Постанова 4806 № 303/362/23

Справа № 303/362/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 02 листопада 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В., з участю секретаря Чичкало М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Біловара Богдана Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 08 травня 2023 року (у складі судді Монича В.О.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у січні 2023 р. Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь: -відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення ДТП, що мала місце 17.06.2022 р., у розмірі 53 911 грн.; -30 000 грн. у відшкодуванні моральної шкоди; -15 000 грн. витрат на правничу допомогу та 1073,60 грн. сплаченого судового збору. На обґрунтування позовних вимог указала, що 17 червня 2022 р. о 11 годині 00 хвилин у м. Мукачеві по вул. Матросова відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 210700-20», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість, не дотримався безпечної дистанції і допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Tesla Model Y», д. н. з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. п. 12.1, 13.1 ПДР України. У результаті цієї дорожньої-транспортної пригоди автомобіль марки «Tesla Model Y», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Постановою Мукачівського міськрайонного суду № 303/4143/22 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Указаними діями відповідача було завдану майнову шкоду позивачеві у розмірі 53 911 грн., що підтверджується рахунком № ТС-К-001254 від 18.10.2022 р., виданим «ТСК Сервіс». Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована компанією «Провідна», поліс № 208800079 від 30.04.2022 р. Позивач зверталася до відповідача про відшкодування шкоди добровільно, однак такі звернення залишаються без реагування. Також у зв`язку з ДТП позивач понесла моральні страждання, які виражаються у емоційних переживаннях, порушенні звичайного способу життя, негативному впливі на стан здоров`я. Завдану моральну шкоду оцінює у 30000 грн. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і прийняти нове, яким позовні вимог задовольнити в повному обсязі. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення майнової шкоди у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача, що є порушенням вимог ст. 1194 ЦК України; -сума, яка підлягає виплаті внаслідок завданої шкоди, перевищує граничний розмір виплат, передбачений страховиком, адже страхова компанія відшкодувала позивачу суму в розмірі 5995,61 грн., тому позивач і звернулася до відповідача із цим позовом; -вчинення ДТП спричинило позивачу моральну шкоду, відтак суд першої інстанції безпідставно відмовив у її стягненні. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, із таких мотивів. Суд відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення шкоди, завданої унаслідок учинення ДТП, яка мала місце 17.06.2022 р., у розмірі 53 911 грн., виходив із того, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до страховика з відповідною заявою про страхове відшкодування. Таким чином, позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди пред`явлено позивачем до неналежного відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що їй було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, в порядку ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача. При цьому суд першої інстанції установив, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області № 303/4143/22 від 05.07.2022 р. ОСОБА_2 визнано винним (ДТП мало місце 17.06.2022 р., за участю автомобілів позивача та відповідача) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.17). Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідач не заперечує свою вину у скоєні правопорушення. Як убачається із рахунку на оплату № 2034 від 28.11.2022 р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача марки ««Tesla Model Y», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 53 911 грн. (а.с.11-12). Відповідно до довідки, створеної на сайті МТСБУ, станом на 17.06.2022 р., тобто на момент вчинення ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» (а.с.31). Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення майнової шкоди з таких підстав. Правовідносини, що виникають під час дії договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються спеціальним Законом. Даний закон є спеціальним, зокрема п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно зі ст. 39.1 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Відповідно до п.35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Згідно з п.36.1 ст. 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, коли у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Зокрема, у п.74 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Тобто, позивач як особа, якій заподіяна майнова шкода в результаті ДТП, може тоді звертатися до винного у вчиненні ДТП, коли у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У позовній заяві позивач не вказувала, що страхова виплачувала їй страхове відшкодування, і саме тому вона звертається до суду з цим позовом саме до винуватця ДТП. До апеляційної скарги позивачем додається платіжне доручення № 028984 від 09 вересня 2022 р., відповідно до якого ПрАТ «СК «Провідна» сплатила ОСОБА_1 5995,61 грн. страхового відшкодування (а.с.50), однак колегія суддів не бере цей доказ до уваги, оскільки по-перше: цими обставинами позов не обґрунтовувався, жодної мови про отримане страхове відшкодування від страховика не йшлося, цього платіжного доручення до позову не подавалося, по-друге: відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, таких доказів стороною позивача не надано. Також потрібно зауважити, що навіть за умови наявності сплати страховиком страхового відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування шкоди, потерпіла вправі стягувати лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка нею одержана від страховика, а не всю суму вартості ремонту, як пред`явлено позивачем у цьому позові. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині на увагу не заслуговують, оскільки зводяться до невірного розуміння стороною позивача норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та характеру спірних правовідносин. Однак, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з таких мотивів. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Як видно з матеріалів справи, відповідач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.17). Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду від 05 липня 2022 р. у адміністративній справі № 303/4143/22 встановлено, що 17 червня 2022 р. о 11 годині 00 хвилин у м. Мукачево по вул. Матросова водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 210700-20», д. н. з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Tesla Model Y», д. н. з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. п. 12.1, 13.1 ПДР України. У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні правопорушення визнав, у вчиненому щиро розкаявся, просив суд не карати його суворо. Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 293754 від 17.06.2022 р., схемою місця ДТП від 17.06.2022 р., поясненням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 17.06.2022 р. Дії правопорушника вірно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП. Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, установлені обставини справи, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди в сукупності з іншими фактичними обставинами, колегія суддів вважає, що є достатні підстави для визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди з прийняттям у цій частині нової постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди. Щодо судових витрат. Апеляційна скарга не містить доводів стосовно відмови суду першої інстанції у стягненні 15 000 грн. витрат на правничу допомогу. За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи наведене, судові витрати, сплачені сторонами у цій справі, підлягають перерозподілу. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого нею судового збору при зверненні до суду з цим позовом і апеляційною скаргою підлягає стягненню із ОСОБА_2 на її користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 773,06 грн. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.п.1, 4 ЦПК України оскаржене рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди належить скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково. Решту рішення необхідно залишити без змін. Керуючись 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1, 4, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу адвоката Біловара Богдана Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 08 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скасувати. 3.Позов у частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково. 4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 5.Решту рішення Мукачівського міськрайонного суду від 08 травня 2023 року залишити без змін. 6.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 773 (сімсот сімдесят три) гривні 06 (шість) копійок у відшкодування судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог. 7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 8.Повне судове рішення складено 13 листопада 2023 р. Судді: