Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/1198/14

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1198/14 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф. (склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 у зв`язку зі звільненням судді Головея В.М.), при секретарі судового засідання Полінецькій В.С. за участю представника від відповідача - Орлова О.В., довіреність № 13/20-2 від 04.01.2022; наказ (розпорядження) про прийняття на роботу № 290-к-05256 від 06.03.2019; положення про юридичний відділ № 13/П від 01.03.2021 /позивач повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином (див. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.05.2022), але не скористався правом на участь в судовому засіданні/, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Одеська ТЕЦ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 про відмову у визнанні виконавчого документу частково таким, що не підлягає виконанню, проголошену у 16:27:51 суддею Погребною К.Ф. у м. Одесі, повний текст якої складено 06.12.2021 у справі № 916/1198/14 за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до скаржника про стягнення 194 499,19 грн.,- ВСТАНОВИВ: 28.03.2014 Дочірня компанія / далі ДК/ Газ України Національної акціонерної компанії /далі - НАК/ Нафтогаз України звернулась до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Публічного акціонерного товариства /далі-ПАТ/ Одеська ТЕЦ про стягнення заборгованості у вигляді 3% річних в розмірі 194 499,19 грн.. 06.05.2014 рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено повністю та стягнуто з ПАТ Одеська ТЕЦ на користь позивача заборгованість у вигляді 3% річних в розмірі 194 499,19 грн. та 3 889,98 грн. судового збору. 23.05.2014 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2014 був виданий відповідний наказ. 02.11.2021 Акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання частково таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 23.05.2014 у справі №916/1198/14 про стягнення з ПАТ „ОДЕСЬКА ТЕЦ» на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України в частині стягнення з останнього 3% річних у розмірі 194 499,19 гн. В обґрунтування зазначеної заяви боржник послався на те, що його було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії на підставі наказу Мінрегіонбуду від 10.05.2019 №107, а тому з 30.11.2016 нараховані 3% річних в розмірі 194 499,19 грн. на погашену основну заборгованість за природний газ по договору №06/10-2365-ТЕ-23 від 20.12.2010 підлягають списанню, відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VІІІ, з моменту набрання ним сили. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 в задоволені заяви Акціонерного товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ" про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 23.05.2014 таким, що частково не підлягає виконанню відмовлено, оскільки судом встановлено, що обов`язок відповідача перед позивачем за відповідним рішенням місцевого господарського суду є дійсним та не припиненим. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 23.05.2014 таким, що частково не підлягає виконанню задовольнити та визнати відповідний наказ недійсним в частині стягнення з АТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України 3 % річних у розмірі 194 499,19 грн. Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема, за твердженням апелянта місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги той факт, що обов`язок зі сплати 3% річних у відповідача відсутній на підставі імперативних норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VІІ, оскільки основна заборгованість за договором поставки природного газу №06/10-2365 ТЕ-23 від 20.10.2010, укладеним між сторонами, була погашена боржником до набрання законної сили відповідним законом, а саме до 30.11.2016. Також, скаржник вважає не правомірним твердження місцевого господарського суду щодо відсутності доказів звернення заявника до позивача з вимогою про списання відповідних нарахувань, оскільки заявником були надані до суду додаткові пояснення №13/03-1645 від 26.11.2021 та належним чином завірені копії листів АТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" до ДК Газ України НАК Нафтогаз України з проханням здійснити списання зазначених нарахувань. У відзиві на апеляційну скаргу ДК Газ України НАК Нафтогаз України зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов до вірного, обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні заяви АТ"ОДЕСЬКА ТЕЦ" про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 23.05.2014 таким, що частково не підлягає виконанню, а доводи останнього, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують зазначеного висновку і тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" (покупець) укладено договір поставки природного газу №06/10-2365ТЕ-23, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2012 у справі №5017/2389/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012, стягнуто з Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суму боргу за договором №06/10-2365ТЕ-23 від 20.12.2010 у розмірі 19 053 577,75 грн., інфляційні втрати у розмірі 244 333,32 грн., 3% річних у розмірі 766 933,12 грн., пеню у розмірі 1 433 781,73 грн. та судовий збір в розмірі 64 380 грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.05.2014 у справі №916/1198/14 стягнуто з Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 194 499,19 грн. (нараховані за прострочення покупцем своїх грошових зобов`язань за договором №06/10-2365ТЕ-23 від 20.12.2010 ) та 3 889,98 грн. судового збору. 23.05.2014 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2014 був виданий відповідний наказ. 07.06.2021 рішенням Господарського суду м. Києва від у справі №910/4311/21, яке набрало законної сили, встановлено факт сплати Акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суми боргу за поставлений згідно договору №06/10-2365ТЕ-23 від 20.12.2010 природній газ на підставі платіжних доручень №15 від 30.10.2012 на суму 5 254 100,00 грн. та №16 від 07.12.2012 на суму 13 789 477,75 грн. Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" вказує, що з 30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. При цьому, АТ «Одеська ТЕЦ" стверджує, що позивач згідно наказу Мінрегіонбуду №107 від 10.05.2019 є включеним до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до вказаного Закону, оскільки основну заборгованість по договору постачання природного газу №06/10-2365-ТЕ-23 від 20.12.2010 позивачем було погашено до набрання чинності даним Законом, а тому наявні підстави для визнання виданого на виконання судового рішення у справі №916/1198/14 частково такими, що не підлягають виконанню у відповідності до ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим звернувся до суду із відповідною заявою. Проте, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України. Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заборгованість, на яку було нараховано стягнуті за ст 625 ЦК України в даній справі відсотки, виникла в 2010 році, а була погашена в 2012 році. 30.11.2016 набрав чинності Закон України №1730 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який на теперішній час діє зі змінами, внесеними Законом України 14.07.2021 №1639 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газ", який набув чинності 29.08.2021 (далі - Закон №1730). Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон №1730 визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. У відповідності до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону врегулюванню підлягає, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії. Законом встановлено процедуру врегулювання заборгованості та заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. За положеннями ч.1 ст.3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Поряд із визначенням ст.5 цього Закону спеціальної процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Отже, запровадження в дію частини 3 ст.7 Закону від 03.11.2016 №1730-VII скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій. Списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису частини 3 ст.7 Закону №1730 не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником природного газу чи підтвердження останнім. Списання у порядку частини 3 ст.7 Закону від 03.11.2016 №1730 не вимагає реалізації процедури взаєморозрахунків або реструктуризації, передбачених ст.4, ст.5 цього Закону, а, отже, по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (частина 1 статті 3 Закону від 03.11.2016 №1730). Відповідно до статті 3 Закону №1730, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року №93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року. АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» включено до Реєстру підприємств теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання на підставі наказу Мінрегіону від 10.05.2019 №105. Як вже зазначалось, рішенням суду Господарського суду м. Києва від 07.06.2021 у справі №910/4311/21 встановлено обставини відсутності заборгованості відповідача з основної заборгованості за природний газ по договору №06/10-2365-ТЕ-23 від 20.12.2010. Зазначені обставини в порядку ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення для даної справі і повторному доведенню не підлягають. Відтак, у відповідача відсутній основний борг перед позивачем, а рішенням Господарського суду Одеської області від 06.05.2014 було стягнуто з відповідача на користь позивача три відсотка річних в сумі 194 499,19грн., а також 3 889,98грн. судового збору. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи з положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", він по суті скасовує ознаки протиправності в діях відповідача в частині прострочення оплати за поставлений природний газ та електричну енергію, скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій, і передбачає списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість, яке не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання чинності цим Законом та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником газу чи підтвердження останнім. За змістом ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Приписами ч. 2 ст. 328 ГПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Враховуючи положення частини 2 статті 7 Закону від 03.11.2016 №1730 (з врахуванням змін внесених Законом України від 14.07.2021 №1639), колегія суддів вважає наявними підстави, відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 23.05.2014 у даній справі №916/1198/14 в частині стягнення з ПАТ Одеська ТЕЦ на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України 3% річних у розмірі 194 499,19гн., що безпідставно не було враховано місцевим господарським судом. При цьому не заслуговують на увагу висновки місцевого господарського суду про те, що Закон №1730 не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсним видані виконавчі документи у зв`язку із прийняттям вказаного Закону, оскільки у останньому відсутня вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов`язання. Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 2 статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним. При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: - матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); - процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання. В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17). Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, наказ Господарського суду Одеської області від 23.05.2014 у справі №916/1198/14 був виданий на виконання рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних, однак, як вже було встановлено вище, така заборгованість фактично відсутня, оскільки підлягає списанню в силу Закону. Відтак, за відсутності обов`язку у відповідача перед позивачем у зв`язку з його припиненням на підставі Закону, колегія суддів вважає, що в силу приписів ч. 2 ст.328 ГПК України виконавчий документ є таким, що частково не підлягає виконанню. За приписами ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. На підставі наведеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Одеська ТЕЦ слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства Одеська ТЕЦ про визнання виконавчого документа таким, що часткового не підлягає виконанню і визнати наказ №916/1198/14, виданий 23.05.2014 Господарським судом Одеської області таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПАТ Одеська ТЕЦ 3 % річних. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Одеська ТЕЦ задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 у справі №916/1198/14 скасувати, задовольнити заяву Акціонерного товариства Одеська ТЕЦ про визнання виконавчого документа таким, що частково не підлягає виконанню. Визнати наказ №916/1198/14, виданий 23 травня 2014 року Господарським судом Одеської області таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „ОДЕСЬКА ТЕЦ» на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 3% річних в сумі 194 499,19 грн. Матеріали справи №916/1198/14 повернути Господарському суду Одеської області. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено 16.06.2022 об 12.35. Головуючий суддя Разюк Г.П. Суддя Колоколов С.І. Суддя Савицький Я.Ф.