Постанова Одеський апеляційний суд № 522/21837/18

Номер провадження: 22-ц/813/2058/21 Номер справи місцевого суду: 522/21837/18 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія 5 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Рибачук О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Одеській області про визнання правочину недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, - ВСТАНОВИВ: 13 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом, в якому просив суд: визнати угоду купівлі-продажу автомобіля ( вантажний/ фургон малотоннажний-В) Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску, укладену 04.05.2017 року між ОСОБА_3 від імені якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) недійсною. Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на автомобіль ( вантажний/ фургон малотоннажний-В) Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску. Витребувати від ОСОБА_6 автомобіль ( вантажний/ фургон малотоннажний-В) Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску та передати його ОСОБА_3 (а.с 1-14). 26 лютого 2019 року ОСОБА_7 подала до суду зустрічну позовну заяву, по якій просила суд витребувати у ОСОБА_3 та передати ОСОБА_7 автомобіль марки Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску, мотивуючи її тим що вона придбала даний автомобіль на підставі договору укладеного у СГ № 1632 від 18.05.2017 року (а.с 44-67). 02 квітня 2020 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Абухіна Р.Д.) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Одеській області, - « про визнання правочину недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено частково. Визнано угоду купівлі-продажу автомобіля ( вантажний/ фургон малотоннажний-В) Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску, укладену 04.05.2017 року між ОСОБА_3 від імені якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) недійсною. Визнано за ОСОБА_3 ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на автомобіль (вантажний/ фургон малотоннажний-В) Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі по 234,90 грн. з кожного. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено (а.с 218-224). 10 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 направила засобами поштового зв`язку до Приморського районного суду м. Одеси апеляційну скаргу на рішення від 02 квітня 2020 року. Апелянт не погоджується з вказаним рішенням, вважає, що воно підлягає скасуванню. Також пояснює, що суд, задовольняючи первісний позов і відмовляючи у зустрічному позову керувався тим, що вважав доведеним і відсутність у ОСОБА_4 необхідного обсягу дієздатності для вчинення дій від імені ОСОБА_8 . До цього висновку суд при шов посилаючись на «довідку приватного нотаріуса Богаченко О.І.». Як зазначає апелянт, дана довідка є неналежно завіреною копією лист адресованого слідчому. Тому, прийнявши її як доказ сумнівного походження копії довідки, суд не дотримався принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи. Крім того, посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, а саме, що позивачем не було надано жодного належного і допустимого доказу на спростування дійсності довіреності виданої Івановим Л.А. на ім`я ОСОБА_4 . Крім того, сторона відповідача була позбавлена можливості навести перед судом зазначені в апеляції обставини, надати суду докази долучені до апеляції, оскільки брала участь лише у вступному слові. Також нею було подано заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, клопотання було задоволено, однак через технічні причини засідання проведені не були. Апелянт просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2020 року скасувати, винести нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження. 17.02.2021 року від третьої особи Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській області надійшли пояснення щодо апеляційної скарги. Третя особа зауважила, що п. 15 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), знання з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затверджених постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388 в редакції, яка діяла на момент відчуження автомобілю не містив обов`язку уповноважених осіб сервісного центру МВС здійснювати перевірку дійсності за Єдиним реєстром довіреностей. Підставою для перереєстрації спірного транспортного засобу стала заява власника автомобілю ОСОБА_5 . Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу є договір комісії № 813/05/2017 від 04.05.2017 року, укладений між ТЗОВ «НОВУС-М» та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності серії НАВ 555257 від 12.11.2014 року, а також договір купівлі-продажу транспортного засобу № 819/05/2017 від 04.05.2017 року, укладений між ТЗОВ «НОВУС-М» та ОСОБА_5 . На момент перереєстрації будь-які обмеження щодо відчуження транспортного засобу в доступних для користування сервісним центром базах були відсутні. Представник третьої особи просить суд прийняти до уваги письмові пояснення, справу розглянути за відсутності представника третьої особи. В судовому засідання 08.07.2021 року позивач ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Представник апелянта ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення в справі. