Постанова 4821 № 712/11834/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1113/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/11834/20 Категорія: 304070000 Пересунько Я. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л., Новіков О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, - в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що Черкаська ТЕЦ на підставі відповідної ліцензії та рішень Черкаської міської ради №520 від 24.05.2005 року та №1480 від 31.10.2007 року забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. Черкаська ТЕЦ надає відповідачам житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Не дивлячись на відсутність укладеного між позивачем та відповідачами договору про надання житлово-комунальних послуг, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу усі фактично спожиті комунальні послуги у повному обсязі. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі. Відповідачі, своєчасно, з січня 2013 року не вносять плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також не здійснювали внески за встановлення, обслуговування та замну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2020 року складає 66 538,47 грн, яку позивач разом із інфляційними втратами в сумі 16 585,22 грн, трьома відсотками річних в сумі 4 728,47 грн та судовим збором просив стягнути на свою користь з відповідачів. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків у розмірі 28 175, 14 грн., інфляційні втрати 1 455, 67 грн., три проценти річних 1 195, 29 грн., а всього стягнути 30 826, 10 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судові витрати у виді судового збору в розмірі 368, 80 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судові витрати у виді судового збору в розмірі 368, 80 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги встановлено, що відповідачі несвоєчасно та не в повному обсязі проводять їх оплату. Водночас, під час розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_1 подав письмову заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача, яку також підтримала інший відповідач ОСОБА_2 . Оскільки заборгованість за послуги з опалення та гарячого водопостачання нараховувались позивачем щомісяця, то трирічний строк позовної давності треба відраховувати від кожного такого щомісячного платежу. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за період із грудня 2017 року (в межах строку позовної давності) по вересень 2020 року включно (в межах заявлених позивачем позовних вимог). Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, вважаючи його незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати. Апеляційні вимоги мотивував тим, що договору на про надання послуг з централізованого опалення та гарячого постачання з ним не укладено, у зв`язку з чим у суду були відсутні підстави навіть для часткового задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» вказує, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Велика Палата Верховного Суду по справі № 712/8196/20 у своїй постанові від 07.07.2020 року зазначила про те, що у сторін спору, виконавця послуг з постачання теплової енергії та споживача, є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012 року, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкасах. Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною, особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №

630. Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно вищенаведеного ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» є виконавцем послуг з опалення та гарячого водопостачання будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_3 17 серпня 2018 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ». Згідно з відомостями відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 29 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 з 21 січня 1987 року, а ОСОБА_6 із 4 квітня 2017 року. Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надає Черкаська ТЕЦ за адресою АДРЕСА_3 . За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього ж Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), а також у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/2625/16-ц. Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги на користь позивача, оскільки відповідач договору на надання житлово-комунальних послуг з позивачем не укладав, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих споживачем житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк відповідно до вказівок закону, договору. Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ст. ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, звертаючись до суду із позовом просив суд стягнути із відповідачів заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, яка виникла за період з березня 2013 року по вересень 2020 року. У зв`язку із поданням до суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_1 заяву про застосування строку позовної давності, то судом першої інстанції вірно розраховано період за який підлягає стягненню борг, а саме з грудня 2017 року по вересень 2020 року та розраховано суму боргу відповідачів. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки у відповідачів виникло прострочене зобов`язання, тому є законодавчі підстави для застосування статті 625 ЦК України до даних правовідносин. Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді