Ухвала КЦС ВС № 128/507/22

У х в а л а 15 серпня 2023 року м. Київ справа № 128/507/22 провадження № 61-9433ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНЕКС» в особі директора Могозіної Оксани Леонідівни, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 61-8599ск22) у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у цій справі визнано неподаною та повернуто заявнику. Роз`яснено право повторного звернення до суду. У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у даній справі. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року (провадження № 61-4361ск23) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у цій справі визнано неподаною та повернуто заявнику, яку ним отримано, відповідно до трекінгу поштового відправлення акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») № 0306309615222 «відправлення вручено» 25 квітня 2023 року. 20 червня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року скасувати й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, не надавши, при цьому, клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження та не вказавши обґрунтовані цьому підстави. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року (провадження № 61-9433ск23) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення її недоліків та запропоновано надати клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження; відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути, наприклад: поштовий конверт з трек-номером поштового відправлення, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести обґрунтовані підстави та надати їх до суду разом із відповідними доказами. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. На виконання вимог, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2023 року заявник направив до суду звернення, яке містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, помилково вважаючи, що вимоги ухвали касаційної інстанції ним виконано. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження заявник зазначає, що повний текст ухвали Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 рокуним отримано 05 жовтня 2022 року. Зазначені заявником підстави пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення не беруться судом до уваги враховуючи таке. Аналізом матеріалів касаційного провадження № 61-9433ск23, з урахуванням оскаржуваного судового рішення, судом установлено, що на порушення вимог статті 390 ЦПК України, касаційну скаргу подано 20 червня 2023 року, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки відповідно до даних офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року надіслано судом 17 серпня 2022 року,оприлюднено 19 серпня 2022 року й набрала законної сили у день її прийняття, з урахуванням, також, що саме ОСОБА_1 звертався до суду з апеляційною скаргою. Заявником не надано Верховному Суду доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України та про обставини, які об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу у передбачений ЦПК України строк. Отже Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку. Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. На даний час інших звернень від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило. Отже, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2023 року заявником не виконано. ОСОБА_1 надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, однак заявник не скористався своїми процесуальними правами, не проявив належної обачності у захисті своїх прав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Заявник не демонстрував готовність брати участь у розгляді цієї справи. Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року). У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти підстави для поновлення строків для оскарження, які мають виправдовувати втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Відтак, касаційна скарга подана до суду після закінчення строків, установлених законодавством й підстави наведені у заяві про поновлення строку на оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не свідчать про існування об`єктивних перешкод у своєчасному поданні заявником касаційної скарги й не виправдовують пропуск процесуального строку на її подання. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції й так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми й змісту скарги, у тому числі й щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами. Відтак, Верховний Суд констатує, що заявником не надано логічного пояснення, які об`єктивні перешкоди заважали вчасно звернутися з касаційною скаргою, скориставшись своїми процесуальними правами. Указана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення. ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35). Отже, оскільки у відведений судом строк, ухвала суду не виконана, що перешкоджає касаційній інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року вважати неподаною та повернути заявникові. Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян