Постанова Харківський апеляційний суд № 638/19249/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2023 року м. Харків справа № 638/19249/21 провадження № 22-ц/818/1277/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого-судді Маміної О.В., суддів Пилипчук Н.П., Тичкова О.Ю. учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ОСОБА_1 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою та об`єднання його з первісним позовом по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Подвезька Дмитра Віталійовича на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 травня 2023 року, постановлену суддею Рибальченко Л.М. ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 786846,48 грн. 02 серпня 2022 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій він просить усунути йому, як власнику квартири АДРЕСА_1 перешкоди у користуванні цією квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та стягнути солідарно з відповідачів у відшкодування упущеної вигоди за період з 01.08.2019 по 31.07.2022 та 6000 грн. реальних збитків. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 травня 2023 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову. Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 адвокат Подвезько Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для спільного розгляду. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов необґрунтованого висновку про те, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову може затягнути розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги за первісним позовом та зустрічним мають різні предмети доказування та суб`єктний склад, тому їх сумісний розгляд є недоцільним та може призвести до невиправданого затягування та ускладнення розгляду справи. Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Частинами першої, другої статті 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі. У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись, зокрема, у такому: - обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19). Прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другоюстатті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21, провадження № 61-10754 св

22. Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 143/346/22, провадження № 61-10815св22. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 786846,48 грн. Предметом первісного позову є стягнення з відповідача різниці між вартістю предмета іпотеки та розміром заборгованості. Предметом зустрічного позову є вимоги про усунення ОСОБА_2 , як власнику квартири АДРЕСА_1 перешкоди у користуванні цією квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 252000 грн. у відшкодування упущеної вигоди за період з 01.08.2019 по 31.07.2022 та 6000 грн. реальних збитків. Отже, предмети та підстави первісного та зустрічного позовів є різними. Відповідно, різними є й предмети доказування за ними. Зв`язок між вимогами зустрічного та первісного позовів є лише опосередкованим. Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки вимоги цієї заяви не є однорідними з первісними вимогами про стягнення різниці вартості предмета іпотеки із розміром іпотеки, задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тобто відсутні встановлені процесуальним законом підстави для спільного розгляду обох позовів, то за таких обставин прийняття зустрічного позову та об`єднання його в одне провадження з первісним є недоцільним. Виходячи з викладеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів у цій справі не є доцільним та матиме наслідком зволікання зі своєчасним розглядом справи. Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у прийнятті зустрічного позову. При цьому, вимоги зустрічного позову відповідача можуть бути заявлені у самостійному позові з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування. Право відповідача на доступ до правосуддя не порушено. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, та підстав для її зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Подвезька Дмитра Віталійовича залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П.Пилипчук О.Ю.Тичкова