Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/616/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" грудня 2021 р. Справа №914/616/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Скрипчук О.С. суддів Плотніцького Б.Д. Марка Р.І. секретар судового засідання Лагутін В.Б. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» за № 39/5-5435-21 від 10.08.2021 на рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2021 (повний текст рішення складено 06.08.2021, суддя Трускавецький В.П., м. Львів) у справі № 914/616/21 за позовом: Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України», м. Київ до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів про стягнення 3 090 257,76 грн, за участю представників сторін: від позивача: Єгоров В.С. - довіреність № 14-14 від 15.01.2021 (присутній в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду); від відповідача: Трофимчук О.В. - довіреність б/н від 14.06.2019 ВСТАНОВИВ Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення 3 090 257,76 грн (з яких: 811 899,14 грн пеня, 159 195,90 грн три відсотки річних, 8 913,46 грн інфляційні втрати та 2 110 249,26 грн збитки). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ЛМКП «Львівтеплоенерго» своїх договірних зобов`язань щодо оплати за поставлений газ у період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року. У зв`язку з чим останньому нараховано 811 899,14 грн пені, 159 195,90 грн трьох відсотків річних та 8 913,46 грн інфляційних втрат. Також, заявлено вимоги про стягнення 2 110 249,26 грн збитків у порядку передбаченому п. 3.13 договором (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018), за умовами якого, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замоленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у п. 2.1. договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку визначеному п. 5.7. договору (в редакції вказаної додаткової угоди). Так, позивачем нараховано збитки за періоди квітень вересень 2019 року, у яких відповідачем було фактично спожито природного газу більше ніж на 5 % від замовленого об`єму газу. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2021 у справі № 914/616/21 позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Львівського міського комунального підприємства «Львівпеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 405 949,57 грн. пені, 159 195,90 грн. трьох відсотків річних, 8 913,46 грн інфляційних втрат та 14 700,13 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач взяті на себе зобов`язання з поставки природного газу виконав, а відповідач кореспондуючий обов`язок з повної та своєчасної оплати за поставлений газ виконав з простроченням, лише 16.10.2019, що підтверджується матеріалами справи. Суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення 159195,90 грн. трьох відсотків річних та 8 913,46 грн. інфляційних втрат, перевіривши надані розрахунки, встановив, що такі здійснено правильно, а доводи відповідача щодо невірно визначення дня виникнення заборгованості за поставлений у грудні 2018 року є необґрунтованими, адже останнім днем такого виконання є 25.01.2019, а з 26.01.2019 існувало прострочення, тому обраний позивачем період визначено вірно. Відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. Розглянувши позовні вимоги про стягнення 811 899,14 грн пені, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд встановив, що такий розрахунок здійснено правильно, а тому заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Однак, суд першої інстанції оцінюючи усі обставини справи, з урахуванням і того, що відповідач здійснює теплопостачання міста, споживачами його послуг в переважній більшості є громадяни - фізичні особи, зважаючи і на те, що договір укладено для потреб бюджетних організацій, зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню на 50%. Також, суд першої інстанції виносячи оскаржуване рішення виходив, з того, що заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків не є доведеними належними доказами, а відтак і не є обґрунтованими. Не погоджуючись з даним рішенням суду Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу № 39/5-5435-21 від 10.08.2021, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені 405 949,57 грн. та збитків в сумі 2 110 249,26 грн. скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 2 110 249,26 грн. є доведеними належними та допустимими доказами, адже, відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу збитки в порядку визначеному п. 5.7. договору (в редакції вказаної додаткової угоди) за спожитий в більшому об`ємі природний газ ніж від замовленого. Також, апелянт зазначає, що суд зменшив пеню, заявлену позивачем до стягнення, за відсутності підстав для такого зменшення, встановлених ст. 233 ГК України. Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 09-10076 від 16.09.2021, в якому просить суд зменшити розмір пені до 90 %. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (споживачеві) було укладено договір № 6447/18-БО-21 постачання природного газу (надалі - договір). За умовами цього договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природній газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору). Природній газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями (п. 1.2. договору). У період з 22.10.2018 до 30.10.2019 між сторонами у справі було укладено 18 (вісімнадцять) додаткових угод до договору, що частково змінювали його умови. Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018) встановлено, що оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. На виконання взятих на себе зобов`язань, позивач поставив, а відповідач прийняв природній газ у період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року на загальну суму 980 008,50 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу за вказані періоди, які (акти) підписані та скріплені печатками обох учасників справи і вказані факти не оспорюються. Cвій обов`язок з повної оплати за поставлений природній газ відповідач виконав повністю 16.10.2019, однак з допущеними несвоєчасними та неповними оплатами за відповідні місяці, що підтверджується наданою позивачем довідкою, випискою по рахунку та не заперечується відповідачем. Актом-претензією № 26-2093-19 від 12.06.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати 1 684 612,37 грн збитків за квітень 2019 року, адже, різниця між фактичним обсягом використаного за договором № 6447/18-БО-21 природного газу та замовленим обсягом перевищує 5%. Актом-претензією № 26-3853-19 від 21.11.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати 338'572,77 грн збитків за травень 2019 року, адже, різниця між фактичним обсягом використаного за договором № 6447/18-БО-21 природного газу та замовленим обсягом перевищує 5%. Актом-претензією № 26-3851-19 від 21.11.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати 13 535,09 грн збитків за червень 2019 року, адже, різниця між фактичним обсягом використаного за договором № 6447/18-БО-21 природного газу та замовленим обсягом перевищує 5%. Актом-претензією № 26-3839-19 від 21.11.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати 6'241,57 грн збитків за липень 2019 року, адже, різниця між фактичним обсягом використаного за договором № 6447/18-БО-21 природного газу та замовленим обсягом перевищує 5%. Актом-претензією № 26-3852-19 від 21.11.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати 1'806,86 грн збитків за серпень 2019 року, адже, різниця між фактичним обсягом використаного за договором № 6447/18-БО-21 природного газу та замовленим обсягом перевищує 5%. Актом-претензією № 26-3840-19 від 21.11.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати 65'480,60 грн збитків за вересень 2019 року, адже, різниця між фактичним обсягом використаного за договором № 6447/18-БО-21 природного газу та замовленим обсягом перевищує 5%. Згідно з розрахунком суми збитків, яка підлягає відшкодуванню позивачу за Актами-претензіями, складених у відповідності до п. 3.13 та 5.7 Договору від 04.10.2018 № 6447/18-БО-21, пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, станом на 18.12.2020, - за підсумками квітня 2019 року за актом-претензією від 12.06.2019 № 26-2093-19 нараховано 1 684 612,37 грн. - за підсумками травня 2019 року за актом-претензією від 21.11.2019 № 26-3853-19 нараховано 338 572,77 грн. - за підсумками червня 2019 року за актом-претензією від 21.11.2019 № 26-3851-19 нараховано 13 535,09 грн. - за підсумками липня 2019 року за актом-претензією від 21.11.2019 № 26-3839-19 нараховано 6 241,5 грн. - за підсумками серпня 2019 року за актом-претензією від 21.11.2019 № 26-3852-19 нараховано 1 806,86 грн. - за підсумками вересня 2019 року за актом-претензією від 21.11.2019 № 26-3852-19 нараховано 1 806,86 грн. Враховуючи, що відповідачем залишено без задоволення надіслані останньому претензії, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та збитків. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені 405 949,57 грн. та збитків в сумі 2 110 249,26 грн., суд апеляційної інстанції не переглядає рішення в частині задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції відмовляючи в частині стягнення пені послався на ст. 551 ЦК України. Так, судом встановлено, що відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 90 %, посилаючись на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» в даний час перебуває у важкому фінансовому становищі, що зумовлене невідповідністю затверджених тарифів на виробництво теплоенергії фактичним затратам та невчасними розрахунками за вироблену теплову енергію зі сторони споживачів. Відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів, з теплопостачання у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості. На підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв`язку зі збитковістю послуг з теплопостачання. Тарифи на теплопостачання покривають лише частину витрат на їх виробництво. Крім цього, постановою НКРЕКП встановлено тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів, в яких враховані витрати на покриття втрат, які виникли в результаті календарного розриву між датою застосування нової ціни на газ і зміною тарифів на теплову енергію за листопад-грудень 2018 року. Однак, ці тарифи вступили в дію лише з 17.01.2020, а тарифи для населення вступають в дію після підписання із споживачами нових договорів на теплову енергію (такі договори мали бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом року з дати введення в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги), тобто після 01.05.2020, але станом на сьогоднішній день так і не укладені. На підтвердження фінансового становища відповідачем долучено до матеріалів звіт про фінансові результати за 2018 2020 роки з відображенням відповідних даних балансу підприємства на початок та на кінець звітного періоду, постанову про накладення арешту на кошти боржника від 23.06.2020, інформацію про обсяг заборгованості з різниці в тарифах. Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Зменшуючи суму пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, на 50% місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач сплатив суму основного боргу, а позивач окрім пені нарахував 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також з неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення. При цьому судом враховано, що відповідач не є прибутковою організацією, не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до умов договору газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке невчасно сплачує за надані послуги з теплопостачання. Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав. Судом першої інстанції зменшено пеню лише на 50%, тобто судом врахований баланс інтересів сторін, зокрема те, що таке зменшення розміру пені запобігатиме настанню негативних наслідків, як для позивача, так і для відповідача. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що фінансовий стан відповідача та відсутність вини останнього у виникненні боргу не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки зазначене не було єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено судом в сукупності з іншими обставинами. Вказана позиція щодо можливості зменшення розміру неустойки узгоджується з численною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.02.2020 у справі № 925/259/19, від 23.01.2020 у справі № 920/432/19. Враховуючи вищевикладене та зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та враховуючи майновий стан підприємства відповідача, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 50% від заявленої позивачем суми, а саме до 405 949,57 грн. Щодо позовних вимог про стягнення збитків, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України). Виходячи із змісту пункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. В умовах договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному договорі в розмірі до 5,0 (п`яти) відсотків. Підпунктом 2 пункту 1 розділу VI Правил Постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) x Ц х K, де Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. Враховуючи положення пункту 2 пункту 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу перевищує підтверджений обсяг природного газу на цей період. Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил №2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначенихсум збитків. Суд звертає увагу на те, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Дана правова позиція відображена у постановах Верховного Суду у справах № 904/6985/20 від 26.10.2021; № № 904/6992/20 від 21 вересня 2021 року. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. У даній справі суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, а відтак, суд першої інстанції суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків. Колегія суддів звертає увагу, що оскільки рішення суду першої інстанції у справі даній справі прийнято на підставі висновків, які узгоджуються із висновками Верховного Суду у справах № 904/6992/20, №904/6985/20, позивачем не доведено усіх елементів, які необхідні для можливості стягнення збитків, відсутні підстави вважати, що під час розгляду справи у суді першої інтанції було неправильно застосовано норми Закону України "Про ринок природного газу". У зв`язку із викладеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2021 у справі № 914/616/21. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» за № 39/5-5435-21 від 10.08.2021 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2021 у справі № 914/616/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Повний текст постанови складено 21.12.2021. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Б.Д. Плотніцький Суддя Р.І. Марко