Ухвала КАС ВС № 240/12333/21

УХВАЛА 07 серпня 2023 року м. Київ справа № 240/12333/21 адміністративне провадження № К/990/25462/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №240/12333/21 за позовом Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису, УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати припис Головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_1 про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 01 червня 2021 року №974/09-82. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року касаційну скаргу Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України повернуто скаржнику. Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами: 1. невірно застосовано статті 4, 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" які визначають процедуру проведення державного заходу контролю. (З питань застосування положень статей 4, 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у правовідносинах щодо здійснення державного заходу контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки органом державної влади відсутній висновок Верховного Суду); 2. не застосовано Закон України "Про Національний банк України" та частину 1 статті 8 Господарського кодексу України, які визначаюсь, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління та за своєю організаційно- правовою формою є органом державної влади, а Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. (З питань застосування положень Закону України "Про Національний банк України" та частини 1 статті 8 Господарського кодексу України у правовідносинах щодо здійснення державного заходу контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки органом державної влади відсутній висновок Верховного Суду); 3. не застосовано наказ Держкомітету України з питань охорони праці від 26 січня 2005 року № 15, яким затверджено перелік робіт з підвищеною небезпекою. (З питань застосування положень наказу Держкомітету України з питань охорони праці від 26 січня 2005 року № 15 у правовідносинах щодо здійснення державного заходу контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки органом державної влади відсутній висновок Верховного Суду); 4. невірно застосовано НПАОП 41.0-1.01-79 "Правила техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць", НПАОП 0.00-5.11-85 "Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт", НПАОП 0.00-1.27-09 "Правила з безпечної експлуатації систем вентиляції у хімічних виробництвах" до діяльності органу державної влади. Суд зазначає про наявність Підстав для застосування під час діяльності позивача вимог НПАОП 41.0-1.01 -791, НПАОП 0.00-5.11-85, НПАОП 0.00-1.27- 09. (З питань застосування положень НПАОП 41.0-1.01-79, НПАОП 0.00- 5.11-85, НПАОП 0.00-1.27-09 у правовідносинах щодо здійснення державного заходу контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки органом державної влади відсутній висновок Верховного Суду). В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 43 Конституції України та статті 5-1 КЗпП України в контексті звільнення поліцейських у разі реалізації наказу про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №240/12333/21 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов