Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/885/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/885/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. при секретарі судового засідання Колцун В.В., за участю представників: від Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" Сметанюк І.М., від Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" Орлова О.В., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023, прийняту суддею Погребною К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 10.04.2023, у справі №916/885/19 за позовом: Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" до відповідача: Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" про стягнення 13 162 214,47 грн ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року Акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ", в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 13162214,47 грн, з яких: 11116245,93 грн основного боргу, 1610449,97 грн пені, 135345,70 грн 3% річних, 300172,87 грн інфляційних втрат. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.04.2019 відкрито провадження у справі №916/885/19. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19 (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" основний борг в сумі 11116245,93 грн, пеню в сумі 1610449,97 грн, 3% річних в сумі 135345,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 300172,87 грн та судовий збір в сумі 197433,32 грн. Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" прийнятих на себе зобов`язань за договором розподілу природного газу №007265 від 04.01.2016, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за період з грудня місяця 2018 року по лютий місяць 2019 року, а також штрафних (пеня) та компенсаційних (3% річних та інфляційні втрати) нарахувань. 12.08.2019 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19 судом першої інстанції було видано наказ про його примусове виконання. 09.03.2023 до місцевого господарського суду від Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" надійшла заява №13/03-317 від 01.03.2023 (вх.№2-312/23 від 09.03.2023), в якій відповідач просив визнати наказ Господарського суду Одеської області №916/885/19 від 12.08.2019 таким, що не підлягає виконанню частково. Зазначена заява обґрунтована припиненням покладеного на Акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19 обов`язку зі сплати основного боргу, а також штрафних та компенсаційних нарахувань, оскільки основна заборгованість у повному обсязі була погашена, у той час як неустойка (пеня), 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 у справі №916/885/19 (суддя Погребна К.Ф.) заяву Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" №13/03-317 від 01.03.2023 (вх.№2-312/23 від 09.03.2023) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню частково наказ Господарського суду Одеської області №916/885/19 в частині стягнення з Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" основного боргу у розмірі 11116245,93 грн, пені у розмірі 1610449,97 грн, 3% річних у розмірі 135345,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 300172,87 грн. Вказана ухвала суду мотивована відсутністю (припиненням) обов`язку боржника перед стягувачем за наказом Господарського суду Одеської області №916/885/19 від 12.08.2019 в частині сплати основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Не погодившись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 у справі №916/885/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати наказ Господарського суду Одеської області №916/885/19 від 12.08.2019 в частині стягнення з Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" основного боргу у розмірі 11116245,93 грн, пені у розмірі 1610449,97 грн, 3% річних у розмірі 135345,70 грн, інфляційних у розмірі 300172,87 грн таким, що не підлягає виконанню повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19 було добровільно виконано відповідачем у повному обсязі, у зв`язку з чим місцевий господарський суд повинен був залишити заяву №13/03-317 від 01.03.2023 (вх.№2-312/23 від 09.03.2023) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, подану Акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, без розгляду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Крім того, за твердженням апелянта, з огляду на відсутність у Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" заборгованості перед Акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19, суд першої інстанції не мав підстав для застосування у спірних правовідносинах приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". У відзиві на апеляційну скаргу №13/03-759 від 18.05.2023 (вх.№936/23/Д2 від 19.05.2023) Акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" просить у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" відмовити повністю, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 у справі №916/885/19 залишити в силі. Зокрема, відповідач зазначає про те, що ним добровільно було погашено основну заборгованість у розмірі 11116245,93 грн, у той час як суми пені, 3% річних та інфляційних втрат сплачено не було, натомість кошти, які надійшли на користь Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" від Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ", беручи до уваги зміст графи "Призначення платежу" у відповідних платіжних документах, повинні були зараховуватися позивачем в рахунок погашення заборгованості за розподіл природного газу за договором №007265 від 04.01.2016, а не в рахунок погашення штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, які підлягали стягненню на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 11.05.2023 у справі №916/885/19 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 30.05.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 у справі №916/885/19 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 28.06.2023 о 12:00. З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у судовому засіданні у справі №916/885/19 було оголошено перерву до 12:00 год 16.08.2023. У судовому засіданні 16.08.2023 представник Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" апеляційну скаргу підтримав, представник Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" висловив заперечення проти її задоволення. Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи те, що додаткові письмові пояснення Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" №13/03-1018 від 12.07.2023 (вх.№936/23/Д3 від 17.07.2023), №13/03-1088 від 01.08.2023 (вх.№936/23/Д4 від 01.08.2023), №13/03-1088 від 26.07.2023 (вх.№936/23/Д5 від 03.08.2023) та додаткові письмові пояснення Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" №15/406 від 07.08.2023 (вх.№936/23/Д6 від 07.08.2023), які за своїм змістом є доповненнями до позицій сторін, викладених ними в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/885/19, а також те, що сторони не порушували питання про поновлення вказаного процесуального строку, зазначені додаткові письмові пояснення разом з доданими до них доказами судом апеляційної інстанції залишено без розгляду, про що у судовому засіданні 16.08.2023 було постановлено протокольну ухвалу. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" було включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії листа Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України від 21.06.2022 з повідомленням про включення/внесення змін до вищенаведеного реєстру станом на 21.06.2022, а також наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №107 від 10.05.2019 з додатком. В адресованому Акціонерному товариству "ОДЕСАГАЗ" листі №13/10-640 від 28.06.2022 відповідач, посилаючись на погашення станом на 01.06.2021 основної заборгованості за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19, просив відповідно до статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" списати суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню на підставі вказаного судового рішення, та оформити у зв`язку з цим відповідний акт звірки розрахунків. Згідно з бухгалтерською довідкою Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" №01/03-308 від 28.02.2023 станом на 28.02.2023 кредиторська заборгованість перед Акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" за рішенням суду від 17.07.2019 у справі №916/885/19 складає 2045968,54 грн, з яких: пеня 1610449,97 грн, 3% річних 135345,70 грн, інфляційні втрати 300172,87 грн, у той час як основний борг у розмірі 11116245,93 грн погашено повністю станом на 07.11.2019. Відповідно до бухгалтерської довідки Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" №7/399 від 06.10.2022 станом на 05.10.2022 дебіторська заборгованість Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" зі штрафних санкцій за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19 відсутня. У матеріалах справи також містяться копії: -підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаємних розрахунків між Акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" та Акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" за договором №007265 від 04.01.2016 станом на травень місяць 2021 року; -реєстру платежів Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" за договором №007265 від 04.01.2016 за період з грудня місяця 2018 року по лютий місяць 2019 року; -платіжного доручення №308 від 30.10.2019, з якого вбачається, що Акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" перерахувало на користь Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" грошові кошти у сумі 3000000 грн, вказавши у графі "Призначення платежу" цього платіжного документа "плата за розподіл природного газу згідно з договором №007265 від 04.01.2016, у т.ч. ПДВ 20%"; -платіжного доручення №342 від 06.11.2019, з якого вбачається, що Акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" сплатило на користь Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" грошові кошти у сумі 13488962,01 грн, зазначивши у графі "Призначення платежу" даного платіжного документа "плата за розподіл природного газу згідно з договором №007265 від 04.01.2016, у т.ч. ПДВ 20%". Задовольняючи заяву Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" №13/03-317 від 01.03.2023 (вх.№2-312/23 від 09.03.2023) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зазначив про відсутність (припинення) обов`язку боржника перед стягувачем за наказом Господарського суду Одеської області №916/885/19 від 12.08.2019 в частині сплати основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Колегія суддів погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012). Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права. За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. За умовами частини другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Колегія суддів зауважує, що на господарський суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, при цьому суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням зустрічних вимог, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові (до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката тощо). Водночас перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 328 Господарського процесуального кодексу України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у вказаній норми процесуального права. В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, у той час як перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Саме така правова

позиція Верховного Суду викладена в постанові від 30.03.2021 у справі №910/8794/17. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Як зазначалося вище, Акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" було включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" унормовано, що на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, якщо інше не передбачено цим Законом. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, включених до реєстру, за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та не сплачені станом на дату включення до реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом, не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню, за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, або в інший строк згідно з умовами затверджених мирових угод. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що вказаний припис статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, якою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, основний борг у розмірі 11116245,93 грн за послуги з розподілу газу за період з грудня місяця 2018 року по лютий місяць 2019 року, який підлягав стягненню на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19, Акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" було повністю погашено ще 06.11.2019. Водночас у матеріалах справи відсутні належні у розумінні процесуального закону докази сплати відповідачем на користь позивача визначених вищенаведеним судовим рішенням сум штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, а саме: пені у розмірі 1610449,97 грн, 3% річних у розмірі 135345,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 300172,87 грн. Доводи апелянта про відсутність у Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" заборгованості зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19, про що, за твердженням скаржника, свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних документів, апеляційним господарським судом оцінюються критично з огляду на наступне. Черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням передбачена статтею 534 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Можливість застосування статті 534 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може. У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України. Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 18.04.2018 у справі №904/12527/16. Заповнення реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення належить виключно платнику. Водночас отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Аналогічна правова позиція суду касаційної інстанції міститься в постанові Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №905/2319/17. Зі змісту наявних у матеріалах справи платіжних доручень №308 від 30.10.2019 та №342 від 06.11.2019 вбачається, що у графі "Призначення платежу" відповідачем було зазначено: "плата за розподіл природного газу згідно з договором №007265 від 04.01.2016, у т.ч. ПДВ 20%". Докази на підтвердження зміни вищенаведеного призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях №308 від 30.10.2019 та №342 від 06.11.2019, у матеріалах справи відсутні та сторонами до місцевого господарського суду не подані. Таким чином, Акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" безпосередньо у платіжних документах конкретно визначило призначення відповідних платежів у вигляді оплати вартості послуг з розподілу газу за договором №007265 від 04.01.2016, у зв`язку з чим, враховуючи недоведеність позивачем наявності правових підстав для самостійної зміни такого призначення, зазначені платежі повинні були зараховуватися Акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" виключно в рахунок плати за розподіл природного газу, поставленого за вказаним договором, а не в якості погашення заборгованості з оплати штрафних і компенсаційних нарахувань за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 у справі №916/885/19. З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що у даній справі суми пені, 3% річних та інфляційних втрат були нараховані на заборгованість з оплати послуг з розподілу газу, спожитого до 01.06.2021, та не були сплачені станом на дату включення відповідача до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а основна заборгованість з оплати послуг з розподілу газу була погашена до 31.12.2022, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність списання вищенаведених штрафних і компенсаційних нарахувань на підставі приписів частини першої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Зазначене, в свою чергу, свідчить про доведеність відповідачем існування обставин, з якими приписи статті 328 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, тому колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення заяви Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" №13/03-317 від 01.03.2023 (вх.№2-312/23 від 09.03.2023) і визнання наказу Господарського суду Одеської області №916/885/19 від 12.08.2019 таким, що не підлягає виконанню частково, а саме: в частині стягнення з Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" основного боргу у розмірі 11116245,93 грн, пені у розмірі 1610449,97 грн, 3% річних у розмірі 135345,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 300172,87 грн. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, враховуючи те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 04.04.2023 у справі №916/885/19 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 у справі №916/885/19 без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 17.08.2023. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Поліщук