LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4809405/2886/23

від 28.06.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2023 року залишити без змін.

ПОСТАНОВА Іменем України 28 червня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/2886/23 провадження № 22-ц/4809/804/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Чельник О.І., за участю секретаря судового засідання Напрюшкіної О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2023 року у складі судді Драного В.В. ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Разом з позовом 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на належне відповідачу ОСОБА_2 майно, яке є предметом спору, а саме: 8 автомобілів загальною вартістю 8089632 грн., 3 одиниць зброї загальною вартістю 472074 грн. та грошових коштів, що зберігаються на чотирьох банківських рахунках та все інше його рухоме та нерухоме майно. Заяву про забезпечення позову мотивувала тим, що за час спільного проживання сторонами було набуто майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому та ефективний захист оспорюваних прав позивача та сприяти недобросовісним діям з боку відповідача. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.04.2023 заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на наступне майно: 1) Автомобіль марки MERCEDES-BENZ ATEGO державний номерний знак НОМЕР_1 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон, рік випуску - 2006, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 2) Автомобіль марки MERCEDES-BENZ ATEGO, державний номерний знак НОМЕР_4 , об`єм двигуна 4,8 л., рік випуску - 2011, паливо дизельне, КПП автомат, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 3) Автомобіль марки BURG BPM-0018TCSXX-BX державний номерний знак НОМЕР_5 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон-рефрижератор, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 4) Автомобіль марки DAF 95 XF 380 державний номерний знак НОМЕР_7 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон, рік випуску - 2006, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 5) Автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номерний знак НОМЕР_9 , рік випуску - 2018, об`єм двигуна 4,5 л., КПП автоматична, паливо дизельне, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 6) Автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 416, кузов НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон, рік випуску - 2000, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 7) Автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI, кузов НОМЕР_13 , державний номерний знак НОМЕР_14 , тип КТЗ - Спеціалізований вантажний фургон ізотермічний-С, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 8) Автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_16 , VIN НОМЕР_17 , рік випуску - 2015, об`єм двигуна 2,6 л., паливо бензин, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_18 . 9) карабін BLASER R8, серія НОМЕР_19 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 10) рушниця гладкоствольна BERETTA 686 SILVERPIGEONS номер НОМЕР_20 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 11) карабін MARLIN 60, серія НОМЕР_21 , номер НОМЕР_22 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 . У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що накладення арешту на зазначене нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав та може обмежити інших осіб розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв?язку із застосуванням відповідних заходів. Вважає, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих доводів для задоволення її заяви, а тому просив скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що між нею та відповідачем існує спір з приводу поділу та визнання права власності на рухоме майно - транспортні засоби та зброю, власником якої на теперішній час зареєстрований відповідач, грошові кошти, рахунки які відкриті на ім?я відповідача. Ціна (вартість) позову не є малозначною та оцінюється у декілька мільйонів гривень. Спірне майно перебуває у користуванні та володінні відповідача, яке може бути відчужене за будь-якої нагоди, оскільки власником спірного майна є саме відповідач. А тому вважає, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у разі відчуження відповідачем нерухомого майна на користь третіх осіб. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Швець Р.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сюр Н.В., які була належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засіданння апеляційного суду не прибули, натомість, подали заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивувавши це тим, що представник позивача перебуває в м. Києві у звязку із зайнятістю в кримінальній справі. Проте, в згаданих заявах відсутні відомості про номер кримінальної справи, дані, які свідчать про наявність повноважень адвоката Сюр Н.В. бути захисником у такій справі, найменування суду чи іншого органу, дату та час її розгляду й не вказано, що на підтвердження зазначених обставин будуть надані відповідні докази в подальшому. Тому, суд вважає, що за таких умов відсутні підстави вважати, що неявка сторонни та її представника в судове засідання була викликана поважними причинами. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Згідно з частиною першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема у пункті 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя і разом з позовом подала до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.04.2023 відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання. Подана заява про забезпечення позову містить достатньо обґрунтовані доводи щодо того, як саме невжиття вказаних у заяві заходів забезпечення позову ускладнює чи унеможливлює захист або поновлення прав позивача з огляду на предмет пред`явленого ним позову. Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що містяться у звітах про оцінку майна, доданих до позову, автомобілі марки MERCEDES-BENZ ATEGO державний номерний знак НОМЕР_1 , марки MERCEDES-BENZ ATEGO, державний номерний знак НОМЕР_4 , марки BURG BPM-0018TCSXX-BX державний номерний знак НОМЕР_5 , марки DAF 95 XF 380 державний номерний знак НОМЕР_7 , марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номерний знак НОМЕР_9 , марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 416, державний номерний знак НОМЕР_11 , марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI, державний номерний знак НОМЕР_14 , належать ОСОБА_2 на праві власності, а автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_16 , належить позивачу ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав для забезпечення позову у зазначений спосіб, не заслуговують на увагу, оскільки згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Стосовно доводів про неможливість використання транспорту, у зв`язку з його арештом, суд апеляційної інстанції роз`яснює наступне. Арешт майна це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Метою арешту є перешкодити власнику розпорядитися майном або передати його іншій особі, оскільки це може завдати шкоди інтересам держави або третіх осіб. Якщо автомобіль в арешті, у власника є заборона на зняття з обліку автомобіля, на продаж, дарування, тобто розпорядження. А використовувати транспортний засіб при цьому виді забезпечення позову не заборонено. Виключення становить, якщо арешт передбачає заборону користування. Посилання заявника на порушення його прав накладенням арешту, є безпідставним, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи, при цьому, особа, яка заявила відповідну заяву, довела її обґрунтованість та співмірність зі своїми позовними вимогами. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив щодо інших заходів забезпечення позову, які просила вжити позивач, а саме: накладення арешту на грошові кошти та на все інше рухоме та нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 у зв?язку з відсутністю доказів належності майна відповідачу. З огляду на наведене, колегія суддів, враховуючи вимоги співмірності обраного заявником заходу забезпечення позову щодо заявлених позовних вимог вважає, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у подальшому може утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення про задоволення позову. Отже, враховуючи, характер спірних правовідносин, судом першої інстанції у відповідності з положеннями ст.150 ЦПК України правомірно забезпечено позов для захисту матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля збереження майна та унеможливлення його відчуження на користь третіх осіб. Слід також зазначити, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження та порушення майнових прав відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді Л.М. Дьомич О.І. Чельник

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»