Постанова 4857 № 460/30831/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/30831/22 пров. № А/857/166/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року, прийняте суддею Недашківською К.М. у місті Рівному у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія» (№96) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної установи «Городищенська виправна колонія» (№96) (надалі відповідач) про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.03.2017 по 31.08.2022 та зобов`язати нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за вказаний час затримки розрахунку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 позов задоволено: визнано протиправними дії щодо ненарахування та невиплати середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 20.03.2017 по 31.08.2022; зобов`язано нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.03.2017 по 31.08.2022 в розмірі 12656 грн 56 коп (без утримання податків та обов`язкових платежів). Суд враховав такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, що відповідає позиції Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18. Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 12553 грн 22 коп / 226010 грн 07 коп (індексація/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,056. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 113 грн 63 коп (середньоденна заробітна плата позивача) х 0,056 х 1989 (дні затримки розрахунку) = 12656 грн 56 коп. Таким чином, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 12656 грн 56 коп. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що тривалість періоду затримки (прострочення) виплати індексації в сумі 12 553 грн. було пов`язане саме з вини роботодавця, що змусило позивача звертатись з вказаним питанням про стягнення індексації до суду. З огляду на наявність спору, подальше апелювання відповідачем судового рішення першої інстанції, в рамках справи про стягнення індексації, слід дійти висновку про наявність вини роботодавця у тривалості перебігу такого періоду з моменту встановленого судом порушеного права. Ще одним критерієм, який повинен був враховуватись судом першої інстанції при встановленні розміру середнього заробітку , визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України це дії роботодавця та дії працівника у спірних правовідносинах. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.03.2017 по 31.08.2022 в розмірі, що буде відповідати принципу справедливості та співмірності. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що апелянт оскаржує лише розрахунок суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, яку суд зобов`язав нарахувати та виплатити, то колегія суддів надає оцінку лише згаданому. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у ДУ «Городищенська виправна колонія» (№ 96) на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки. Наказом ДУ «Городищенська виправна колонія» (№ 96) №32/ОС-17 від 20.03.2017 старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 у справі №460/15521/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи «Городищенська виправна колонія» (№ 96) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2016 по 20.03.2017 з урахуванням базового місяця квітень 2015. Зобов`язано Державну установу «Городищенська виправна колонія» (№ 96) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2016 по 31.12.2016 урахуванням січня 2008 як базового місяця та за період з 01.01.2017 по 20.03.2017 січень 2017. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. На виконання вказаного рішення суду індексацію грошового забезпечення перераховано на картковий рахунок позивача 31.08.2022 в розмірі 12553 грн 22 коп. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 вересня 2020 у справі №260/348/19 щодо визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постанові від 26 червня 2019 у справі №761/9584/15-ц, вказує на те, що сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника, не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку, а тому з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково, застосувавши принцип співмірності. Враховуючи наведене вище, апеляційний суд зазначає, що позивач не має доводити розмір майнових втрат. Оцінка таких втрат не має на меті встановлення точного їх розміру. Саме суд наділений правом зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, застосувавши принцип співмірності та врахувавши недоплачену суму. Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 №100 (далі - Порядок №100) передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період . У матеріалах справи міститься розрахунковий рахунок №332 Державної установи «Городищенська виправна колонія», зі змісту якої встановлено, що позивачу за два останні повні місяці нараховано та виплачено грошового забезпечення 6704 грн 46 коп (січень 2017 2676,61 грн, лютий 2017 4027,85 грн), що становить за два місяці, тобто які передують події, з якою пов`язаний обов`язок з виплати. Протягом цих двох місяців було 59 календарних днів. Виходячи з цього, середньоденний заробіток становить 113 грн 63 коп. За період з 20.03.2017 по 31.08.2022 було 1989 календарних днів, а тому, середній заробіток за час затримки виплати позивачеві при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, становить 226010 грн 07 коп. Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, у порівнянні із виплаченою сумою в розмірі 12553 грн 22 коп., суму 226010 грн 07 коп. не можна вважати співмірною, оскільки вона перевищує суму виплаченої індексації грошового забезпечення. Судом першої інстанції вірно застосовано принцип співмірності, з урахуванням розміру недоплаченої суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставин, за яких було встановлено наявність заборгованості, а також дій відповідача щодо її виплати, що узгоджується і з позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №806/2473/18, від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі №662/1626/17, від 17.01.2019 у справі №2-1579/11. Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 12553 грн 22 коп / 226010 грн 07 коп (індексація/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,056. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 113 грн 63 коп (середньоденна заробітна плата позивача) х 0,056 х 1989 (дні затримки розрахунку) = 12656 грн 56 коп. Разом з тим, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наводить жодних розрахунків та не визначає суму, яка, на його думку, відповідає принципу справедливості та співмірності, лише виявляє свою незгоду із судовим рішенням в частині проведення обрахунку, жодним чином не спростовуючи висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь 12656 грн 56 коп. середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 20.03.2017 по 31.08.2022. Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29). Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року у справі №460/30831/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар