності застосування наслідків спливу позовної давності, на які покликається відповідач, то підстави для цього відсутні. Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Між тим, як видно із наданої позивачем оборотної відомості (розрахунку заборгованості) за період з вересня 2013 року по березень 2021 року ОСОБА_1 сплачувались грошові кошти за надані позивачем послуги у 2014, 2016, 2017, 2019, 2020, 2021 роках, а тому матеріально-правового строку, визначеного законом для звернення до суду з вимогою про захист цивільного права, позивачем пропущено не було. Мотивом для прийняття нової постанови про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача Ѕ суми заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2021 року скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 28 704 (двадцять вісім тисяч сімсот чотири) гривні 80 копійок. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"; адреса: вул. Д. Галицького, 27, м. Рівне; код ЄДРПОУ: 36598008. Відповідач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 . Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В. Боймиструк С.О. Гордійчук