Постанова Київський апеляційний суд № 752/21620/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 липня 2025 року м. Київ Унікальний номер справи № 752/21620/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10692/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Слободянюк А.В., у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, - в с т а н о в и в : У жовтні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив: усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 943602380000, номер запису про право власності 14892039); усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - садовий будинок та тимчасові споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.3768697, 30.5212560). Судові витрати покласти на відповідача (т. 1 а.с. 1-18). 24 лютого 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради та Національного природного парку «Голосіївський», в якій останній просив: визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року № 69/7406 у частині земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007; скасувати держану реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року; припинити всі речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11533016800000); відмовити у задоволенні первісного позову (т. 1 а.с. 169-178). Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року відмовлено в прийнятті та об`єднанні в одне провадження з первісним позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, зустрічного позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський» про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав та їх обтяжень на земельну ділянку (т. 2 а.с. 56-61). Не погодившись з ухвалою суду, 18 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко А.О. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 2 а.с. 77-81). На обґрунтування скарги зазначала, що мотивуючи відмову у прийнятті зустрічного позову, суд неправильно встановив обставини справи та дійшов до помилкового висновку, що задоволення зустрічного позову не виключить ні повністю, ні частково задоволення первісного позову. Так, ухвалю суду зроблено висновок, що задоволення зустрічного позову не виключить ні повністю, ні частково задоволення первісного позову, оскільки власником земельної ділянки залишиться Київрада та при цьому належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності визначається законом і не залежить від факту реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зустрічним позовом зазначено, що ОСОБА_1 , з метою отримання у власність чи користування земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, який належить йому на праві власності, та зважаючи на те, що межі земельної ділянки під його будинком не виділено в натурі, звернувся до землевпорядника для обстеження земельної ділянки. Висновком, складеного сертифікованим інженером-землевпорядником від 08.10.2024, ОСОБА_1 був повідомлений, що він фактично використовує земельну ділянку, яка цілком знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:79:304:0007, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Києва та постійному користуванні Парку . Зазначала, що після скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення всіх речових прав на неї, ця ділянка буде знаходиться у складі земель комунальної власності не є перешкодою для формування земельної ділянки із земель комунальної власності, на якій розташований садовий будинок ОСОБА_1 , а є перешкодою те, що земельна ділянка, на якій розташований садовий будинок, цілком знаходиться в межах ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, речові права на яку зареєстровано, а отже після скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових на неї ця ділянка не буде сформована, а отже буде усунута перешкода для формування із земель комунальної власності земельної ділянки, на якій розташована нерухомість ОСОБА_1 . Щодо порушення ст. 193 ЦПК України, вимогами первісного позову ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасування пункти 2, 3 рішення Київради № 69/7406 від 26.01.2012 у частині земельної ділянки № 1, зареєстрованої 30.12.2016 за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки та припинення всіх речові прав на неї. Отже, перша вимога зустрічного позову є основною, інші - похідними від задоволення основної вимоги відповідно до спеціальних наслідків, прямо передбачених ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Посилалась на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.09.2021 у справі № 909/243/18 та від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20. Щодо суб`єктивного складу учасників справи за зустрічним позовом, ухвалою суду зазначено, що в зустрічному позові визначено два відповідача Київраду та Національний природний парк «Голосіївський» (надалі - Парк). Суд зауважує, що відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом для їх спільного розгляду. Проте, представником відповідача цю вимогу не дотримано, та визначено інше коло відповідачів, з яких Парк у первісному позові є третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Стаття 193 ЦПК України у чинний редакції не містить приписів щодо права відповідача пред`явити зустрічний позов виключно до позивача у справі. Висновком ВП Верховного Суду, викладеного постановою від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 зазначено: «Виходячи з викладеного можливе задоволення зустрічного позову і визнання недійсним свідоцтва про право власності ПАТ «Київський радіозавод» на спірне майно унеможливлює задоволення первісного позову, а тому ці позови (незважаючи на пред`явлення відповідачем зустрічного позову до осіб, які не є позивачами за первісним позовом у справі) є взаємопов`язаними та їх доцільно розглядати разом». В постанові ВП ВС у справі № 910/17792/17 вказано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Аналогічний висновок викладено постановою ВС від 19.01.2022 у справі № 359/861/19. Отже, перед тим як відмовити у прийнятті зустрічного позову через неналежний суб`єктивний склад, суд повинен був перевірити, відповідність статусу Парку за первісним позовом статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Предметом спору за первісним позовом є садовий будинок відповідача, який розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, що знаходиться у власності територіальної громади та постійному користуванні Парку . Отже, Парк, як землекористувач спірної земельної ділянки, може мати самостійні вимоги на предмет спору, що, зокрема, підтверджується змістом заяви від 06.06.2023 про вчинення кримінального правопорушення, за розглядом якої відкрито кримінальне провадження № 42022100000000490, у якому Парк має статус потерпілого. Тобто, предмет спору за первісним позовом допускає можливий спір про право між Парком та ОСОБА_1 , тому Парк повинен мати за первісним позовом становище співпозивача у справі, а не третьої особи, оскільки у разі задоволення первісного позову суд фактично захистить права Парку . Отже, ОСОБА_1 у зустрічному позові правильно змінив процесуальний статус Парку з третьої особи на відповідача-2, інакше, зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у будь-якому разі через неналежний суб`єктний склад учасників справи. Крім цього, перша вимога зустрічного позову заявлена до Київради - позивача за первісним позовом, тобто Київрада є належним відповідачем за зустрічним позовом (т. 2 а.с. 77-81). 04 червня 2025 року від прокурора Київської міської прокуратури - Василюк О. до суду надійшов відзив в якому зазначено прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін (т. 2 а.с. 108-115). Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що задоволення зустрічного позову не виключить ні повністю, ні частково задоволення первісного позову, оскільки власником земельної ділянки залишиться Київська міська рада та при цьому належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності визначається законом і не залежить від факту реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Суд також відзначив, що позивачем у первісному позові є держава в особі Київської міської ради, в інтересах якої заявлено вимоги про усунення їй, як власнику, перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. При цьому, в зустрічному позові визначено два відповідача Київську міську раду та Національний природний парк «Голосіївський». Суд зауважив, що відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом для їх спільного розгляду. Проте, представником відповідача цю вимогу не дотримано, та визначено інше коло відповідачів, з яких Національний природний парк «Голосіївський» у первісному позові є третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Таким чином, первісний та зустрічний позов обґрунтовуються відмінними підставами, до позовних заяв додано різні докази, позови мають різні предмети спору та, відповідно, відмінними є предмети доказування та у суб`єктному складі третя особа за первісним позовом набула статусу відповідача у зустрічному позові. Отже, зустрічні позовні вимоги не є взаємопов`язаними з вимогами за первісним позовом, а задоволення зустрічного позову не виключить повністю або частково задоволення первісних вимог. Апеляційний суд погодився з такими висновками суду з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України). Відповідно до ч. ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 св 22) вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19). Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 3 ст. 194 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з даним позовом, в якому просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом: - припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 943602380000, номер запису про право власності 14892039); - зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - садовий будинок та тимчасові споруди, що розташований по АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.3768697, 30.5212560). Як на підставу своїх вимог посилався на порушення відповідачем прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки. Тобто вимоги первісного позову виникли з питання усунення перешкод у реалізації права власності шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва. Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_1 просив: визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року № 69/7406 у частині земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30 грудня 2016 року у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007; скасувати держану реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року; припинити всі речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11533016800000). Зустрічна позовна заява мотивована порушенням порядку державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 в Державному земельному кадастрі. Позивач за зустрічним позовом вважав, що проектом відведення земельних ділянок НПП «Голосіївський», затвердженого рішенням КМР № 69/7406 від 26 січня 2012 року, в межі земельної ділянки № 1 незаконно включено міські землі, не надані у власність чи користування площею 13,79 га та незаконно надано парку у постійне користування земельну ділянку № НОМЕР_1 у зазначеній частині, а отже рішення КМР № 69/7406 від 26 січня 2012 року в оскаржуваній частині, державна реєстрація земельної ділянки та державна реєстрація речових прав на цю земельну ділянку робить неможливим реалізацію позивачем за зустрічним позовом права на оформлення у власність (користування) земельну ділянку, на якій розташований належний йому на праві власності садовий будинок. Тобто, у зустрічному позові зазначено, що при його розгляді мають бути встановлені обставини, пов`язані з державною реєстрацією земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Таким чином, встановленню та доведенню за зустрічним позовом підлягають обставини, які не пов`язані із спором за позовом прокурора, оскільки останній в своїй позовній заяві доводить обставини порушення прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки, та фактично вимагає від відповідача усунення перешкод в реалізації такого права власності шляхом знесення самочинного будівництва. Відтак, апеляційний суд погодився з висновком районного суду, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного є недоцільним, обидва позови не взаємопов`язані, зокрема, вони не виникають з одних правовідносин, а задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Разом з тим, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що позивачем у первісному позові є держава в особі Київської міської ради, в інтересах якої заявлено вимоги про усунення їй, як власнику, перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. При цьому, в зустрічному позові визначено два відповідача Київську міську раду та Національний природний парк «Голосіївський». Однак, відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом для їх спільного розгляду. Проте, представником відповідача цю вимогу не дотримано, та визначено інше коло відповідачів, з яких Національний природний парк «Голосіївський» у первісному позові є третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Доводи апелянта цих висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції їх відхилив. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, а відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє права заявника звернутись до суду із зазначеним позовом у загальному порядку. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов