Постанова 4809 № 405/2886/23

ПОСТАНОВА Іменем України 16 серпня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/2886/23 провадження № 22-ц/4809/991/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Єгорової С.М., за участю секретаря судового засідання Напрюшкіної О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2023 року у складі судді Драного В.В. ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. 19 червня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом вилучення 7 транспортних засобів у ОСОБА_2 або у будь-яких інших осіб, у яких вони можуть перебувати у володінні або в користуванні та передачі їх на відповідальне зберігання до ДП «Сетам». Метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді. Заяву про забезпечення позову мотивувала тим, що за час спільного проживання сторонами було набуто майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому та ефективний захист оспорюваних прав позивача та сприяти недобросовісним діям з боку відповідача. Дана необхідність обумовлена тим, що спірні автомобілі на даний час перебувають у володінні відповідача ОСОБА_2 , який може суттєво погіршити їх технічний стан шляхом експлуатації або вилучення складових частин (запчастин, електронної техніки, колес, тощо), неналежного зберігання та/або змінити місце їх фактичного знаходження, що в подальшому може призвести до неповного захисту оспорюваних прав позивача, ускладнення виконання чи взагалі до унеможливлення виконання рішення про поділ майна подружжя. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2023 заяву ОСОБА_1 задоволено. Забезпечено позов шляхом вилучення транспортних засобів у ОСОБА_2 або у будь-яких інших осіб, у яких вони можуть перебувати у володінні або в користуванні, а саме: 1) Автомобіль марки MERCEDES-BENZ ATEGO державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон, рік випуску - 2006, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; 2) Автомобіль марки MERCEDES-BENZ ATEGO, державний номерний знак НОМЕР_5 , об`єм двигуна 4,8 л., рік випуску - 2011, паливо дизельне, КПП автомат, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ; 3) Автомобіль марки BURG BPM-0018TCSXX-BX державний номерний знак НОМЕР_7 , кузов НОМЕР_8 , тип КТЗ - Спеціалізований причіп-рефрижератор, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; 4) Автомобіль марки DAF 95 XF 380 державний номерний знак НОМЕР_10 , кузов НОМЕР_11 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон-рефрижератор, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_12 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; 5) Автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номерний знак НОМЕР_13 , рік випуску - 2018, об`єм двигуна 4,5 л., КПП автоматична, паливо дизельне, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; 6) Автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI, кузов НОМЕР_14 , державний номерний знак НОМЕР_15 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон, рік випуску - 2000, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_16 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; 7) Автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI, кузов НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_18 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон ізотермічний-С, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_19 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; та передано їх на відповідальне зберігання до Державного підприємства «СЕТАМ». Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що оскаржуваною ухвалою про вилучення транспортних засобів порушено права відповідача, оскільки вилучення передбачає не лише заборону реалізації (відчуження) майна, а й унеможливлює користування майном, що на думку відповідача є невідповідним заходом. Вважає, що при постановленні ухвали суд не врахував, мотиви зустрічного позову де чітко вбачається, що ОСОБА_2 визнає факт спільного майна подружжя на вказані в оскаржуваній ухвалі транспортні засоби та просить суд здійснити поділ майна рівними частинами. До тепер відповідачем не було здійснено жодної спроби реалізувати, сховати, передати та вчинено будь-які інші дії, які б вказували на те, що ним не буде виконане майбутнє рішення суду. Позивач не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сюр Н.В., які були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засіданння апеляційного суду не прибули. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом вилучення транспортних засобів та передачі їх на відповідальне зберігання до Державного підприємства «СЕТАМ», суд першої інстанції виходив з того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, наявні ризики пошкодження, зносу або викрадення спірних транспортних засобів, що знаходяться у володінні відповідача ОСОБА_2 , вважаючи, що обраний позивачем спосіб є співмірним із заявленими вимогами позивача. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Згідно з частиною першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема у пункті 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя і подала до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.04.2023 відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання. 08.05.2023 ОСОБА_2 подав суду зустрічний позов до відповідача ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, а саме: житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:399:0014, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вказаних 8 (восьми) автомобілів загальною вартістю 8089632 грн., 3 одиниць зброї загальною вартістю 472074 грн. та грошових коштів, що зберігаються на 4 (чотирьох) банківських рахунках. Отже, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо права власності на вказане рухоме майно. Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що містяться у звітах про оцінку майна, доданих до позову, автомобілі марки MERCEDES-BENZ ATEGO державний номерний знак НОМЕР_1 , марки MERCEDES-BENZ ATEGO, державний номерний знак НОМЕР_5 , марки BURG BPM-0018TCSXX-BX державний номерний знак НОМЕР_7 , марки DAF 95 XF 380 державний номерний знак НОМЕР_10 , марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номерний знак НОМЕР_13 , марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 416, державний номерний знак НОМЕР_15 , марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI, державний номерний знак НОМЕР_18 , належать ОСОБА_2 на праві власності, а автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_20 , належить позивачу ОСОБА_1 . Ухвалою Леніського районного суду м. Кіровграда від 28.04.2023 вже було частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та накладено арешт на спірні автомобілі та зброю. Проте, при вирішенні цієї справи, суд не врахував, що вилучення спірних транспортних засобів у ОСОБА_2 або у будь-яких інших осіб, у яких вони можуть перебувати у володінні або в користуванні та передачі на зберігання Державного підприємства «СЕТАМ», суттєво порушує право власності власника на це майно, крім того не зазначено судом у кого саме вказані транспортні засобі можуть перебувати у володінні. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17 (провадження № 61-1995 св 20) Верховний Суд дійшов висновку, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача на користування транспортними засобами, та надав перевагу позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є мотивованими та обґрунтованими. Посилання судом на правову позицію щодо можливості передачі спірного майна на зберігання іншим особам, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 в цивільній справі № 462/5589/18 є недоречним, оскільки у вказаній справі предметом спору є вимога власника про витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння, а в даній справі, що переглядається предметом спору є поділ спільного майна подружжя, в тому числі транспортних засобів власником яких є саме відповідач. З огляду на наведене, колегія суддів, враховуючи вимоги співмірності обраного заявником заходу забезпечення позову щодо заявлених позовних вимог вважає, що забезпечення позову шляхом вилучення спірних транспортних засобів у ОСОБА_2 або у будь-яких інших осіб, у яких вони можуть перебувати у володінні або в користуванні та передачі на зберігання Державного підприємства «СЕТАМ», порушує право відповідача на користування належним йому майном та надає перевагу позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті. Таким чином ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 серпня 2023 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Дуковський С.М. Єгорова