Постанова Хмельницький апеляційний суд № 674/305/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2023 року м. Хмельницький Справа № 674/305/22 Провадження № 22-ц/4820/1334/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю апелянта ОСОБА_1 та його представника, представника Чернівецької обласної прокуратури, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, відділення поліції №2 (м. Хотин) Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області в складі судді Сосни О.М. від 04 травня 2023 року. Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У березні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідачів, вказував, що 15.05.2011 року його було заарештовано і пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. 28 ч. 3, ст. 364 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 366 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 246, ст. 191 ч. 3, ст. 28 ч. 2, ст. 364 ч. 2, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 2, ст. 28 ч. 2, ст. 246, ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 2 КК України. Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05.04.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ст. 246, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та засуджено до 3 років 7 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та господарсько-фінансових функцій на строк три роки та штрафу в сумі 9000 грн. з конфіскацією добутого. 15.10.2013 року ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05.04.2013 року скасовано та перекваліфіковано дії на ч. 2 ст. 367 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій на строк 2 роки. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано, звільнено ОСОБА_1 з-під варти в залі суду, в зв`язку з відбуттям призначеного йому покарання. 04.11.2014 року ухвалою Верховного Суду України скасовано ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 15.10.2013 року, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Садгірського районного суду м. Чернівці. Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 15.04.2016 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 направлено прокурору Чернівецької області для організації додаткового розслідування. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду постанову від 15.04.2016 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд Садгірського районного суду м. Чернівці, яким винесено вирок від 23.06.2017 року. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22.11.2017 року вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 23.06.2017 року скасовано та направлено кримінальну справу №726/1300/15-к на новий судовий розгляд в іншому складі суду до Садгірського районного суду м. Чернівці. Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 12.03.2019 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 направлено прокурору Чернівецької області для додаткового розслідування. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16.07.2019 року закрито апеляційне провадження та залишено в силі постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 12.03.2019 року. Кримінальна справа №726/1300/15-к направлена до Прокуратури Чернівецької області для додаткового розслідування. Постановою слідчого СВ відділення поліції №2 Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області від 02.02.2021 року кримінальне провадження №12019260160000242 від 02.08.2019 року на підставі ст. 40, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито у зв`язку із закінченням 02.02.2021 року строку досудового розслідування кримінального провадження. Проведеними заходами не виявилося за можливе встановити осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України. Таким чином позивач перебував під слідством та судом з 15.05.2011 року по 02.02.2021 року, тобто, більше 117 місяців перебував під кримінальним переслідуванням. При цьому 2 роки і 5 місяців утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства. У зв`язку з кримінальним переслідуванням він зазнав моральних страждань, втратив авторитет серед оточення, був відсторонений від посади, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань. Внаслідок незаконного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він втратив місце роботи, репутацію, друзів, зв`язки та здоров`я та після звільнення з-під варти його ніхто не брав на роботу, проживали на мінімальну зарплату дружини, що значною мірою негативно відобразилось на матеріальному становищі його сім`ї. З 01.01.2022 мінімальна заробітна плата становить 6500 грн., тому вважає за необхідне і достатнє отримати моральну компенсацію у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 1 місяць перебування під арештом, судовим слідством та досудовим розслідуванням (117 міс. ?6500 ?4 =3042000 грн.). З урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості страждань, просив стягнути 3000000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04.05.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 900 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду скасувати як незаконне та відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, позивач зазначив відповідачем по справі Казначейство України, проте у контексті позовної заяви не довів та не обґрунтував, у чому полягала протиправність дій Державної казначейської служби України. Державна казначейська служба України не перебувала із позивачем у цивільно-правових відносинах, а тому не завдавала і не могла завдати останньому шкоди. Відповідно до п.п. 1, 3, 9 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Тобто, у разі наявності у позивача права на відшкодування шкоди внаслідок незаконності у діях органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, то й відшкодування шкоди повинно відбуватися в розмірах і порядку, передбачених законодавством України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині визначення розміру моральної шкоди та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000000 грн. На думку апелянта, моральне відшкодування в сумі 3000000 грн. є обґрунтованим та співмірним за незаконне перебування апелянта під арештом, судом та слідством у кримінальній справі. Незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, незаконним затриманням, незаконним обранням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незаконним пред`явленням обвинувачення у скоєнні ряду злочинів, в тому числі і злочинів, віднесених до категорії тяжких та особливо тяжких в період часу з 15.05.2011 року по 02.02.2021 року, йому спричинено моральну шкоду, яка проявилась в довготривалому перебуванні в психічній та моральній напрузі, істотній зміні умов проживання, ізоляції його від суспільства та сім`ї, призвело до непоправних негативних змін в його житті та житті сім`ї. Через тривалий судовий розгляд справи він перебував у невизначеному стані, відчував стрес та психічну напругу перед кожним судовим засіданням та перед винесенням судового рішення, що негативно відбилося на його здоров`ї та моральному стані, підтвердженням є копії виписок з історії хвороб, довідка №120 від 23.11.2021року. Позивач втратив свободу, роботу, репутацію, друзів, зв`язки, доходи, сталі сімейні відносини, а найголовніше - здоров`я, яке є безповоротним, його ніхто не брав на роботу, його сім`я була змушена жити на мінімальну зарплату дружини та те, що вирощували на присадибній земельній ділянці. За час перебування під вартою діти ОСОБА_1 були без батька, а дружина була змушена самостійно виховувати двох дітей, оплачувати усі платежі, навчання. У відзиві Чернівецька обласна прокуратура просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення суду без змін. Вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди належно врахував тривалість та характер кримінального переслідування, глибину та тривалість моральних страждань пов`язаних із перебуванням позивача під слідством та судом та виходячи із засад розумності і справедливості дійшов правильного висновку про стягнення моральної шкоди на користь позивача в розмірі 900 тис. грн. В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та його представник підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів, апеляційну скаргу ДКСУ просили відхилити як безпідставну. Представник Чернівецької обласної прокуратури апеляційні скарги ОСОБА_1 , ДКСУ просив відхилити як безпідставні. Інші учасники в судове засідання не з`явилися будучи повідомленими про розгляд справи. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, встановлено, що 15.05.2011 року ОСОБА_1 взято під варту та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ст. 246, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. 05.04.2013 року вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ст.246, ч.3 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366, ч.2 ст.28, ст.246, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України та засуджено до 3 років 7 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк три роки та штрафу в сумі 9000 грн. з конфіскацією незаконно добутого. 15.10.2013 року ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05.04.2013 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ст.246, ч.2 ст.28, ст.246, ч.2 ст.366 КК України скасовано, а кримінальну справу в цій частині закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (в ред.1960 року) за відсутністю в діях складу злочину. Перекваліфіковано дії з ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.364 КК України на ч.2 ст.367 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки та без штрафу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою скасовано, звільнено ОСОБА_1 з-під варти в залі суду, в зв`язку з відбуттям призначеного йому покарання. 04.11.2014 року ухвалою Верховного Суду України скасовано ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 15.10.2013, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Садгірського районного суду м. Чернівці. Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 15.04.2016 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.28 ч.3, ст.364 ч.3, ст.28 ч.3, ст.366 ч.2, ст.28 ч.3, ст.246, ст.191 ч.5, ст.28 ч.2, ст.364 ч.3, ст.28 ч.2, ст.366 ч.2, ст.28 ч.2, ст.246 КК Українинаправлено прокурору Чернівецької області для організації додаткового розслідування. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду постанову від 15.04.2016 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Садгірського районного суду м. Чернівці. 23.06.2017 року вироком Садгірського районного суду м. Чернівці ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст.28 ч.3, ст.364 ч.2; ст.28 ч.3, ст.366 ч.2; ст.28 ч.3, ст.246; ст.191 ч.3; ст.28 ч.2, ст.364 ч.2; ст.28 ч.2, ст.366 ч.2; ст.28 ч.2, ст.246; ст.364 ч.2; ст.366 ч.2 КК України і призначено покарання у виді 2 років 7 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк три роки та штрафу в сумі 9000 грн. з конфіскацією незаконно добутого. Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_1 з 15.05.2011 року по 15.10.2013 року, та визнано його таким, що відбув призначене покарання. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22.11.2017 року вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 23.06.2017 скасовано та направлено кримінальну справу №726/1300/15-к на новий судовий розгляд в іншому складі суду до Садгірського районного суду м. Чернівці. Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 12.03.2019 року направлено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст.28 ч.3, ст.364 ч.2; ст.28 ч.3, ст.366 ч.2; ст.28 ч.3, ст.246; ст.191 ч.3; ст.28 ч.2, ст.364 ч.2; ст.28 ч.2, ст.366 ч.2; ст.28 ч.2, ст.246; ст.364 ч.2; ст.366 ч.2 КК України прокурору Чернівецької області для додаткового розслідування. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16.07.2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 12.03.2019 року про повернення кримінальної справи прокурору Чернівецької області для додаткового розслідування. Постановою слідчого СВ Відділення поліції №2 Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області від 02.02.2021року кримінальне провадження №12019260160000242 від 02.08.2019 року на підставі ст.40, п.10 ч.1 ст.284 КПК України, закрито у зв`язку із закінченням 02.02.2021 строку досудового розслідування кримінального провадження. Проведеними заходами не встановлено осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.191 КК України. Згідно інформації Дністровського РВП ВП №2 (м. Хотин) в Чернівецькій області зазначено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12019260160000242, тобто, з 02.08.2019 року під вартою будь-які особи не утримувалися, обшуки, виїмки та накладення арешту на майно не проводилося, відсторонення від роботи (посади) та інші процесуальні дії, що обмежують права громадян, не здійснювалися, а також жодній особі про підозру не повідомлено. 02.02.2021 року у кримінальному провадженні строк досудового розслідування визначений ст.219 КПК України закінчився, а тому прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України. Згідно виписок з історії хвороби №№ 3578, 7486 6259, 3162 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в медичних закладах впродовж 03.12.2013 - 13.12.2013 року, з 20.08.2010 року по 27.08.2010 року, з 27.09.2010 року по 11.10.2010 року, з 29.11.2010 року по 10.12.2010 року. Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) №21 від 02.03.2011 року виданої ДП «Хотинське держспецлісництво АПК» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 126,75 грн. З 29.11.2016 року ОСОБА_1 працює на посаді інженера лісового господарства, 25.06.2021 року переведений на посаду провідного фахівця групи матеріально-технічного забезпечення відділу експлуатації. Наведене підтверджується матеріалами справи. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що незаконними діями органу досудового слідства та прокуратору щодо затримання, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пред`явлення обвинувачення у скоєнні ряду злочинів, в тому числі й тяжких та особливо тяжких в період часу з 15.05.2011 року по 02.02.2021 року, позивачу спричинено значну моральну шкоду. З врахуванням глибини душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 у зв`язку із перебуванням під слідством та судом впродовж 9 років 8 місяців, з яких 2 роки 5 місяців перебував під вартою, характеру та тривалості немайнових втрат позивача, витраченого часу для відновлення своїх порушених прав, погіршення здоров`я позивача внаслідок кримінального переслідування, попереднього зайняття ним посади керівника підприємства, офіційного працевлаштування лише з 29.11.2016 року, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначив відшкодування завданої моральної шкоди у 900000 грн. Доводи апеляційної скарги позивача про недостатність визначеного розміру відшкодування завданої моральної шкоди є безпідставними. Так, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із частинами 1-2 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 1 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. У пункті 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР визначено, що право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини 5-6 статті 4 Закону № 266/94-ВР). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини 1-2 статті 23 ЦК України). Згідно з ч.ч.2-3 ст. 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, цим законом встановлений лише мінімальний розмір моральної шкоди, який може бути присуджений особі, граничні розміри моральної шкоди не встановлені. Суд першої інстанції правильно констатував, що сам факт незаконного перебування під слідством та судом впродовж 9 років 8 місяців, з них 2 роки 5 місяців перебування під вартою цілком підтверджує спричинення позивачу внаслідок цього значної моральної шкоди. Обговорюючи розмір справедливого відшкодування завданої моральної шкоди позивачу, суд першої інстанції належно врахував, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явленням обвинувачення у скоєнні ряду злочинів, в тому числі тяжких та особливо тяжких, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою мало наслідком істотні зміни умов життя позивача, його тривалу (впродовж 2 років 5 місяців) ізоляції від суспільства та сім`ї внаслідок тримання під вартою. Суд врахував, що внаслідок цього кримінального переслідування зазнав значних та тривалих душевних страждань, перебував у психічній напрузі впродовж усього часу здійснення досудового розслідування та розгляду справи в судах, що негативно відбилося на його здоров`ї та моральному стані. У зв`язку з цим він перебував на стаціонарному лікуванні у 2013 році, після початку кримінального переслідування. Проте матеріали справи не містять інших достатніх та допустимих доказів на підтвердження значного погіршення стану здоров`я, лікування позивача тощо впродовж перебування під слідством та судом, а також після припинення кримінального переслідування. Водночас копії виписок з історії хвороб за 2010 рік лише підтверджують наявність у позивача і до часу перебування під слідством та судом захворювань хронічного характеру, з приводу яких які періодично лікувався. Позивач дійсно втратив на тривалий час свободу, роботу, погіршилися його соціальні зв`язки, сімейні відносини, лише з 2016 року був працевлаштований, був вимушений докладати значних і тривалих зусиль з метою захисту від незаконного обвинувачення. Всі ці обставини у повній мірі враховано судом першої інстанції, який з врахуванням тривалості та характеру кримінального переслідування позивача, глибини та тривалості його моральних страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, обґрунтовано визначив відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у 900000 грн. Такі висновки суду першої інстанції щодо розміру справедливого відшкодування завданої моральної шкоди цілком узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.02.2023 року у справі №610/381/19 та від 29.09.2021 року у справі №607/16567/20. Посилання апелянта на втрату роботи і заробітку як керівника підприємства суд не приймає до уваги, оскільки згідно з статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються не лише моральна шкода, а й заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про безпідставне залучення служби відповідачем є безпідставними, оскільки ДКС України у справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Окрім цього, грошові кошти у відшкодування моральної шкоди стягнуті з Державного бюджету України, а не з рахунку ДКС України. Доводи апеляційної скарги ДКС України про неправильне застосування закону при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суперечать нормам матеріального права і не приймаються судом до уваги. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2023 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк