Постанова Хмельницький апеляційний суд № 689/647/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2023 року м. Хмельницький Справа № 689/647/23 Провадження № 22-ц/4820/1420/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Спірідонова Т.В., Талалай О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» про повернення грошових коштів і стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 травня 2023 року (суддя Кульбаба А.В.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» про повернення грошових коштів і стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначала, що вона є постійним споживачем послуг ТОВ «Парктур», оскільки останніх десять років їздить на до Туристичного комплексу «Буковель». 13 грудня 2019 року на сервісі bukovel24.com ОСОБА_1 заброньовано готель «Bukovel Hotel» шале Суперіор VIP прохід + сніданок + SPA у період з 03.04.2020 по 06.04.2020 на 5 дорослих вартістю 20 104 грн (№ бронювання 128440), що підтверджується витягом з особистого кабінету позивачки на сайті https://bukovel.com. Замовлення та оплату здійснено у відповідача ТОВ «Парктур», яке є оператором згідно даних наведених в Правилах бронювання готельних послуг, викладених на сторінці офіційного сайту https://bukovel.com/information/umovi-broniuvannia. 16 січня 2020 року ОСОБА_1 сплачено 20 104 грн за вищевказані послуги, що підтверджується квитанцією проведеної операції (ID платежу 1220438475). 24.03.2020 на сайті bukovel.com та офіційній сторінці у Facebook з`явилося повідомлення, що ТК «Буковель» долучається до жорстокого карантину, який розповсюджуватиметься на всі послуги на всій території комплексу і від 25.03.2020 припиняється приймання туристів; передбачається закриття усіх сервісів. Та на наступний день 25.03.2020 позивачці прийшло СМС-повідомлення про те, що оператором відмінено бронювання готелю. Позивачка звернулась до відповідача, котрий повідомив їй про те, що оплачені кошти є «депозитом», який можна зарахувати як оплату проживання в майбутньому, повністю або в частині з доплатою, виходячи зі встановлених на момент такого бронювання тарифів і поверненню такі кошти не підлягають. Позивачкою було прийнято пропозицію відповідача щодо зарахування коштів в сумі 20 104 грн на «депозит» та бронювання готелю з використанням цих коштів на 2021 рік. Тому, 11.02.2021 ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу відповідача лист з проханням забронювати готель «Bukovel Hotel» шале Прем`єр у період з 02.04.2021 по 05.04.2021 використавши кошти, що перебувають на «депозиті» в розмірі 20 104 грн по бронюванню №128440, а також позивачкою було доплачено 4496 грн, оскільки вартість послуги з проживання у готелі відповідачем на 2021 рік була збільшена. Тобто, загальна сума сплачена за бронювання готелю на 2021 рік становила - 24 600 грн. У зв`язку із новим бронюванням змінився і його номер - R1926013. Проте, 13.03.2021 на сайті bukovel.com та офіційній сторінці у Facebook з`явилося повідомлення, що 12.03.2021 регіональна комісія з питань техногенно-економічної безпеки та надзвичайних ситуацій під керівництвом голови Івано-Франківської ОДА Бойчука А. постановила з 13.03.2021 до 09.04.2021 визначити с. Поляниця територією з обмеженим в`їздом. У зазначений період було обмежено в`їзд громадянам, що прямують до с. Поляниця (в тому числі до ТК «Буковель») з розважальною, спортивною та іншою відпочинковою метою, що позбавляє ТК «Буковель» об`єктивної можливості для продовження функціонування та надання туристичних послуг. З питань перенесення заїздів, заброньованих на цей період, слід звертатись у організації, через які було здійснено бронювання. 01.04.2021 на електронну пошту ОСОБА_1 надійшов лист від менеджера відділу бронювання відповідача ОСОБА_2 про перенесення коштів, в якому зазначається, що у зв`язку із введенням карантинних обмежень сума коштів у розмірі 24 600 грн, яку позивачкою сплачено згідно бронювання R1926013 зараховано на «депозит», який вона може використати на бронювання того ж готелю до 27.03.2022. Та вказано, що бронювання з використанням «депозиту» можна зробити тільки через менеджера. Позивачка звернулася в телефонному режимі до відповідача із проханням повернути сплачені кошти за бронювання готельних послуг, проте їй було категорично відмовлено. Однак, ввійшовши в положення відповідача та зважаючи на ситуацію, пов`язаною з введенням карантину, погодилася використати наявні на «депозиті» кошти в розмірі 24 600 грн на бронювання готельних послуг на 2022 рік. 28.01.2022 на електронну адресу позивачки надійшов лист про бронювання номера «Шале» на 6 осіб з 18.03.2022 по 21.03.2022, проте вартість готельного номеру «Шале» на 2022 рік значно зросла та становила вже 31 430 грн. В цьому листі було зазначено, що 24 600 грн зараховано з депозиту R1926013 та доплата складає 6830 грн. У зв`язку із чим, 29.01.2022 ОСОБА_1 було сплачено ще 6830 грн ТОВ «Парктур», що підтверджується платежем № Р24А1948953396С5294. У зв`язку із новим бронюванням змінився його номер - R2086111. 05.03.2022 на електронну адресу позивачки надійшов лист від менеджера відділу бронювання ТК «Буковель» ОСОБА_3, в якому значиться, що ТК «Буковель» у зв`язку із введенням воєнного стану по всій території України призупиняє свою роботу та прийом гостей. Про відновлення роботи ТК буде повідомлено додатково. Також, вказано, що бронювання позивачки відмінене, сума коштів в розмірі 31 430 грн, які сплачено згідно замовлення R2086111 ОСОБА_1 зараховано на «депозит», який остання може використати на бронювання того ж готелю до 31.03.2023. 06.03.2022 позивачка в телефонному режимі звернулася до відповідача по номеру телефону: НОМЕР_1 з проханням повернути кошти за готельні послуги, проте їй було категорично відмовлено та повідомлено, що грошові кошти у розмірі 31 430 грн зараховано на «депозит» та можуть бути використані лише для перебронювання готелю. 26.12.2022 ОСОБА_1 в черговий раз звернулася до відповідача із проханням повернути кошти за бронювання готелю в розмірі 31 430 грн, надіславши відповідного листа на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 І цього ж дня позивачка отримала відповідь від відповідача, в якій зазначалося, що кошти, які були сплачені ОСОБА_1 раніше на проживання і які були збережені на «депозиті», можуть бути використанні тільки на бронювання проживання в готелях Буковель і ВІП-Резиденція на період до 31.03.2023; повернення коштів правила відповідача не передбачають. Таким чином, позивачка протягом періоду 2020 - 2022 не змогла скористатися послугами відповідача, які були заброньовані та попередньо оплачені. Повернути кошти за сплачені готельні послуги, відповідач їй категорично в цьому відмовив. Окрім того, позивач вказує, що їй завдано моральної шкоди, яка полягала в суттєвих емоційних стражданнях, емоційній напрузі, дратівливості, пов`язаних з тим, що вона протягом трьох років не змогла скористатися послугами ТОВ «Парктур», провести заплановану відпустку на гірськолижному курорті. Моральні страждання збільшувалися тоді, коли працівники відповідача неодноразово, протягом трьох років, в грубій формі відмовляли в поверненні грошей. Крім того, щоразу при перебронюванні послуг їх вартість суттєво збільшувалася: за той самий пакет послуг в 2020 році вартість була 20104 грн, в 2021 -24600 грн, в 2022 - 31430 грн і вказані кошти незаконно знаходяться у ТОВ «Парктур». Поміж того, відмова відповідача з повернення сплачених позивачкою грошових коштів за бронювання готельних послуг призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, що спричинило моральні страждання та переживання у позивачки. А тому, позивачка просила суд стягнути з відповідача неповернуті грошові кошти у розмірі 31 430 грн, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 18.03.2022 по 07.03.2023 у розмірі 5 863,26 грн, три проценти річних від простроченої суми за період з 18.03.2022 по 07.03.2023 в розмірі 917,07 грн, а також неустойку за весь час прострочення з 18.03.2022 по 07.03.2023 в розмірі 111 576,50 грн, та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, що в сумі становить 199786,83 грн. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» на користь ОСОБА_1 вартість сплачених, але не наданих послуг, в розмірі 31 430 грн; 3% річних в розмірі 917, 07 грн; інфляційні втрати в розмірі 5 863, 26 грн; неустойку в розмірі 31 430 грн, а всього: 69 640 грн 33 коп. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» на користь держави судовий збір в розмірі 2 147 грн 20 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Парктур» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції не повно дослідив зібрані у справі докази в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди та дійшов помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскаржуване рішення є незаконним і необгрунтованим. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статей 651, 653, 907 ЦК України, зокрема не вказано на підставі якої норми права таки розірвано договір між сторонами у оскаржуваному рішенні. Судом першої інстанції не взято до уваги, що у даному спорі застосовуються умови та наслідки для розірвання договору, які визначені сторонами в умовах договору (п.5, п.6, п.7 Розділу 5 Правил), де відповідач мав повне право застосувати штраф у розмірі 100 % оплати, проте ввійшовши в положення позивачки та з врахуванням форс-мажорних обставин, продовжив дію договору більш ніж на рік, тобто до 31 березня 2023 року, а умови подорожчання готельних послуг були доведені до відома позивачки до укладання договору, та були попередньо передбачені умовами Правил (п.7 Розділу 5 Правил), і не залежали від волі відповідача. Вказує, що позивачка була обізнана щодо дії карантину на території України, із умовами договору про надання готельних послуг остання погодилася шляхом ознайомлення із умовами Правил, в т.ч. з умовами договору щодо зарахуванння на коштів у разі анулювання послуг, з умовами і наслідками розірвання договору, дією форс-мажорних i обставин та підтвердила це в ході судового розгляду справи, про що не зазначено в оскаржуваному рішенні суду, доказів неодноразового звернення щодо повернення коштів не доведено у суді, тому є порушенням норм ст.ст.12, 13, 76, 81 ЦПК України. При винесені судом першої інстанції рішення не було враховано форс-мажорні обставини, на які посилався відповідач в частині нарахування штрафних санкцій, зокрема у своєму відзиві та у ході судового розгляду. Представником відповідача зазначено про дію форс-мажорних обставин ще до укладення договору з позивачкою (карантин) та про впровадження воєнного стану під час подальшого бронювання та продовження дії договору між сторонами, що має важливе значення для вирішення справи та звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне надання послуг. Також, судом першої інстанції не взято до уваги посилання представника позивача на ч. 6 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» якою передбачено, що виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Окрім того, позивачкою не надано жодних доказів які підтверджують вину відповідача в ненаданні послуг, а рішення суду ґрунтується лише на припущеннях, що є порушенням норм процесуального закону, а саме 4.4, ч.6, ч. 7 статті 81 ЦПк України. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо несправедливих умов, що містяться на думку суду в укладеному договорі про надання готельних послуг та є необґрунтованими, недоведенними та такими, що виходять за межі позовних вимог. Зазначає, що оплата послуг дійсно не заперечувалась відповідачем, проте доводи відповідача щодо подання позивачкою недопустимих доказів (у формі скріншотів та які не завірені у встановленому законом порядку, мали бути визнаними судом недопустимими) судом не взято до уваги. До того ж, єдині письмові докази - платіжні інструкції від 15.02.2021, 29.01.2022 та виписка електронному виді були подані позивачкою із порушенням процесуальних строків. Висновки суду щодо права позивачки на розірвання договору у будь-який час помилкове, оскільки право на розірвання договору виникає на підставі договору або закону, що містить ч.2 п.4.2 Правил користування готелями та аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р. №19, на що суд не звернув Вказує, що договір між позивачкою та відповідачем не був розірваним станом на дату подання позову до суду, оскільки не мав правових підстав для такого розірвання. Проте, судом були зроблені неправильні висновки про одностороннє розірвання позивачкою договору із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції з незрозумілих мотивів невірно та незаконно обчислено штрафні санкції, не надано мотивів щодо застосування дати обчислення штрафних санкцій саме з 18 березня 2022 року та доказів такого посилання, оскільки електронне повідомлення позивачки було вказане з датою 26 грудня 2022 року, а звернулася остання до суду із позовною заявою від 07.03.2023. Разом з тим, звертає увагу на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що електронний лист позивачки не є підставою для повернення коштів, не відповідає вимогам законодавства та умовам договору, зокрема щодо форми такого звернення та його підпису у відповідності до вимог засвідчення електронним підписом, що унеможливлювало задоволення такого листа за відсутності відповідних реквізитів, направлене електронне повідомлення позивачки від 26 грудня 2022 року не підписане власноручним підписом або прирівняним до нього. Також, позивачкою не надано жодних доказів, які б підтверджували розмір моральної шкоди, тому висновки суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке ґрунтується на наданих позивачкою доказах, які відповідачем спростовані не були. За змістом апеляційної скарги, рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому, апеляційним судом, згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не переглядається. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 31 430 грн, трьох відсотків річних, інфляційних втрати, неустойки за весь час прострочення з 18.03.2022 по 07.03.2023. Крім того, дійшов висновку про доведеність позивачем наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її результатом - моральною шкодою, а тому враховуючи вимоги розумності, справедливості суд дійшов висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Проте такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що 13 грудня 2019 року на сервісі bukovel24.com ОСОБА_1 заброньовано готель «BukovelHotel» шале СуперіорVIP прохід + сніданок + SPA у період з 03.04.2020 по 06.04.2020 на 5 дорослих вартістю 20 104 грн. (№ бронювання 128440), що підтверджується витягом з особистого кабінету позивачки на сайті https://bukovel.com. (а.с. 6). 16 січня 2020 року ОСОБА_1 сплачено 20 104 грн за вищевказані послуги, що підтверджується квитанцією проведеної операції (ID платежу 1220438475) та випискою по банківському рахунку позивачки від 17.05.2023 (а.с. 7,106). 24.03.2020 на сайті bukovel.com та офіційній сторінці у Facebook з`явилося повідомлення, що ТК «Буковель» долучається до жорстокого карантину, який розповсюджуватиметься на всі послуги на всій території комплексу і від 25.03.2020 припиняє приймати туристів; усі сервіси будуть закриті. Усім гостям, які через ці обставини не зможуть скористатись заброньованими послугами, слід писати звернення на пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 для позитивного вирішення цього питання (а.с.8-9). 11.02.2021 ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу відповідача лист з проханням забронювати готель «BukovelHotel» шале Прем`єр у період з 02.04.2021 по 05.04.2021, використавши кошти, що перебувають на депозиті в розмірі 20 104 грн по бронюванню №128440, а також позивачкою було доплачено 4496 грн., оскільки вартість послуги з проживання у готелі відповідачем на 2021 рік була збільшена. У зв`язку із новим бронюванням змінився його номер - R192601. 01.04.2021 на електронну пошту ОСОБА_1 надійшов лист від менеджера відділу бронювання відповідача ОСОБА_2 про перенесення коштів, в якому зазначається, що у зв`язку із введенням карантинних обмежень сума коштів у розмірі 24 600 грн, яку позивачкою сплачено згідно бронювання R1926013, зараховано на «депозит», який вона може використати на бронювання того ж готелю до 27.03.2022 (а.с. 10-12). 13.03.2021 на сайті bukovel.com та офіційній сторінці у Facebook з`явилося повідомлення, що 12.03.2021 регіональна комісія з питань техногенно-економічної безпеки та надзвичайних ситуацій під керівництвом голови Івано-Франківської ОДА Бойчука А. постановила з 13.03.2021 до 09.04.2021 визначити с. Поляниця територією з обмеженим в`їздом. У зазначений період обмежено в`їзд громадянам, що прямують до с. Поляниця (в тому числі до ТК «Буковель») з розважальною, спортивною та іншою відпочинковою метою, що позбавляє ТК «Буковель» об`єктивної можливості для продовження функціонування та надання туристичних послуг. З питань перенесення заїздів, заброньованих на цей період, слід звертатись у організації, через які було здійснено бронювання. 28.01.2022 на електронну адресу позивачки надійшов лист про бронювання номера « Шале » на 6 осіб з 18.03.2022 по 21.03.2022, проте вартість готельного номеру «Шале» на 2022 рік значно зросла та становила вже 31 430 грн. В цьому листі було зазначено, що 24 600 грн зараховано з депозиту R1926013 та доплата складає 6830 грн (а.с. 12). У зв`язку із чим, 29.01.2022 ОСОБА_1 було сплачено ще 6830 грн ТОВ «Парктур», що підтверджується платежем №Р24А1948953396С5294. У зв`язку із новим бронюванням змінився його номер - R2086111. Ці обставини підтверджуються роздруківкою з електронної пошти позивача та деталями бронювання із офіційного сайту bukovel.com (а.с. 12-15, 105). 05.03.2022 на електронну адресу позивачки надійшов лист від менеджера відділу бронювання ТК «Буковель» А.Кокорудз, в якому значиться, що ТК «Буковель» у зв`язку із введенням воєнного стану по всій території України призупиняє свою роботу та прийом гостей. Про відновлення роботи ТК буде повідомлено додатково. Також, вказано, що бронювання позивачки відмінене, сума коштів в розмірі 31 430 грн., які сплачено згідно замовлення R2086111 ОСОБА_1 зараховано на «депозит», який остання може використати на бронювання того ж готелю до 31.03.2023 (а.с. 16). 26.12.2022 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із проханням повернути кошти за бронювання готелю в розмірі 31 430 грн, надіславши відповідного листа на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17-18). Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості . Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ч.5 ст. 22 Закону України «Про туризм», договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телеграфного чи іншого зв`язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. Відповідно до п.3.1 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України №19 від 16.03.2004 (далі - Правил), готель має право укладати договір із замовником (споживачем) на бронювання номерів шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв`язку, який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Відповідно до п.3.2 Правил при бронюванні номера (місця) готель може запросити передплату за надання готельних послуг. Передплата враховується в оплату готельних послуг при остаточному розрахунку, якщо інше не обумовлено укладеним із замовником договором. Відповідно до п.3.6 Правил договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі: найменування готелю, його реквізити (для приватного підприємця - прізвище, ім`я по батькові, інформацію про державну реєстрацію); прізвище, ім`я та по батькові споживача; інформацію про номер (місце в номері), що надається; ціну номера (місця в номері); інші необхідні дані на розсуд готелю. Згідно з п. 1 Правил бронювання готельних послуг ТОВ «Парктур» є єдиним оператором наведених готельних послуг. Відповідно до п. 2 вказаних Правил, бронювання готельних послуг здійснюється покупцем на сайтах www.bukovel.com, www.bukovel24.com або через подання покупцем заявки на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 або за допомогою телефонного зв`язку за номером НОМЕР_1 . Як встановлено судом, позивачка оплатила готельні послуги ТОВ «Парктур» на загальну суму 31 430 грн., що підтверджується письмовими доказами по справі (платіжні інструкції від 15.02.2021, 29.01.2022 та випискою про картковому рахунку від 17.05.2023). Відповідачем не заперечувався факт укладення з позивачем договору про надання послуг, шляхом бронювання позивачкою готелю на офіційному сайт https://bukovel.com. 26.12.2022 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із проханням повернути кошти за бронювання готелю в розмірі 31 430 грн, надіславши відповідного листа на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17-18). Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, щодо відсутності в оскаржуваному рішенні суду посилання на норми права на підставі якої розірвано договір між сторонами, з таких підстав. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Заперечуючи повернення сплачених коштів, відповідач посилається на п.5 Розділу 5 внутрішніх Правил бронювання готельних послуг відповідно до яких, кошти, отримані Оператором від Покупця за простроченим рахунком, поверненню не підлягають, а враховуються в майбутні платежі, що здійснюються згідно з додатково виставленим рахунком. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на внутрішні правила проживання в готелі « Буковель » не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є несправедливими умовами по відношенню до споживача, а тому не можуть бути застосовані у вказаних правовідносинах. А тому, суд першої інстанції встановивши, що позивачка в повному обсязі сплатила послуги щодо проживання, однак готельними послугами не скористалася з причин, що не залежали від її волі, обґрунтовано стягнув з відповідача, сплачені нею грошові кошти в сумі 31 430 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що електронне листування не є підставою для поверненню коштів, як і необхідність засвідчення його електронно-цифровим підписом, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки представникам відповідача було достеменно відома електронна пошта позивачки, все листування, в тому числі згенеровані повідомлення про успішність бронювання надходили саме на таку електронну пошту. Вказане узгоджується з позицією Верховного суду по справі №923/1379/20 в постанові від 13.10.2021, де встановлено, що відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Не заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, адже суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов правильного висновку про доведеність позивачкою складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності відповідача та з врахуванням вимог розумності та справедливості визначив суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Разом з тим, підставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції невірно визначено період за який підлягає нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пеня, як відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Суд першої інстанції вірно встановивши природу правовідносин, що склалися між сторонами та несвоєчасне повернення відповідачем коштів позивачу, сплачених за договором готельного обслуговування у розмірі 31430 грн, помилково виходив з того, що час прострочення не виконаного зобов`язання розпочинається з 18.03.2022. Оскільки, доказів направлення 18.03.2022 вимоги про повернення грошових коштів відповідачу позивачем не надано. І з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. У частині другій статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.7 ст.13, ч.9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей. 26.12.2022 позивачка звернулась до відповідача із заявою про повернення грошових коштів у розмірі 31 430 грн, надіславши відповідного листа на електронну пошту відповідача web@bukovel.com. Отже, враховуючи межі позовних вимог, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню: - неустойка за період затримки повернення грошей з 27.12.2022 (наступний день після звернення позивачки з вимогою повернути кошти) по 07.03.2023 (день подачі позову) з розрахунку 1% вартості продукції (послуги) за кожен день затримки, в розмірі 22 001 грн (31430 : 100 х 70); - інфляційні втрати в розмірі 473,21 грн (31430 х 101,506% (сукупний індекс інфляції за період січень 2023 - лютий 2023) : 100% - 31 430,00 грн. (сума боргу) = 473,21 грн.; - 3 % річних (за період з 27.12.2022 по 07.03.2023 - 71 день) в розмірі 183,42 грн (31430 х 3 х 71 : 365 : 100). Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду прострочення грошового зобов`язання та розміру стягнутих - неустойки, інфляційних втрат та 3% річних підлягає зміні. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно, колегія суддів вважає, що слід змінити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, так, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 641 грн 31 коп. (1997,86 (судовий збір, що підлягав би сплаті за подання позовної заяви)*32,1%). Загальна сума, що була оскаржена апелянтом становить 79 640,33 грн (100%), відсоток задоволених вимог апеляційної скарги становить 19,53% (100%-80,47% (64086,63 *100/79640,33)). Документально підтверджені витрати відповідача по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги потрібно компенсувати за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги (19,53%) у розмірі 349 грн 93 коп. При цьому, апеляційний суд враховує суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги при оскарженні рішення суду в частині вимог, а не сплачений у більшому розмірі судовий збір. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» задовольнити частково. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 травня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних до 183 грн 42 коп., інфляційних втрат до 473 грн 21 коп., неустойки до 22 001 грн. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 травня 2023 року в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши суму судового збору до 641 грн 31 коп. (шістсот сорок однієї гривні 31 коп.). В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Парктур» (місцезнаходження: село Поляниця місто Яремче Івано-Франківська обл. 78593, код в ЄДРПОУ 32145510) судовий збір у розмірі 349 грн 93 коп. (триста сорок дев`ять гривень 93 коп.) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 15 серпня 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: Т.В. Спірідонова О.І. Талалай