Постанова 4851 № 520/4056/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2023 р. Справа № 520/4056/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.08.22 по справі № 520/4056/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романа Фролова від 25 січня 2022 року за №303029 про застосування у відношенні ФОП ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії відповідача щодо винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт та саму постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №303029 від 25.01.2022 протиправними, оскільки в оскаржуваній постанові не зазначено жодної конкретики, в чому саме полягає порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також позивач зазначає, що не повідомлявся про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, жодної почтової кореспонденції позивач не отримував, а отже відповідачем не дотримано процедуру розгляду справи, за наслідками якої винесено оскаржувану постанову. Враховуючи зазначене позивач вважає, що постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною та необґрунтованою. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 було залишено без задоволення позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.11.2021 був укладений договір оренди транспортних засобів, саме тих, що були предметом перевірки 01.12.2021, а тому вважає, що він не є автомобільним перевізником, а лише власником вказаних транспортних засобів. Зазначає, що суд першої інстанції не взявши до уваги всі дійсні обставини , помилково дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 будучи власником зазначених транспортних засобів є автомобільним перевізником і є суб`єктом відповідальності. Також позивач зазначає, що відповідачем не дотримано процедуру розгляду справи, за наслідками якої винесено оскаржувану постанову. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу де він виклав свій погляд на обставнини справи, та просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Видом економічної діяльності є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 01.12.2021 о 13:03 на 242 км а/д Н-01 «Київ - Знам`янка» проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №318351. Підставою для складання акту слугували висновки інспектора про виявлення порушення, передбаченого ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки особистої картки водія, передбаченої п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010. За результатами розгляду акту №318351 від 01.12.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області винесено постанову №303029 від 25.01.2022 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки особистої картки водія, передбаченої п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III). Частиною 12 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1567). Пунктом 1 Порядку №1567 визначено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Згідно з п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно з п. 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт`документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів (п. 15 Порядку № 1567). Згідно зі ст. 18 Закону України "Про автомобільний транспорт", з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі за текстом - Інструкція № 385). Відповідно до п.1.2Інструкції № 385,ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Згідно з положенням п 1.4Інструкції № 385, терміни вживаються у такому значенні: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016). Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, особистої картки водія, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Не пред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». З матеріалів справи вбачається, що зупинений посадовими особами управління Укртрансбезпеки транспортний засіб марки МАN номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , був обладнаний тахографом. Під час перевірки у водія ОСОБА_2 були відсутні картка водія, які відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія і повинні надаватись для перевірки. Оскільки водієм не надано під час проведення перевірки картки водія, відповідачем правомірно було складено оспорювану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Щодо доводів апеляційної скарги позивача, стосовно того, що автомобільним перевізником є орендар транспортного засобу ОСОБА_2 , а ФОП ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності у цій справі, оскільки не був перевізником та не користувався транспортним засобом в момент його зупинення уповноваженими особами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно ч.1 ст. 33 Закону 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Так, позивач в апеляційній скарзі посилається на договір оренди транспортного засобу № 9 від 25.11.2021 р., акт повернення з оренди транспортних засобів від 25.12.2021. Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Відповідно до ст. 49 вказаного Закону водій транспортного засобу зобов`язаний, поряд з іншим, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Колегія суддів зазначає, що за п.п. «а», «б» п.п. 2.1 п. 2 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Згідно з п.п. 2 п. 2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідно до абз. 4 п.16 Порядку № 1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. За правилами п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379 (надалі Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі право користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, вкладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16, п. 30, - «попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт». Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки посадовим особам відповідача не надавався відповідний договір оренди транспортного засобу, акт передачі транспортних засобів в оренду та тимчасовий реєстраційний талон. Приписами ст. 48 Закону № 2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином, колегія суддів аналізуючи наведені нормативно правові акти, дійшла висновку, що доводи позивача безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб`єктом господарювання. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача на пропущений відповідачем двомісячний строк розгляду справи, як на підставу визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу, оскільки розгляд відповідачем справи позивача з перевищенням двомісячного строку, встановленого Порядком № 1567, не є тим порушенням, яке має тягнути обов`язкове скасування прийнятої за результатами розгляду постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки такий штраф накладено з дотриманням строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення. Разом з цим слід зазначити, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази відповідачу, щодо складення документів відносно неналежної особи. З аналізу наявних у матеріалах справи документів колегією суддів встановлено, що повідомленням №3813/40/24-22 від 19.01.2022, направленим 19.01.2022 поштою рекомендованим листом №6102256640839 (список згрупованих поштових відправлень №615 від 19.01.2022), позивача було викликано для розгляду справи на 25.01.2022 з 9:00 до 12:00 год., що підтверджується наданими відповідачем доказами.\ Зазначене повідомлення №6102256640839 згідно трекінгу АТ "Укрпошта" було вручено особисто позивачу 24.01.2022, тобто останній мав змогу прибути до Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області 25.01.2022 для розгляду справи або повідомити за вказаними телефонами про прибуття у інший день, ознайомитись з матеріалами справи про порушення, однак своїм правом не скористався та не прибув за викликом, заяви позивача про ознайомлення з матеріалами його справи матеріали справи також не містять. Отже, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, службовими особами відповідача було правомірно розглянуто справу без участі уповноваженої особи позивача. Інших порушень прав позивача у процедурі притягнення позивача спірною постановою до відповідальності за законодавством про автомобільний транспорт колегією суддів не встановлено, і позивач на такі обставини не посилається. Таким чином, за результатами розгляду справи про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абзацем 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, відповідач обґрунтовано прийняв постанову від 25.01.2022 № 303029 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача було накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. Враховуючи наведене вище колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 по справі № 520/4056/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко