Постанова 4872 № 916/4519/14

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/4519/14 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран, при секретарі судового засідання І.М. Станковій, за участю представників сторін: від позивача за первісним позовом: не з`явився, від відповідача за первісним позовом: не з`явився, від органу ДВС: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 (головуючий суддя Степанова Л.В., судді Бездоля Д.О., судді Шаратов Ю.А., м. Одеса, повний текст ухвали складено 02.03.2020) про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича в порядку ст.ст. 339-341 ГПК України у справі № 916/4519/14 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення 133139819,50 грн. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до відповідача Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу суб`єкт оскарження: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислав Андрійович, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2015 первісний позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» основний борг у розмірі 106934907,44грн., пеню у розмірі 8873233,52грн., 3 % річних у розмірі 4034649,14грн., інфляційні втрати у розмірі 13286559,05грн. та судовий збір у розмірі 73080,00грн., у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2015 скасовано в частині стягнення пені в сумі 8873233,52грн., в позові Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягненні пені в розмірі 8873233,52грн. відмовлено, в решті рішення залишено без змін та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» витрати зі сплати судового збору в сумі 36540,00грн. На виконання вказаних судових рішень Господарським судом Одеської області 07.07.2015 були видані відповідні накази. 16.01.2020 (вх.№2-48/20) Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (надалі Одеська ТЕЦ») звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, в якій просило: - визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. неправомірними. - визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.12.2019 №60937670 щодо стягнення з Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 106934907,44грн. основного боргу, 4034649,14грн. трьох відсотків річних, 13286559,05грн. інфляційних втрат та 73080,00грн. судового збору, відповідно до наказу №916/4519/14, виданого Господарським судом Одеської області 07.07.2015. Скарга обґрунтована тим, що наказ №916/4519/14, виданий Господарським судом Одеської області 07.07.2015 щодо стягнення з Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» «НАК «Нафтогаз України» 106934907,44грн. основного боргу, 4034649,14грн. 3% річних, 13286559,05грн. інфляційних втрат, 73080,00грн. судового збору, вже пред`являвся до виконання, а виконавче провадження з його виконання було закінчено. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Законодавством не передбачено таких випадків, які б дозволили стягувачу у випадку закінчення виконавчого провадження повторно звертатися до виконавця з пред`явленням того ж самого виконавчого документа на виконання. Згідно із частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Тобто, як зазначає скаржник, законодавець передбачає чіткий механізм відновлення виконавчого провадження та не передбачає таких випадків, які б дозволили стягувачу, у випадку закінчення виконавчого провадження, повторно звертатися до виконавця з пред`явленням того ж самого виконавчого документу на виконання, і, як наслідок, у державного виконавця немає жодних законних підстав відкривати нове виконавче провадження з виконання вказаного наказу. Також скаржник наполягав на тому, що строк пред`явлення наказу №916/4519/14 до виконання сплинув, оскільки вказаний наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 106934907,44грн. основного боргу, 4034649,14грн. трьох відсотків річних, 13286559,05грн. інфляційних втрат, 73080,00грн. судового збору, було видано Господарським судом Одеської області 07.07.2015. Вперше даний наказ було пред`явлено до виконання 23.09.2015, виконавче провадження №48863364 було відкрито 24.09.2015, а 28.12.2016 виконавче провадження №48863364 було закінчено, але виконавчий документ стягувачу не повертався, а його було направлено до Господарського суду Одеської області для долучення до справи про банкрутство, тобто строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не переривався. Крім того, Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» вказало, що поточні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» після введення ліквідаційної процедури набули статусу конкурсних, як це випливає зі змісту частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відтак, щодо них встановлено заборону на примусове виконання згідно з абзацом другим пункту 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 у справі №916/4519/14. Ухвалою місцевого Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 замінено найменування позивача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Ухвалою місцевого Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» №13/03-64 від 15.01.2020 (вх. №2-48/20 від 16.01.2020) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича в порядку статей 339 - 341 Господарського процесуального кодексу України у справі №916/4519/14 відмовлено. Ухвала місцевого господарського суду мотивована правомірністю дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2015 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 916/4519/14 на підставі виданого судом наказу від 07.07.2015 та відповідністю відкриття виконавчого провадження вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку про помилковість тверджень боржника про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув, оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався та на момент пред`явлення стягувачем виконавчого документа на виконання до органу державної виконавчої служби не закінчився. Щодо посилання Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на положення частини другої 2 пункту 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд першої інстанції зазначив, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки станом на дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження 27.12.2019 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність. Судом попередньої інстанції враховано, що виконавче провадження №48863364, яке закінчено згідно постанови державного виконавця від 28.12.2016, не відновлювалось, як зазначено у частині першій статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», а стягувачем повторно пред`явлено виконавчий документ до виконання, в результаті чого виконавцем відкрито інше виконавче провадження №60937670, що не суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження». Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказану ухвалу і прийняти нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначив, що повністю визнає заборгованість, стягнену рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/4519/14, але вважає, що примусове стягнення цієї заборгованості не допускається в даному випадку, та, крім того, було порушено порядок відкриття виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: - суд, ухвалюючи оскаржувану ухвалу та зазначаючи про те, що повторне відкриття виконавчого провадження після його закриття не суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження», помилково ототожнив різні процесуальні дії, такі як закриття виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження, які приводять до різних наслідків їхнього застосування. Так, при закритті виконавчого провадження повторне відкриття виконавчого провадження дійсно передбачено законодавством, а закінчення виконавчого провадження не передбачає повторного відкриття виконавчого провадження, а передбачає можливість лише його відновлення за визначених законом обставин. Натомість, оскільки підстави для закінчення виконавчого провадження (введення ліквідаційної процедури та визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ») відпали, а повторне відкриття виконавчого провадження по одному й тому самому виконавчому документу допускається Законом України «Про виконавче провадження» тільки після його повернення стягувачеві, то державний виконавець не мав підстав знову відкривати виконавче провадження з виконання наказу, виконання якого вже було закінчено; - суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про те, що строк пред`явлення наказу №916/4519/14 від 07.07.2015 не сплинув. В обґрунтування вказаного доводу скаржник зазначив, що суд послався на той факт, що постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом, а ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» припинено. Однак, ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлено підстави для переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання внаслідок припинення провадження у справі про банкрутство, незалежно від причин; - вимоги щодо стягнення на підставі судового наказу №916/4519/14 вказаної вище заборгованості є конкурсними кредиторськими вимогами, визнаними у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», що випливає зі змісту частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та пункту 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013, отже, згідно з частиною другою пункту 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконавче провадження №60874790 щодо стягнення заборгованості за наказом від 07.07.2015 № 916/4519/14 не підлягає примусовому стягненню. Посилання суду на те, що має застосовуватись Кодекс України з процедур банкрутства є таким, що прямо протирічить статті 58 Конституції України та пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень названого Кодексу, оскільки в даному випадку розглядалася не справа про банкрутство, а скарга на дії державного виконавця у справі про стягнення, тому, на думку скаржника, наразі необхідно керуватись нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які діяли на момент введення ліквідаційної процедури та винесення ухвали Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 про припинення провадження у справі про банкрутство №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 вказану апеляційну скаргу залишено без руху з підстав того, що скаржником не додано належних та допустимих в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України доказів надсилання копії скарги учаснику справи - державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенку В.А.; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що якщо не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику. Після усунення Акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 у справі №916/4519/14; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 18.05.2020; роз`яснено учасникам справи про їх право до 18.05.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду; призначено розгляд апеляційної скарги на 26.05.2020 о 14:00 год. У відзивах на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Міністерство юстиції України просили оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 клопотання Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про відкладення розгляду справи №916/4519/14 задоволено та відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.06.2020 о 10:00 год. 22.06.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» надійшла заява, в якій відповідач за первісним позовом просив зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвали Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 у справі № 916/933/16, посилаючись на те, що обставини справи № 916/933/16 є аналогічними обставинам справи №916/4519/14. Враховуючи тимчасову непрацездатність судді-учасника колегії Таран С.В. з 23.06.2020 по 26.06.2020, судове засідання 24.06.2020 у справі №916/4519/14 не відбулось. У зв`язку з перебуванням суддів зі складу колегії суддів у щорічних відпустках, ухвалою суду від 30.07.2020 розгляд справи №916/4519/14 призначено на 18.08.2020 о 10:30 год. 06.08.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», в якій товариство просило провести засідання, призначене на 18.08.2020, без участі його представника, а також задовольнити раніше подане клопотання про зупинення провадження у цій справі. 11.08.2020 на електронну пошту суду, а в подальшому 12.08.2020 до канцелярії надійшло також клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зупинення провадження у справі №916/4519/14 до закінчення перегляду в касаційному порядку Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвали Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 у справі № 916/933/16, посилаючись на те, що обставини цих справ є подібними, предметом оскарження в обох справах є дії державного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 зупинено апеляційне провадження у справі № 916/4519/14 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича в порядку статей 339 - 341 Господарського процесуального кодексу України у справі №916/4519/14 до закінчення розгляду Верховним Судом справи №916/933/16. 07.06.2021 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №916/4519/14 у зв`язку ухваленням 08.02.2021 Верховним Судом постанови у справі №916/933/16. Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича в порядку статей 339-341 Господарського процесуального кодексу України у справі № 916/4519/14 з 14.06.2021; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2021 о 10:00 год. (з урахуванням того, що колегія суддів перебуватиме у заздалегідь запланованій щорічній відпустці згідно наказів голови суду від 07.06.2021); з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути апеляційну скаргу у розумний строк. 14.07.2021 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшли письмові пояснення, в яких, з посиланням на правову позицію суду касаційної інстанції, викладену в постанові від 08.02.2021 у справі №916/933/16, товариство просило оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 19.07.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача. Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також явка учасників справи не визнавалась обов`язковою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, колегія суддів, розглянувши заявлене представником позивача за первісним позовом клопотання, протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 03.08.2021 задовольнила вказане клопотання та постановила розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за наявними у справі матеріалами. Інші учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. 12.06.2001 кредитор - ВАТ «Одесагаз» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Одеська теплоелектроцентраль». Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2001 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Одеська теплоелектроцентраль» №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються. Ухвалою названого суду від 21.08.2001 скасовано заходи до забезпечення майнових вимог кредиторів, введені пунктом 4 ухвали суду від 15.06.2001. 02.04.2003 ухвалою місцевого господарського суду в порядку статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ». Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2015 первісний позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» основний борг у розмірі 106934907,44грн., пеню у розмірі 8873233,52грн., 3 % річних у розмірі 4034649,14грн., інфляційні втрати у розмірі 13286559,05грн. та судовий збір у розмірі 73080,00грн., у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2015 скасовано в частині стягнення пені в сумі 8873233,52грн., в позові Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення пені в розмірі 8873233,52грн. відмовлено, в решті рішення залишено без змін та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» витрати зі сплати судового збору в сумі 36540,00грн. На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2015 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі №№916/4519/14 Господарським судом Одеської області 07.07.2015 видано наказ №916/4519/14 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 106934907,44грн. основного боргу, 4034649,14грн. 3% річних, 13286559,05грн. інфляційних втрат, 73080,00грн. судового збору. У зв`язку із зверненням стягувача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу суду від 07.07.2015 №916/4519/14, 24.09.2015 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №48863364. Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом; введено ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; призначено ліквідатором Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» арбітражного керуючого Лахненка Є.М.; заборонено ліквідатору та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження активів боржника до затвердженого переліку ліквідаційної маси органом, уповноваженим управляти державним майном; господарську діяльність Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» завершено закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо. 15.12.2016 з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №38453 від 15.12.2016. 28.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII), оскільки постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів до Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», до якого включено вимоги поточних кредиторів, які виникли під час проведення процедури банкрутства, зокрема Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на загальну суму 934679735,35грн. Згідно вказаної ухвали визнані грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» включають також і заборгованість за рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2015 у справі №916/4519/14 (з урахуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015). 03.04.2018 Фонд державного майна України звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ». Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» закрито відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» з підстав віднесення боржника як господарського товариства, в статутному капіталі якого більше ніж 50 відсотків акцій належать Державі до переліку підприємств, що підлягають приватизації; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича припинено. Згодом, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» повторно звернулося до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу суду від 07.07.2015 №916/4519/14. 27.12.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.12.2019 №60937670 щодо стягнення з Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 106934907,44грн. основного боргу, 4034649,14грн. 3% річних, 13286559,05грн. інфляційних втрат, 73080,00грн. судового збору, відповідно до наказу Господарського суду Одеської області, який виданий 07.07.2015 у справі №916/4519/14 та який вступив у законну силу (набрав чинності) 25.06.2015. Аналіз змісту доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» свідчить, що останні в цілому ґрунтуються на аргументах щодо пропуску стягувачем строку пред`явлення наказу до виконання, відсутності підстав для повторного відкриття виконавчого провадження за цим наказом суду та віднесення грошових вимог до конкурсних вимог, з урахуванням чого борг за наказом від 07.07.2015 у справі №916/4519/14 не підлягає примусовому стягненню. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша та третя статті 327 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання вперше та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа, далі Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 07.07.2015 у справі №916/4519/14, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили. Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону). У пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 26.12.2019 у справі № 10/339/10). Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 не сплинув, з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років. Внаслідок першого звернення позивача до органу державної виконавчої служби в межах строку пред`явлення наказу до виконання виконавче провадження відкрито 24.09.2015, однак воно було закінчено 28.12.2016 на підставі пункту 8 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» банкрутом згідно з постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2-1-7-5-6- 5-21-2-32-39-18/01-5010. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналогічні положення містив пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі вказаного наказу). Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня. Частина перша статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII). Поряд з поверненням виконавчого документа стягувачеві виконавче провадження завершується відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII закінченням виконавчого провадження. У частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII міститься вичерпний перелік підстав обставин закінчення виконавчого провадження, які свідчать про: а) виконання рішення згідно з виконавчим документом; б) неможливість виконання рішення. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій (повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження) свідчить, що, на відміну від підстав закінчення виконання, підстави повернення виконавчого документа не мають остаточного і незворотного характеру, в зв`язку з чим закон допускає повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання, як це передбачено у частині п`ятій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII урегульовано початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення. Зокрема, що строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється: - у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення з дня його повернення; - у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони (пункт 9 частини першої статті 37 цього Закону). Отже можливість застосування частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII пов`язується із постановою про повернення виконавчого документа на підставі частини першої статті 37 цього Закону і не пов`язується із встановленням заборони на проведення виконавчих дій у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури (стаття 38 Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-XII). Проте до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) визнання боржника банкрутом було підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 8 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який виключено на підставі КУзПБ). Частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа) було передбачено право повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання: у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв`язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону про банкрутство. Крім того, разом зі статтею 22 цього Закону застосовувалася стаття 23, яка визначала механізм переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також у частині третій визначала момент, з якого строк пред`явлення документа до виконання після його переривання починається знову. Положення частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV за своєю суттю є аналогом положення, встановленого частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. Водночас у статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV та у статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII відсутня норма щодо моменту початку перебігу строку після його переривання у випадку закінчення виконавчого провадження та подальшого закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника, яка б відповідала диспозиції норми частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV. Норми статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV та статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII регламентують повернення виконавчого документа стягувачу, що відповідає статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV чи статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII. Тож з метою застосування частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV слід виходити із смислового тлумачення механізму повторного пред`явлення виконавчого документа після закінчення виконавчого провадження. У пунктах 116, 117 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі №916/922/16 за результатом тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII зроблено висновок, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення. Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають. Тому в цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини. У випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника банкрутом такою зовнішньою об`єктивною обставиною, яка забороняє проведення виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому строк повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника. Отже, початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство (пункт 159 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 916/922/16). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №916/933/16. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що 15.01.2019 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про припинення провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Таким чином, перебіг трирічного строку пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 у справі № 916/4519/14 до примусового виконання розпочався з наступного дня після закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, а саме з 16.01.2019, та спливає відповідно приписів частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (у редакції, чинній на час розгляду скарги) 16.01.2022. За таких обставин є безпідставними доводи скаржника щодо спливу строку пред`явлення наказу суду до виконання, оскільки встановлені обставини справи свідчать про наявність переривання строку пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 у справі № 916/4519/14 до виконання зі встановленням нового початку відліку такого строку з 16.01.2019. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, розглядаючи доводи скаржника про відсутність підстав для повторного відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 №916/4519/14, звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №916/933/16, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство (в редакції від 19.01.2013) виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, може бути розпочате знову. При цьому Верховний Суд звернув також увагу на те, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, «Ясіун`єне проти Литви» від 06.03.2003, «Руйану проти Румунії» від 17.06.2003, «Півень проти України» від 29.06.2004). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25.07.2013). Як уже зазначалося, 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI, який змінив аналогічний Закон в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV. Однак, на відміну від чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI, попередня редакція цього Закону містила норми щодо закінчення виконавчого провадження, які пов`язували виконавче провадження з перебігом процедури банкрутства боржника. Зокрема, згідно з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягало закінченню у разі визнання боржника банкрутом. У зв`язку з цією нормою діяла і могла бути застосована норма частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, яка передбачала право повторного пред`явлення до виконання вимоги у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, якщо у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними відповідно до Закону про банкрутство. Вказаною нормою Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV було доповнено згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 02.10.2012 № 5405-VI, який набрав чинності 19.01.2013. Натомість в Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI норма, яка аналогічно надає право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутня. Аналіз викладеного свідчить, що процесуальне право щодо повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання було законодавчо закріплено в період з 19.01.2013 до 05.10.2016. Після цієї дати таке звернення не ґрунтується на Законі. Тобто виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство могло бути розпочате знову, якщо провадження у справі про банкрутство закрито в період з 19.01.2013 до 05.10.2016. Отже, у праві щодо врегулювання зазначених відносин після 05.10.2016 наявна прогалина, що зумовлює виникнення ситуації, за якої особа, на користь якої ухвалено рішення суду, не матиме фактичної можливості домогтися виконання судового рішення. Утім наведене суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці ЄСПЛ, яку відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права. У пункті 160 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 916/922/16 задля усунення прогалин в правовому регулюванні зазначених відносин та забезпечення однакового застосування судами норм права сформовано правовий висновок згідно якого у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, може бути розпочате знову. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає правомірним відхилення судом попередньої інстанції доводів скаржника щодо заборони відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 у справі № 916/4519/14. Щодо доводів Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про те, що поточні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» після введення ліквідаційної процедури набули статусу конкурсних, як це випливає зі змісту частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі також Закон про банкрутство), відтак, щодо них встановлено заборону на примусове виконання згідно з абзацом другим пункту 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому в державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 у справі №916/4519/14, слід вказати наступне. У статті 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. За змістом абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Отже зазначеними нормами Закону про банкрутство чітко встановлено, що поточні вимоги кредитора це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. У абзаці четвертому частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство законодавцем розмежовано процедуру розгляду поточних кредиторських вимог, яка проводиться із застосуванням процесуальних правил, визначених ГПК України для позовного провадження, до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а після визнання банкрутом здійснюється процедура пред`явлення таких вимог (аналогічний висновок викладений у пункті 83 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18). Водночас пред`явлення поточних кредиторських вимог та порядок задоволення у ліквідаційній процедурі урегульовано приписами частини першої статті 38 Закону про банкрутство, якою передбачено, зокрема, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Виходячи із змісту частини першої статті 38 Закону про банкрутство, цією нормою не змінюється період виникнення грошових вимог кредиторів (конкурсні/поточні), а лише по суті у ліквідаційній процедурі усувається розмежування кредиторських вимог на конкурсні та поточні з огляду на єдину черговість задоволення цих вимог (четверта черга задоволення), за винятком тих, що заявлені з пропуском строку (шоста черга задоволення). Тобто, правова природа виникнення заявлених кредиторських вимог (конкурсні/поточні) із введенням ліквідаційної процедури у справі залишається незмінною. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №916/933/16. Як свідчать матеріали справи, вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виникли під час процедури банкрутства Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 та були визнані після винесення постанови про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», а, отже, відповідно до вимог Закону про банкрутство є поточними вимогами. Враховуючи наведене є помилковими аргументи скаржника з посиланням на пункт 4-3 Закону про банкрутство щодо зміни статусу поточних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на конкурсні, адже із введенням ліквідаційної процедури правова природа виникнення цих вимог залишилась незмінною. До того ж, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019 та відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно із частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, у даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати саме приписи Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки станом на дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження - 27.12.2019 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність. Посилання скаржника на Інформаційний лист ВГСУ від 28.03.2013 №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не заслуговують на увагу, так як цей лист має рекомендаційний характер та роз`яснює норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який вже втратив чинність. Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.12.2019, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним. Витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича в порядку ст.ст. 339-341 ГПК України у справі № 916/4519/14 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 04.08.2021. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя Л.О. Будішевська Суддя С.В. Таран