Постанова 4850 № 360/5067/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року справа №360/5067/20 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохін А.А., суддів: Компанієць І.Д., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Усенко Т.І., за участю представника Головного управління ДПС у Луганській області - Лактіна О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 360/5067/20 (суддя в І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом адвоката Джуня Сергія Вікторовича в інтересах Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Луганській області, про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ,- УСТАНОВИВ: 29 грудня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (далі позивач) до Державної казначейської служби України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Луганській області (далі третя особа, ГУ ДПС у Луганській області), в якій позивач, просить стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія нараховану за час затримки відшкодування з податку на додану вартість пеню у розмірі 23731324,90 грн за деклараціями травня-грудня 2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 червня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9127195134 від 18.06.2015) податкового періоду травня 2015 року. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 2016025,00 грн. Після проведення камеральної перевірки податкової декларації СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області Офісу великих платників податку ДФС позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ про відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Складений контролюючим органом висновок № 1117-20 від 29.07.2015 на загальну суму 2016025,00 грн. бюджетного відшкодування травня 2015 року був спрямований до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 31.07.2015, але в подальшому повернутий без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015. 16 липня 2015 року позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ червня 2015 року (реєстраційний № 9148936464 від 16.07.2015). У відповідності з Додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 2369175,00 грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ, що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Висновок № 1280-20 від 20.08.2015 на загальну суму 2369175,00грн. бюджетного відшкодування червня 2015 року був спрямований до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 28.08.2015, але в подальшому повернутий без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року залишеним без змін постановою першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у адміністративній справі № 360/3866/18, було визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування травня 2015 року в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 в розмірі 2369175,00 грн., в сумі 4385200,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями травня 2015 року (заява від 18.06.2015 № 9127195134) в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 року (заява від 16.07.2015 № 9148936464) в розмірі 2369175,00 грн., разом в сумі 4385200,00 грн. на користь ПРАТ ЛИНІК. Отже, починаючи з 15.11.2018 сума бюджетного відшкодування травня і червня 2015 відображена у інтегрованій картці платника (ІКП) як заборгованість бюджету, але не підтвердженою відповідними записами в Реєстрі про завершення процедури її узгодження. 19 серпня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9175061947 від 19.08.2015) податкового періоду липня 2015 року. У відповідності з додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 3500065,00 грн. Після проведення камеральної перевірки податкової декларації СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області Офісу великих платників податку ДФС позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. 17.09.2015 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ податкового періоду серпня 2015 року (реєстраційний № 9133259289 від 17.09.2015). У відповідності з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 3084114,00грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. 20.10.2015 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ вересня 2015 року (реєстраційний № 9215046036 від 20.10.2015) з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4983661,00грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки шо до визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Складені контролюючим органом висновки № 1410-20 від 18.09.2015 на суму З 500 065,00 грн. бюджетного відшкодування липня 2015 року та висновок № 1621-20 від 21.10.2015 на суму З 084 114,00 грн були спрямовані до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 22.09.2015 та 17.11.2015 відповідно, але в подальшому повернуті без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015). Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування вересня 2015 року висновок не складався. Зазначені обставини підтверджуються листуванням між позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПРАТ ЛИНІК № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 в адміністративній справі № 360/3865/18, визнано протиправними дії Офісу великих платників Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо ненадання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасне внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування липня 2015 року в розмірі 3500065.00 грн, серпня 2015 року в сумі 3084114,00 грн та вересня 20115 року в сумі 4983661.00 грн, а всього у сумі 11567840,00 грн; та зобов`язано Офіс великих платників Державної фіскальної служби України внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2015 року (заява № 9175061947 від 19.08.2015) в розмірі 3500065,00 грн, узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації серпня 2015 року (заява № 9133259289 від 17.09.2015) в розмірі 3084114,00 грн, та про узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації вересня 2015 року (заява № 9215046036 від 20.10.2015) в сумі 4983661,00 грн з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПРАТ "ЛИНІК", ідентифікаційний код 32292929, в обслуговуючому банку. До цього часу рішення суду не виконане, заборгованість не відшкодовано, а отже триває нарахування пені на суму заборгованості податкових періодів липня, серпня і вересня 2015 року. 19 листопада 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9236559209 від 19.11.2015) податкового періоду жовтня 2015 року. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 9 639 026,00грн. Після проведення камеральної перевірки податкової декларації СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області Офісу великих платників податку ДФС позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. 16.12.2015 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ листопада 2015 року (реєстраційний № 9254637824 від 16.12.2015). У відповідності з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4946280,00 грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. 19.01.2016 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ грудня 2015 року (реєстраційний № 9273614944 від 19.01.2016). У відповідності з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 16490862,00 грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування податкових періодів жовтня, листопада та грудня 2015 року висновки контролюючим органом не складалися. Зазначені обставини також підтверджуються листуванням між позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПРАТ ЛИНІК № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/4040/18 від 25.04.2019 залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 позовні вимоги приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків ДФС, головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування задоволені. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період: жовтень 2015 року в сумі 9639026 грн; листопад 2015 року - 4946280 грн та грудень 2015 року - 16490862 грн, всього 31076168 грн (тридцять один мільйон сімдесят шість тисяч сто шістдесят вісім гривень). До цього часу рішення суду не виконане, заборгованість не відшкодовано, а отже триває нарахування пені на суму заборгованості податкових періодів жовтня, листопада і грудня 2015 року. Отже, на день подання цього позову суми бюджетного відшкодування у всіх зазначених справах та податкових періодах травня-грудня 2015 року позивачеві не повернута, виконання судових рішень безпідставно зупинено або не виконується. З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 5, 17, 43, статті 102, пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача пеню за час затримки відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 23731324,90 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 360/5067/20 позов задоволено, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія пеню у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями з ПДВ за період травень-грудень 2015 року в сумі 23731324,90 грн (двадцять три мільйони сімсот тридцять одна тисяч триста двадцять чотири гривні 90 коп.). Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Луганській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що шестимісячний строк на звернення до суду з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ по податковим періодам квітня грудня 2015 року закінчився у травні 2019 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року по справі № 360/5067/20 позов адвоката Джуня Сергія Вікторовича в інтересах приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Луганській області, про стягнення нарахованої за час затримки відшкодування з ПДВ пені в розмірі 23731324,90 грн задоволено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 по справі № 360/5067/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 360/5067/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Луганській області відокремлений підрозділ ДПС України про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2022 по справі № 360/5067/20 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено наступне. Приватне акціонерне товариство Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (ПрАТ ЛИНІК), код ЄДРПОУ 32292929, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.12.2002, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 190805 (а.с. 15), відомостями з ЄДРПОУ від 23.05.2018 № 23-22/184 (а.с. 16). 16 липня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року реєстраційний № 9148936464 від 16.07.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 2369175,00 грн. У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 2369175,00 грн. (а.с. 29-42). Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ, що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Висновок № 1280-20 від 20.08.2015 на загальну суму 2369175,00грн. бюджетного відшкодування червня 2015 року був спрямований до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 28.08.2015, але в подальшому повернутий без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015). Дані обставини були предметом дослідження у справі № 360/3866/18. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі № 360/3866/18, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, позов ПрАТ ЛИНІК задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування травня 2015 року в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 в розмірі 2 369 175,00 грн., в сумі 4 385 200,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями травня 2015 року (заява від 18.06.2015 № 9127195134) в розмірі 2 016 025,00 грн., червня 2015 року (заява від 16.07.2015 № 9148936464) в розмірі 2 369 175,00 грн., разом в сумі 4 385 200,00 грн, на користь ПРАТ ЛИНІК (а.с. 118-131). 19 серпня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року (реєстраційний № 9175061947 від 19.08.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 3500065,00 грн. У відповідності з додатком 4 декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 3500065,00 грн. (а.с.43-56). 17 вересня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ податкового періоду за серпень 2015 року реєстраційний № 9133259289 від 17.09.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 3084114,00 грн. У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 3084114,00 грн. (а.с. 57-68). 20.10.2015 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015 року реєстраційний № 9215046036 від 20.10.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 4983661,00 грн. У відповідності з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4983661,00 грн. (а.с.69-82). Складені контролюючим органом висновки № 1410-20 від 18.09.2015 на суму 3500065,00 грн. бюджетного відшкодування липня 2015 року та висновок № 1621-20 від 21.10.2015 на суму 3084114,00 грн. були спрямовані до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів 22.09.2015 та 17.11.2015 відповідно, але в подальшому повернуті без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015). Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування вересня 2015 року висновок не складався. Зазначені обставини підтверджуються листуванням між позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПРАТ ЛИНІК № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016). Дані обставини були предметом дослідження у справі № 360/3865/18. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року справі № 360/3865/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 в адміністративній справі № 360/3865/18, визнані протиправними дії Офісу великих платників Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо ненадання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасне внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування липня 2015 року в розмірі 3500065.00 грн., серпня 2015 року в сумі 3084114,00 грн. та вересня 2015 року в сумі 4983661.00 грн., а всього у сумі 11567840,00 грн.; та зобов`язано Офіс великих платників Державної фіскальної служби України внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2015 року (заява № 9175061947 від 19.08.2015) в розмірі 3500065,00 грн., узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації серпня 2015 року (заява № 9133259289 від 17.09.2015) в розмірі 3084114,00 грн., та про узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації вересня 2015 року (заява № 9215046036 від 20.10.2015) в сумі 4983661,00 грн. з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПРАТ "ЛИНІК" (а.с. 132-146). 19 листопада 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року реєстраційний № 9236559209 від 19.11.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 9639026,00 грн. У відповідності з додатком 4 декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 9639026,00 грн. (а.с. 83-94). 16 грудня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2015 року реєстраційний № 9254637824 від 16.12.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 4946280,00 грн. У відповідності з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4946280,00 грн. (а.с. 95-105). 19 січня 2016 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року реєстраційний № 9273614944 від 19.01.2016, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 16490862,00 грн. У відповідності з додатком 4 до декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 16490862,00 грн. (а.с. 106-117). Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування податкових періодів жовтня, листопада та грудня 2015 року висновки контролюючим органом не складалися. Зазначені обставини також підтверджуються листуванням між Позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПРАТ ЛИНІК № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016). Дані обставини були предметом дослідження у справі № 360/4040/18. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/4040/18 від 25.04.2019, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019, позовні вимоги приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків ДФС, головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування задоволені. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період: жовтень 2015 року в сумі 9639026 грн.; листопад 2015 року - 4946280 грн. та грудень 2015 року - 16490862 грн., всього 31076168 грн. (тридцять один мільйон сімдесят шість тисяч сто шістдесят вісім гривень). Судом встановлено, що ані відповідач, ані третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання судових рішень. Тобто, заборгованість не відшкодовано, а отже триває нарахування пені на суму заборгованості спірних податкових періодів 2015 року. Отже, на день подання цього позову суми бюджетного відшкодування у всіх зазначених справах та податкових періодах травня-грудня 2015 року позивачеві не повернута. Судом першої інстанції зазначено, що враховуючи положення статті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, та встановлені обставини справи, датою, з якої розпочинається нарахування пені, є саме проведення камеральної перевірки контролюючим органом, за наслідками якої спрямовано відповідні висновки про бюджетне відшкодування ПДВ до казначейського органу, відтак позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 23731324,90 грн. у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за періоди травень-грудень 2015 року за період з 31.12.2017 до 29.12.2020 належать до задоволення, оскільки відповідачем розрахунок нарахованої суми пені не оспорюється. Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. При зверненні платника податків до суду в першу чергу судом мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року в справі № 360/2526/20 з аналогічним предметом позову: про стягнення пені за час затримки відшкодування ПДВ. Проте судом першої інстанції вказаної вимоги процесуального закону дотримано не було, строку звернення до суду з позовними вимогами перевірено не було. Надаючи оцінку порушеному ГУ ДПС питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів враховує, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування в певних випадках та захисту прав учасників податкових відносин є Податковий кодекс України, який в тому числі регулює і питання порядку здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Законом №1797-VІІІ у підпункті 14.1.18 слова і цифру "у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу" було виключено. Пунктом 200.12 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня. Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. Отже, у даній справі після спливу останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача узгодженої суми відшкодування ПДВ, останній мав дізнатися про порушення свої прав та виникнення підстав для вжиття заходів по їх захисту із обранням відповідного способу. Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу. Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати практику Верховного Суду з цього питання, який тривалий час виходив з того, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року (справа №826/7380/15) дійшла правового висновку, що за відсутності належного правого механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного прав є стягнення з Державного бюджету України через відповідне ГУ ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Водночас, на переконання колегії суддів, праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов`язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити. Право на звернення до суду не може бути реалізованим у будь-який невизначений час після його виникнення. Законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання як не сплаченої, так і надміру сплаченої чи такої, що підлягає відшкодуванню, у податковому правовідношенні припиняються. Аналогічний підхід до застосування положень статті 102 ПК України в частині встановлення темпоральних меж права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування викладено і в постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року (справа №1340/4394/18). Зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, на переконання колегії суддів, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України. При цьому колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 9 жовтня 2018 року (справа №817/1828/17), відповідно до якого бюджетне відшкодування за відповідними заявами до 1 квітня 2017 року мало б здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України. Слід ураховувати також, що відшкодування ПДВ способом стягнення також можливе без обмеження строком, визначеним частиною другою статті 122 КАС України, якщо реалізації прав платника перешкоджали обставини, пов`язані, зокрема, з триваючим невиконанням контролюючим органом покладених на нього функцій, чи іншою неможливістю отримати суму бюджетного відшкодування попри своєчасно вжиті платником для цього заходи. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 640/25381/19 з тотожними правовідносинами, в яких бюджетне відшкодування набуло статусу узгодженого у 2014 році, а позов платника податку про стягнення бюджетного відшкодування поданий у 2019 році.. Однак, такі висновки Касаційного адміністративного суду суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, тому не можуть бути застосовані апеляційним судом в цій справі, як і аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 640/25381/19 з тотожними правовідносинами. Так, в постанові від 19 січня 2023 року в справі № 140/1770/19 Велика Палата Верховного Суду визнала помилковими висновки судів попередніх інстанцій про триваючий характер порушення прав позивача та про відсутність механізму отримання зазначеного відшкодування за наслідками відображення відомостей щодо позивача в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (починаючи з пункту 81 постанови), а також дійшла висновку про те, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (пункт 102). Окремо в пункті 106 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів слід враховувати наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила в цій справі. Аналогічний висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року в справі № 803/1149/18, а також у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі 360/4040/21. Тому колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16 та від 17.09.2020 № 540/1537/19, в яких зазначається про незастосування строків звернення до суду з огляду на триваючий характер правопорушення з боку державного органу. Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування. Відповідно до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК при зверненні платника податків до суду щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду. Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 254 КАС (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Колегія суддів зазначає, що Луганським окружним адміністративним судом 08.08.2018 року у справі № 812/1463/18 винесено рішення яким позов Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Офісу великих платників податків ДФС задоволено, визнано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, в тому числі і від 31.08.2017 року № 0005994708 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року та лютий 2017 року). Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року повернуто апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС по справі № 812/1463/18, після чого рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року у справі № 812/1463/18 набрало законної сили. Отже, сума бюджетного відшкодування з ПДВ (по податковим періодам травня грудня 2015 року) набула статусу узгодженої 15.11.2018 року після набрання законної сили рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року. Отже, шестимісячний строк на звернення до суду з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ по податковим періодам квітня грудня 2015 року закінчився у травні 2019 року, а з позовом до суду позивач звернувся 29 грудня 2020 року. Початком перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ є набуття статусу бюджетної заборгованості невідшкодованих сум ПДВ, тобто наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, та з якого фактично і розпочинається нарахування такої пені. Відповідно до пунктів 200.13 та 200.15 статті 200 ПК України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Приписами частини першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів вказує на відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 червня 2023 року відкладено розгляд справи та запропоновано Приватному акціонерному товариству "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні причини пропуску такого строку із наданням відповідних доказів. Зазначену ухвалу апеляційного суду 22 червня 2023 року доставлено до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Від представника позивача та позивача заяв про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не надходило. Отже, будь-які обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, відсутні. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. У Рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів вказує на відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду. Керуючись статтями 250, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 360/5067/20 задовольнити. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 360/5067/20 скасувати. Позовну заяву адвоката Джуня Сергія Вікторовича в інтересах Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Луганській області, про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ залишити без розгляду. Повне судове рішення 10 серпня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.Д. Компанієць І.В. Сіваченко