Постанова 4801 № 129/2012/21

Справа № 129/2012/21 Провадження № 22-ц/801/1508/2023 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 рокуСправа № 129/2012/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Медвецького С. К., суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 129/2012/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Капуша І. С. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі АТ «СК «Країна»), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивований тим, що 09 січня 2021 року о 15:40 год у місті Гайсині Вінницької області по вулиці Південній відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2021 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Власником транспортного засобу марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», державний номерний знак НОМЕР_1 , є відповідачка. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в АТ «СК «Країна». Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки автомобіля марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження в ДТП становить 58 889,29 грн; вартість матеріального збитку 35 222,21 грн (висновок експерта № АВє-109 від 19 квітня 2021 року). АТ «СК «Країна» виплатила страхове відшкодування у розмірі 29 958,39 грн. Крім того, на момент ДТП в салоні автомобіля марки автомобіля марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , перебувала ОСОБА_2 , яка зазнала моральних страждань, які виразилися у тривалій депресії, розладі душевного спокою та стресі. Ураховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 , з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачки на його користь: різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 39 595,61 грн; матеріальні збитки спричинені в наслідок ДТП, а саме: 8008 грн оплата послуг евакуатора; 500 грн послуги для розбирання автомобіля для дефектування; 306,40 грн комісія при отриманні страхової виплати; судові витрати: 2 998 грн за проведення експертизи № АВє-109 від 19 квітня 2021 року; 2 420 грн за проведення експертизи № АВє-109/1 від 12 серпня 2022 року; 626,92 грн поштові витрати; 540 грн витрати на виготовлення ксерокопій; 1000 грн оплата послуг адвоката; 908 грн судового збору; 9865,60 грн витрат на професійну правничу допомогу. Позивачка ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідачки на її користь 50 000 грн моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП та судові витрати: 908 грн судового збору та 4000 грн витрат на правничу допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 28 930,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 998 грн за проведення експертизи № АВє-109 від 19 квітня 2021 року, 626,92 грн витрат на поштові витрати, 540 грн витрат на виготовлення ксерокопій, 535,72 грн судового збору та 10 540,70 грн за надання професійної правничої допомоги адвоката. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду спричинену дорожньо-транспортною пригодою в сумі 5 000 грн та судові витрати: 90,80 грн судового збору та 400 грн за надання професійної правничої допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням); належними та допустимими доказами доведені позовні вимоги в частині: різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 28 930,90 грн, 2 998 грн за проведення експертизи № АВє-109 від 19 квітня 2021 року, 626,92 грн витрат на поштові витрат, 540 грн витрат на виготовлення ксерокопій, 535,72 грн за оплату судового збору та 10 540,70 грн за надання професійної правничої допомоги; у іншій частині вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та необґрунтованими; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини; судом установлено факт завдання позивачці ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок ДТП; позивачкою ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження розміру моральної шкоди, глибини душевних страждань, та не обґрунтовано, з чого вона виходила, визначаючи розмір такої шкоди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У червні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2023 року витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2023 року для розгляду цієї справи замінено суддю Копаничук С. Г. та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Денишенко Т. О., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та надано учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року для розгляду цієї справи замінено суддю Оніщука В. В. та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Денишенко Т. О. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року справу призначено до розгляду на 10 серпня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи; судом не прийнято до уваги докази щодо повної суми на відшкодування різниці між фактичним розміром вартості відновлювального ремонту і страхової виплати, яка складає 39 595,61 грн; поза увагою суду залишились докази щодо обґрунтування витрат на діагностику пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП та витрати на повторну автотоварознавчу експертизу; рішення суду першої інстанції не містить обґрунтування щодо часткового задоволення витрат на правничу допомогу; ураховуючи ступінь страждань та переживань, яких зазнала та продовжує зазнавати позивачка ОСОБА_2 , моральна шкода повинна бути відшкодована у повному обсязі. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 указує, що: доведеними та обґрунтованими є вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь 26 267,08 грн, що складається з різниці між вартістю зношених та нових запчастин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та розміру франшизи; розмір моральної шкоди завданої ОСОБА_4 становить 3000 грн, що відповідає нормам діючого законодавства; решта позовних вимог задоволенню не підлягає через їх необґрунтованість та недоведеність. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 порушує питання про солідарне стягнення з позивачів на її користь понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 09 січня 2021 року о 15:40 год ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїла наїзд на автомобіль марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2021 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Власником транспортного засобу марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 . Цивільно-правова правова відповідальність водія автомобіля марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 на момент вчинення ДТП була застрахована у АТ «СК «Країна», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від № АР/4820931 17 серпня 2020 року, який переоформлено на № АР/5259343 від 11 січня 2021 року, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 130 000 грн, франшиза 2600 грн. З висновку експерта № АВє-109 від 19 квітня 2021 року слідує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 58 889,29 грн; вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) 35 222,21 грн. 11 червня 2021 року АТ «СК «Країна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 29 958,39 грн. Відповідно до висновку експерта № АВє-109/1 від 12 серпня 2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 69 554 грн; вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) 45 392,99 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справи, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною четвертою статті 19 ЦПК України встановлено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, яка виникла з правовідносин стосовно стягнення матеріальної та моральної шкоди, ціна позову якої є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Пунктом 1 частини другої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Статтею 3 Закон № 1961-IV встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закон № 1961-IV). Страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У справі, що переглядається сторонами не оспорюється факт ДТП за їх участі, наявність вини відповідачки та отримання позивачем ОСОБА_1 від страхової компанії суми страхового відшкодування у розмірі 29 958,39 грн. Предметом спору у цій справі є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна позивача. Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Матеріалами справи встановлено, що АТ «СК «Країна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування з урахуванням вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, відтак у страховика не виникло додаткового обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової виплати (ліміту відповідальності). Указане узгоджується з наявною судовою практикою. Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, у якому указано, що: «правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі указаного висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, а винна особа, дії якої спричинили дорожньо-транспортну подію відповідає за різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку. Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021 (провадження № 61-20047св21). Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме ОСОБА_3 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Суд першої інстанції правильно визначивши правовідносини, які виникли між сторонами, при визначенні майнової шкоди безпідставно взяв до уваги висновок експерта № АВє-109 від 19 квітня 2021 року. 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 замовив проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в ДТП 09 січня 2021 року. Позивачем після проведення експертного автотоварознавчого дослідження, з урахуванням вартості ремонтно-відновлювальних робіт та необхідних для ремонту матеріалів (станом на час виконання дослідження 12 серпня 2023 року), збільшені позовні вимоги, оскільки згідно з висновком експерта № АВє-109/1 від 12 серпня 2022 року вартість відновлювального ремонту в цінах станом на час завершення виконання дослідження (12 серпня 2022 року) становить 69 554 грн, вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) 45 392,99 грн. Указаний висновок експерта відповідачкою не спростований, з клопотанням про призначення експертизи остання до суду першої інстанції не зверталась. Апеляційний суд вважає висновок експерта АВє-109/1 від 12 серпня 2022 року повним, належним і допустимим доказом в підтвердження завдання позивачу ОСОБА_1 розміру реальної шкоди завданої внаслідок ДТП. Отже, визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , апеляційний суд приймає за основу висновок експерта № АВє-109/1 від 12 серпня 2022 року, яким встановлено вартість відновлювального ремонту в цінах станом на час завершення виконання дослідження (12 серпня 2022 року). Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутні. Відповідно до висновку експерта № АВє-109/1 від 12 серпня 2022 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 69 554 грн, вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) 45 392,99 грн. Страховиком сплачено ОСОБА_1 29 958,39 грн (із розрахунку 35 222,21 грн майновий збиток (до збільшення позовних вимог) 2600 грн розмір франшизи 2 663,82 грн ПДВ). У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц зроблено висновок, що: «у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлювального ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування». Отже, ПДВ в сумі 2663,82 грн входить до суми страхового відшкодування та може бути повернута ОСОБА_1 страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлювального ремонту. Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 становить 36 931,79 грн (69 554 грн - 29 958,39 грн - 2 663,82 грн). Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов`язані, зокрема, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Матеріалами справи встановлено, що згідно товарного чека № 351 від 08 квітня 2021 року, рахунка фактури № СФ-0561326 від 21 травня 2021 року, акта здачі-прийняття робіт від 21 травня 2021 року позивачем понесено витрати на оплату послуг евакуатора у розмірі 8008 грн. З товарного чека № 2 від 20 січня 2021 року слідує, що позивач ОСОБА_1 поніс витрати за розбирання автомобіля для дефектування у розмірі 500 грн. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на послуги пов`язані з оглядом транспортного засобу та послуги евакуатора у розмірі 8508 грн підлягають задоволенню, тому такі витрати підлягають стягненню з винної особи, а саме відповідачки. Відмовляючи у задоволенні указаних вимог, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки даним доказам, чим порушив пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України та частин першої, п`ятої статті 263 ЦПК України. Комісію банку вирахувану при отриманні страхової виплати у розмірі 306,40 грн, яку просить повернути позивач, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки указаний платіж не відноситься до майнових збитків, а є комісією за перерахунок коштів, що оплачується на рахунок банку за здійснену операцію. Отже, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45 439,79 грн майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з яких: 36 931,79 грн - різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, 8008 грн - оплата послуг евакуатора, 500 грн - послуги з розбирання автомобіля для дефектування. У решті позовних вимог слід відмовити. Щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 . Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, шкода, завдана особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи, або коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Згідно частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами) указано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У пункті 9 роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Ураховуючи те, що внаслідок неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2 зазнала моральних страждань у зв`язку з пошкодженням свого майна, що призвело до зміни способу життя та необхідності прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права протягом тривалого часу, що підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди. При цьому, розмір морального відшкодування - 5 000 грн судом визначений на підставі повно, всебічно та об`єктивно досліджених обставин справи, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи доводи апеляційної скарги та встановлені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45 439,79 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. У решті рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року залишити без змін. Щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Апеляційним судом рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасовується з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а тому апеляційний суд скасовує це ж рішення в частині розподілу судових витрат та змінює їх розподіл. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до їх розгляду. Матеріалами справи встановлено, що позивачем ОСОБА_1 було здійснено такі судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції: сплачено судовий збір у розмірі 908 грн (т. 2 а. с. 117, зворот); витрати на поштові відправлення учасникам справи на загальну суму 626,92 грн (т. 2 а. с. 18, 28, 36, 39, 42, 48, 49, 52, 101). витрати на виготовлення ксерокопій на загальну суму 540 грн (т. 2 а. с. 26); витрати за проведення експертизи № АВє-109/1 від 12 серпня 2022 року у розмірі 2420 грн (т. 2 а. с. 146); витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 9865,60 грн (т. 2 а. с. 16, 118-121). Ураховуючи викладене, розмір заявлених витрат підтверджується документами наявними в матеріалах справи, які є належними та допустимими доказами. Судові витрати понесені ОСОБА_1 підлягають стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (93,86%). Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 852,25 грн (908 х 93,86% / 100%) судового збору за подання позовної заяви, витрати на поштові відправлення у розмірі 588,43 грн (626,92 х 93,86% / 100%), витрати на виготовлення ксерокопій у розмірі 506,84 грн (540 х 93,86% / 100%), витрати за проведення експертизи у розмірі 2271,41 (2 420 х 93,86% / 100%) та 9259,86 грн (9865,60 х 93,86% / 100%) витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд не приймає до уваги вимоги про стягнення оплати послуг адвоката у розмірі 1000 грн, оскільки договір про надання правничої допомоги від 26 січня 2021 року був укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бодачевським Р. В. для захисту та представлення інтересів позивача у справі про адміністративне правопорушення. Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на проведення експертизи № АВє-109 від 19 квітня 2021 року задоволенню не підлягають, оскільки визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди апеляційний суд приймав за основу висновок експерта № АВє-109/1 від 12 серпня 2022 року. Проведення указаних експертиз проведено виключно за власним бажанням позивача. Разом з тим, відповідачка не зобов`язана нести тягар по сплаті усіх витрат, що були понесені позивачем у справі, зокрема, якщо такі витрати були надмірними. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу в частині вимог ОСОБА_1 задоволено частково (93,86%), то з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1397,20 грн (1488,60 грн х 93,86% / 100%) судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги. Ураховуючи, що апеляційна скарга в частині вимог ОСОБА_2 залишена без задоволення, то судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги слід залишити за позивачкою. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 порушує питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. 26 липня 2023 року між ОСОБА_3 та адвокатом Човганюк А. М. укладено договір про надання правничої допомоги. На підтвердження виконання умов договору відповідачкою надано суду копію акта виконаних робіт від 31 липня 2023 року, згідно з яким загальна вартість витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 5000 грн. З квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1 від 25 липня 2023 року слідує, що відповідачка сплатила адвокату 5000 грн за надану правничу допомогу. При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів ураховує норми частин четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Позивачами клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності до суду апеляційної інстанції не подано. Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, в частині позовних вимог ОСОБА_2 залишено без змін, то фактично загалом позовні вимоги обох позивачів задоволено на 51,25%. Ураховуючи викладене та відсутність заперечень з боку позивачів щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, з огляду на часткове задоволення як позовних вимог, так і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з позивачів на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що становитиме 2 562,50 грн та стягнути їх із позивачів відповідно до пропорційної відповідності задоволеної частини вимог кожного із них, а саме: 2308,56 грн (90,09%) з ОСОБА_1 та 253,94 грн (9,91%) з ОСОБА_2 . Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45 439,79 грн майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з яких: 36 931,79 грн - різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, 8008 грн - оплата послуг евакуатора, 500 грн - послуги з розбирання автомобіля для дефектування. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 852,25 грн судового збору за подання позовної заяви, 588,43 грн витрат на поштові відправлення, 506,84 грн витрат на виготовлення ксерокопій, 2271,41 витрат за проведення експертизи та 9259,86 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті позовних вимог відмовити. У решті рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1397,20 грн. Судовий збір сплачений ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги залишити за останньою. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2308,56 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 253,94 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Учасники справи: Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне Товариство «Страхова компанія «Країна», ЄДРПОУ 20842474, м. Київ, вул. Електриків, 29 А. Суддя-доповідач Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ судді: Людмила ГОЛОТА Тамара ДЕНИШЕНКО