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з`явились, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у ОСОБА_4 необхідного обсягу дієздатності для вчинення дій від імені ОСОБА_3 свідчить про порушення ч.2 ст. 203 ЦК України. Договір купівлі-продажу автомобіля від 04.05.2017 року, укладений на підставі довіреності виданої Жердицьким С.П. від імені ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_5 є недійсним з підстав передбачених ч.1,2 ст. 215 ЦК України та ч.2 ст. 228 ЦК України.З приводу вимоги про витребування від ОСОБА_6 автомобіля ( вантажний/ фургон малотоннажний-В) Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску та передати його ОСОБА_3 суд вирішив відмовити в її задоволенні, оскільки в судовому засіданні встановлено, що на даний момент транспортний засіб перебуває у позивача. Також суд відхилив доводи відповідача ОСОБА_7 щодо необхідності застосування строків позовної давності, оскільки загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України становить 3 року, позивач надав транспортний засіб у користування ОСОБА_9 в жовтні 2016 року, а із даним позовом до суду звернувся 13.12.2018 року, тобто трирічний строк звернення до суду не пройшов. Таким чином суд вирішив частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та вирішив відмовити в задоволенні зустрічного позову. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, вважає за потрібне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи за позивачем ОСОБА_3 був зареєстрований транспортний засіб марки Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску, що підтверджується відомостями згідно бази даних ЄДР МВС, 16.10.2013 ВРЕР №11 м. Котовськ (т. 1, а.с. 8). 04.05.2017 року між ТЗОВ «НОВУС-Н» та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності серії НАВ 555257 від 12.11.2014 року був укладений договір комісії № 819/05/2017, за умовами якого ОСОБА_4 передав ТЗОВ «НОВУС-Н» спірний транспортний засіб для продажу (т. 1, а.с. 124). 04.05.2017 року між ТЗОВ «НОВУС-Н» та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року випуску (т. 1, а.с. 122). 10.05.2017 року транспортний засіб був перереєстрований в територіальному сервісному центрі №5150 МВС (м. Чорноморськ) на ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 119-120). 18.05.2017 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Захід-Авто-Ленд» був укладений договір комісії №707 від 18.05.2017 року, за умовами якого ОСОБА_5 передав ТОВ «Захід-Авто-Ленд» спірний транспортний засіб для продажу (т. 1, а.с. 57). 18.05.2017 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Захід-Авто-Ленд» був укладений договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу №1632 (т. 1, а.с. 56). 18.05.2017 року спірний транспортний засіб був перереєстрований в ТСЦ № 5141 МВС ( м. Одеса) на ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 55). Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 2 вказаної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. А за ч. 3 цієї ж статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як було вище зазначено, транспортний засіб вибув із володіння ОСОБА_3 на підставі довіреності, яка викладена на спеціальному бланку нотаріального документа серії НАВ №555257 від 12.11.2014 року, посвідченою приватним нотаріусом Богаченко О.І., якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатись (продавати) транспортним засобом Mercedes-Benz SPRINTER 311 CD1, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, 2006 року (т. 1, а.с. 11). Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка приватного нотаріуса Богаченко О.І., з якої вбачається, що довіреність, викладена на спеціальному бланку нотаріального документа серії НАВ №555257 від 12.11.2014 року посвідчена нею не була (т. 1, а.с. 12). В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач надав до суду копію вказаної довідки, завірену слідчим СВ Подільського ВП Кривенького О.О. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що в справі № 505/1807/18 ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області (головуючий суддя Паценюк Г.В.) від 06.02.2018 року було задоволено клопотання слідчого Подільського відділу поліції ГУНП в Одеській області Кривенького О.О., погодженого з прокурором Котовської місцевої прокуратури Хлівною Д.В. про арешт майна по кримінальному провадженню № 12017160180000557, внесеного до ЄРДР 19.04.2017 року за заявою ОСОБА_3 , щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України вирішено задовольнити. А саме суд вирішив накласти арешт на автомобіль марки «Меrsedes Benz Sprinter CDI», 2006 р.в., кузов НОМЕР_4 д.з. НОМЕР_5 , чорного кольору, заборонивши ОСОБА_6 та ОСОБА_3 будь яким чином розпоряджатися та використовувати зазначений автомобіль. У вказаній ухвалі суд встановив, що допитаний в якості свідка ОСОБА_10 показав, що він понад 20 років займається тим, що допомагає своїм знайомим в питаннях купівлі продажу автотранспортних засобів. В 2017 році подзвонив його знайомий ОСОБА_11 , та попросив виписати договір купівлі продажу автомобіля. Він погодився і ОСОБА_11 на його електрону адресу надіслав проскановані за допомогою сканера копії документів, а саме: копії паспорту на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_3 , автомобіль марки «Меrsedes Benz Sprinter CDI»2006 року випуску, 2006 р.в., кузов НОМЕР_4 д.з. НОМЕР_5 , чорного кольору, копію довіреності НАВ 555257 виданої ОСОБА_12 . Особи, які мали бути присутніми при ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) укладенні договору купівлі продажу були відсутні. Він роздрукував документи з електронної пошти, зробив кольорову розпечатку довіреності та власноруч на другій сторінці вказав число, місяць, рік підписання, номер реєстру та підпис від імені ОСОБА_13 . Після цього з двома малознайомими чоловіками, яких представив в якості покупця та продавця транспортного засобу пішов до фірми ТОВ «Новус Н», де було укладено договір купівлі продажу автомобіля марки «Меrsedes Benz Sprinter CDI»2006 року випуску, 2006 р.в., кузов НОМЕР_4 д.з. НОМЕР_5 , чорного кольору, між ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 . Ухвала Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2018 року в справі № 505/1807/18 була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16.04.2018 року та в подальшому не оскаржувалась. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. За ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Відсутність довіреності, належним чином нотаріально посвідченої означає відсутність необхідного обсягу дієздатності представника на вчинення відповідних дій від імені довірителя. Таким чином, оскільки довіреність на розпорядження транспортним засобом ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 не видавалась, то для укладення подальших договорів щодо вказаного транспортного засобу від імені власника правова підстава відсутня. Відповідно суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про визнання договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_5 недійсним. За положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, оскільки спірний транспортний засіб вибув з володіння власника поза його волею, а тому право власності на вказане майно добросовісним набувачем не було набуто, в зв`язку з чим вказане майно може бути витребувано власником. Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, відповідно до вимог статей 330 і 388 ЦК України право власності презюмується і не припиняється із втратою законним власником цього майна. Вказаний висновок підтриманий ВП ВС в постанові від 16.06.2020 року в справі № 372/266/15-ц. Тому, оскільки суд першої інстанції дійшов правильних висновків по суті вирішеного спору, а доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду по суті спору апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Як було вище зазначено, в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач надав до суду завірену слідчим СВ Подільського ВП Кривенького О.О. копію довідки приватного нотаріуса Богаченко О.І., з якої вбачається, що довіреність, викладена на спеціальному бланку нотаріального документа серії НАВ №555257 від 12.11.2014 року посвідчена нею не була. В зв`язку з чим відповідні посилання апелянта щодо ненадання позивачем належним чином засвідченого доказу відхиляються апеляційним судом. За положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи вище наведене в сукупності, оскільки докази, наявні в матеріалах справи в контексті встановлених обставин справи є достатніми для ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог та часткового задоволення позову, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта. Інші доводи містять посилання на судову практику, предметом розгляду якої виступало нерухоме майно, яке має відповідний правовий статус, визначений законом, в той час як за обставинами даної справи предметом розгляду виступає рухоме майно. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно формальних порушень, допущених судом першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що апелянту був наданий доступ до суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга переглянута в межах доводів скарги, а Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік Дата складення повного тексту рішення 23 липня 2021 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк