Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/2151/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2023 року м. Хмельницький Справа № 688/2151/23 Провадження № 22-ц/4820/1435/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2023 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди (суддя Березюк Н. П.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У травні 2023 року ПАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «СТ «Гарантія» про відшкодування шкоди. В обґрунтування позову зазначалось, що між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов?язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №RZ.10235, забезпечений транспортний засіб BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 . 04.03.2017 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2017 у справі №686/5092/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована за полісом АЕ4870241 в ПАТ Страхове товариство Гарантія. Відповідно до пункту 22.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 18145,42 грн. Позивач вважає, що, з урахуванням положень ст.. ст. 993, 1187, 1194 ЦК України, у відповідачів виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього. А тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь товариства завдані збитки в розмірі 18145,42 грн. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що розгляд даної справи у вказаній частині віднесено до юрисдикції господарського суду. В апеляційній скарзі ПАТ «СК «ПЗУ Україна» не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції запропоновано позивачу звернутись до кожного з відповідачів в окремих провадженнях з одним і тим самим предметом спору, обґрунтовуючи одними і тими самими доказами, однак така позиція суду першої інстанції суперечить принципу процесуальної економії, який не одноразово висвітлював Верховний Суд. Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що спір в цій частині позовних вимог підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб`єкта звернення та відповідний статус учасників справи. Отже, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний чинник. Відповідно до статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц в аналогічних правовідносинах зроблено висновок про те, що за вимогами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Тобто страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Вирішуючи питання щодо юрисдикційності спору у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір між двома господарюючими суб`єктами (страховими компаніями) повинен бути вирішений за правилами іншого судочинства (господарського). З огляду на викладене вище, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди виникли між двома господарюючими суб`єктами, а тому такі підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Оскільки закриття провадження у справі в частині позовних вимог не перешкоджає позивачу у зверненні для захисту своїх прав до належного суду, то безпідставними є наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом права позивача на судовий розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» залишити без задоволення. Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 серпня 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай