Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3170/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3170/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Принцевської Н.М.; суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29) Секретар судового засідання Соловйова Д.В.; За участю представників сторін: Від Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" - Орлова О.В., довіреність № 13/20-9, від 22.02.21; Від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" про стягнення 7 014 784,31 грн., (суддя першої інстанції: Лічман Л.В., дата та місце ухвалення рішення: 16.02.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп. Шевченка, 29) В листопаді 2020 року Акціонерне товариство ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України (далі АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства ,,Одеська ТЕЦ (далі АТ ,,Одеська ТЕЦ) про стягнення заборгованості у розмірі 7014784,31 грн., з яких 5147044,49 грн. основного боргу, 1446868,23 грн. пені, 260934,91 грн. 3% річних, 149056,20 грн. інфляційних нарахувань, 10880,48 грн. збитків, вказуючи на несвоєчасне та неповне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 30.10.2018 №7002/18-КП-23 в частині оплати вартості поставленого в період з листопада 2018 року по березень 2019 року природного газу. В обґрунтування позову АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України посилається на приписи ст.ст.20, 173-175, 193, 216-218, 230-232, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.11-16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 623, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, ст. 11 Закону України ,,Про ринок природного газу, розділ VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по даній справі позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства ,,Одеська ТЕЦ на користь Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України 5147044 грн. 49 коп. основного боргу, 1012807 грн. 76 коп. пені, 260934 грн. 91 коп. 3% річних, 148434 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань, 10880 грн. 48 коп. збитків, 63922 грн. 94 коп. судового збору, в решті позову відмовлено, вирішено повернути АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України з Державного бюджету України 41289 грн. 48 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 23.10.2020 №0000011053, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 916/3170/20. В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що АТ ,,Одеська ТЕЦ в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712,714 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, п.6.1 Договору та п.5.1 Договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 №2 несвоєчасно та не в повному обсязі оплатило 20432721,06 грн. вартості природного газу, про що свідчить бухгалтерська виписка по рахунку відповідача та не заперечується останнім, у зв`язку з чим позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню в сумі 5 147 044,49 грн. Крім того, суд зазначив, що матеріалами справи доведено факт несвоєчасного та неповного виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого природного газу за Договором, у зв`язку з чим АТ ,,Одеська ТЕЦ має сплатити: 260934,91 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.01.2019 по 31.08.2020, що вірно відображено в розрахунку ціни позову; 148434,40 грн. інфляційних втрат, З огляду на те, що фактичний обсяг використаного споживачем природного газу (547,442 тис. куб. м) менший від замовленого (595 тис. куб. м), і різниця (47,558 тис. куб. м) складає більше 5% від замовленого обсягу газу, а також те, що позивачем дотримано вимоги п.5.7 Договору, викладеного в новій редакції в додатковій угоді від 28.11.2018 №2, в частині надсилання відповідачу акту-претензії та перерахунку щодо відшкодування збитків, позовна вимога про стягнення 10880,48 грн. збитків, яка визнається відповідачем, підлягає задоволенню у повному обсязі. Крім того, у зв`язку з тим, що АТ ,,Одеська ТЕЦ оплачено більшу частину вартості придбаного ним природного газу та відсутності будь-яких доказів завдання АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, господарський суд зменшив належну до стягнення пеню на 30% від нарахованого її розміру, а саме до 1012807,76 грн. 10.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20. Так, позивач не погоджується з рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог, у зв`язку зі зменшенням судом розміру неустойки, та в частині відмови у стягненні інфляційних втрат. Апелянт зазначає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.233 Господарського кодексу України, ст.-ст.549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині. Позивач зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Заявник апеляційної скарги вказує, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати не лише майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, але і інші інтереси сторін. Крім того, суд повинен був надати належну правову оцінку доказам, наданим сторонам в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 Господарського кодексу України, без з`ясування всіх необхідних для цього обставин. Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача і вважає рішення суду в частині зменшення пені незаконним. Також АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначає, що судом першої інстанції було здійснено невірний перерахунок інфляційних втрат. Заявник апеляційної скарги вказує, що використання для розрахунку інфляційних втрат суми боргу без врахування збільшення на індекс інфляції призводить до зовсім інших математичних результатів, які суперечать підходу, встановленому Верховним Судом та Держаною службою статистики України. Апелянт зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено норми статті 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині відмови стягнення інфляційних втрат. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20, призначено розгляд справи на 19.04.2021 року о 10-30 год. 24.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ «Одеська ТЕЦ» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає про її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити скаргу без задоволення. Крім того, 24.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ "Одеська ТЕЦ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20. АТ «Одеська ТЕЦ» не погоджується з рішенням суду в частині стягнення пені у розмірі 1012807,76 грн. та вважає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних доказів по справі та підлягає скасуванню в цій частині. Апелянт зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зменшив розмір пені на 30%, у відзиві АТ «Одеська ТЕЦ» просило зменшити розмір пені на 90%, однак судом не взято до уваги доводи та докази відповідача, як обґрунтування зменшення розміру пені. Заявник апеляційної скарги вказує, що з огляду на обставини даної справи, враховуючи складне фінансове становище АТ «Одеська ТЕЦ», а також необхідності підтримання об`єкта теплопостачання, як одного з необхідних елементів безпеки людини, недопущення формування надвеликої кредиторської заборгованості, у суду першої інстанції були всі підстави для зменшення пені на 90%, однак судом вказані докази та доводи не були взяті до уваги. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20, призначено розгляд справи №916/3170/20 за апеляційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ" до сумісного розгляду з апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на: 19.04.2021 року о 10-30 год. 16.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ «НАК «Нафтогаз України» надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судовою колегією задоволено. В судовому засіданні представник АТ «Одеська ТЕЦ» підтримав доводи та вимоги, викладені письмово. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2018 між ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України (Постачальник) та ПАТ ,,Одеська ТЕЦ (Споживач) укладено договір №7002/18-КП-23 постачання природного газу (Договір). Згідно з вказаним договором постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору (п.1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 2). Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п.п.1.2 Договору та Додаткової угоди № 2 до нього). Постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 4610 тис. куб. м. (п.2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 №2). Відповідно до п.3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Ціна за 1000 куб. м газу з 01 листопада 2018 року становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 7482,61 грн. (п.5.2 додаткової угоди від 05.11.2018 №1 до Договору). Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 Договору). Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору). Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п.10.3 Договору та п.9.3 Договору, викладений в новій редакції в додатковій угоді від 28.11.2018 р. № 2). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.12.1 Договору). Додатковою угодою від 05.11.2018 № 1 до Договору викладено, зокрема, п.12.1 останнього в наступній редакції: ,,Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 30 листопада 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Додатковою угодою від 28.11.2018 №2 Договір викладено в новій редакції, зокрема: п.2.1 Договору: ,,Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 3466119 куб. м; п.4.2 Договору: ,,Ціна за 1000 куб. м газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 7482,61 грн.; п.4.3 Договору: ,,Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу; п.5.1 Договору: ,,Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу; п.11.1 Договору: ,,Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Додатковою угодою від 26.03.2019 №5 до Договору здійснено по тексту останнього заміну ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України на АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України. На виконання Договору Постачальником протягом листопада 2018 березня 2019 років поставлено споживачу природний газ на загальну суму 25579765,55 грн. з ПДВ, а саме: у листопаді 2018 485,696 тис. куб. м на суму 3634274,71 грн.; у грудні 2018 750,751 тис. куб. м на суму 5617578,44 грн.; у січні 2019 903,558 тис. куб. м на суму 6760973,93 грн., у лютому 2019 731,114 тис. куб. м на суму 5470642,39 грн., у березні 2019 547,442 тис. куб. м на суму 4096296,08 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019. Договір, додаткові угоди та акти приймання-передачі природного газу підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів. З огляду на те, що оплату вартості природного газу здійснено несвоєчасно та не в повному обсязі (в сумі 20432721,06 грн.), доказом чого є бухгалтерська виписка по рахунку відповідача, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами. Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно із приписами ч.ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Так, між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір постачання природного газу. Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по даній справі в частині задоволених позовних вимог про стягнення 5147044 грн. 49 коп. основного боргу, 260934 грн. 91 коп. 3% річних, 10880 грн. 48 коп. збитків сторонами не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається. Стосовно доводів апелянтів в частині зменшення місцевим господарським судом пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, господарським процесуальним законодавством визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Як зазначає Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 19.03.2019 у справі №908/856/18). Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України) . Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів. Суд також зауважує, що за ч.ч. 1 та 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Так, відповідно до укладеного між сторонами договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 Договору, викладений в новій редакції в додатковій угоді від 28.11.2018 № 2). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається КП ,,Теплопостачання м. Одеси. Здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію. Борг КП ,,Теплопостачання м. Одеси перед АТ ,,Одеська ТЕЦ складає 623041920,19 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за вересень 2020 року, доданим до відзиву на позовну заяву. Крім того, відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості та частково здійснив її погашення; суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за договором. З огляду на вищевикладене, враховуючи ступінь вини відповідача у простроченні виконання зобов`язань за договором та причин неналежного виконання зобов`язань, враховуючи інтереси обох сторін, суд обґрунтовано зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 30%. Крім того, враховуючи майнові інтереси позивача, який чекає повної сплати боргу біля двох років, а також те, що АТ ,,Одеська ТЕЦ не позбавлено права на нарахування пені під час пред`явлення позову про стягнення вартості природного газу до КП ,,Теплопостачання м. Одеси, з огляду на те, що АТ ,,Одеська ТЕЦ є суб`єктом господарювання, який на власний ризик веде підприємницьку діяльність та повинен нести негативні наслідки своїх неправомірних дій, судова колегія Південно-західного погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що зменшення пені більше, ніж на 30%, є безпідставним та таким, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності Враховуючи зазначені обставини, судова колегія відхиляє доводи апелянтів в частині зменшення пені. Стосовно доводів позивача в частині невірного розрахунку інфляційних втрат, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування інфляційних втрат є правомірним, однак, здійснивши їх перерахунок, помилково встановив, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню, становить 148434,40 грн. При цьому, судом першої інстанції не було наведено в оскаржуваному рішенні розміру заборгованості та періоду, за який здійснювався перерахунок інфляційних втрат, а також не зазначено в чому полягала неправомірність здійсненого позивачем розрахунку. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що визначаючи розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, ним здійснено нарахування відповідачеві суми інфляційних втрат з урахуванням збільшення суми основного боргу за кожен місяць прострочення щодо оплати вартості природного газу на індекс інфляції попереднього місяця за вирахуванням суми часткового погашення боргу у відповідному місяці. Правомірність даної методики розрахунку інфляційних втрат підтверджується правовими висновками Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Так, питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого остання у постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). При цьому, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць та погодилась з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078). Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 20.10.2020 у справі № 923/766/19. З огляду на вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на суму боргу за поставлений природний газ, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, суд апеляційної інстанції встановив, що нарахування позивача є арифметично правильними та здійсненими з урахуванням приписів чинного законодавства та умов договору, у зв`язку з чим позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з АТ «Одеська ТЕЦ» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 149056,20 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Також судова колегія зазначає про невірність розрахунку судового збору, який підлягає поверненню позивачу, у зв`язку з частковим визнанням позову відповідачем. Так, як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідач визнав суму боргу у розмірі 5567294,28 грн. (5147044,49 грн. основного боргу, 260934,91 грн. 3% річних, 148434,40 грн. інфляційних нарахувань, 10880,48 грн. збитків), у зв`язку з чим 50% судового збору у розмірі 41754,64 грн. підлягає поверненню позивачу. Здійснивши розрахунок судового збору, судова колегія зазначає, що сума судового збору у розмірі 56956,07 з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, покладається на АТ ,,Одеська ТЕЦ. Крім того, суд першої інстанції помилково зазначив про те, що часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені не впливає на розподіл суми судового збору, оскільки судовий збір в частині відмови у позові підлягає стягненню з позивача. Так, сума судового збору, сплачена за задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача. За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 621,80 грн. інфляційних підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог в цій частині. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 621,80 грн. скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін.. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20 скасувати частково. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3170/20 в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства ,,Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код 05471158) на користь Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 5147044/п`ять мільйонів сто сорок сім тисяч сорок чотири/ грн. 49 коп. основного боргу, 1012807/один мільйон дванадцять тисяч вісімсот сім/ грн. 76 коп. пені, 260934/двісті шістдесят тисяч дев`ятсот тридцять чотири/ грн. 91 коп. 3% річних, 149056/сто сорок дев`ять тисяч п`ятдесят шість/ грн.. 20 коп. інфляційних нарахувань, 10880/десять тисяч вісімсот вісімдесят/ грн. 48 коп. збитків, 56956,07 коп. судового збору. В решті позову відмовити. Повернути Акціонерному товариству ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) з Державного бюджету України (ГУК в Одеській обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р UA938999980313141206083015758, МФО 899998, КБК 22030101) 41754,64 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 23.10.2020 № 0000011053, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 916/3170/20.» Стягнути з Акціонерного товариства ,,Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код 05471158) на користь Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 14 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Одеської області видати накази. Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 21.04.2021 року. Головуючий суддя: Н.М. Принцевська Судді: С.І. Колоколов Г.П. Разюк