Постанова Харківський апеляційний суд № 638/7425/26

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 року м. Харків справа № 638/7425/26 провадження № 22-ц/818/4827/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого-судді Маміної О.В., суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 травня 2026 року, постановлену суддею Шамраєвим М.Є. в с т а н о в и в: У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду. 06 травня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визначити місце проживання доньки разом із батьком у м.Прага Чеської Республіки, стягнути аліменти на утримання дитини та заборонити ОСОБА_1 чинити перешкоди у спілкуванні. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 травня 2026 року зустрічну позовну заяву повернуто заявнику. Роз`яснено позивачеві за зустрічним позовом, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для спільного розгляду. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов необґрунтованого висновку про те, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги за зустрічним позовом не підлягають об`єднанню в одне провадження з первісним, оскільки їх спільний розгляд не є доцільним, а задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, а тому зустрічна позовна заява, відповідно до положень ч. 3 ст. 194 ЦПК України, підлягає поверненню заявникові. Крім того, позивач за зустрічним позовом просить надати йому строк для підготовки документів протягом 60 днів, внаслідок чого буде порушений визначений процесуальним законом строк для розгляду первісного позову. Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Частинами першої, другої статті 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі. У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись, зокрема, у такому: - обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19). Прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21, провадження № 61-10754 св

22. Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 143/346/22, провадження № 61-10815св22. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Предметом первісного позову є лише розірвання шлюбу. Предметом зустрічного позову є вимоги про визначення місця проживання дитини разом із батьком, усунення перешкод у спілкуванні та стягнення аліментів на утримання дитини. Отже, предмети та підстави первісного та зустрічного позовів є різними. Відповідно, різними є й предмети доказування за ними. Зв`язок між вимогами зустрічного та первісного позовів є лише опосередкованим. Крім того, під час вирішення питання про призначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло. Таким чином зустрічний позов має інший склад учасників справи та предмет доказування. Виходячи з викладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів у цій справі не є доцільним та матиме наслідком зволікання зі своєчасним розглядом справи. Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у прийнятті зустрічного позову. При цьому, вимоги зустрічного позову відповідача можуть бути заявлені у самостійному позові з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування. Право відповідача на доступ до правосуддя не порушено. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстав для її зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384, ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 травня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований В.Б .Яцина