Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 211/2981/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 211/2981/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Юрчуку М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.06.2023 року (суддя Ткаченко С.В. м. Кривий Ріг, повний текст рішення складено 07.06.2023 року) у адміністративній справі №211/2981/23 за позовом ОСОБА_1 до Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України, суд - в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №3 Про примусове видворення з України громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 02.05.2023 року Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі ГУ ДМС в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 . Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07.06.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. З рішенням суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона перебуває у шлюбі з громадянином України ОСОБА_3 та має двох синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є громадянами України. Апелянт зазначала, що з квітня 2012 року по 25.05.2016 року мала посвідку на тимчасове проживання в Україні та працювала прибиральницею в ТОВ «Донбас Секьюріті Груп». Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.08.2017 року її було примусово видворено за межі України; оскільки чоловік і діти проживають в Україні, вона 28.12.2017 року з метою відновлення сім`ї прибула до України через КПП «Харків-Пасажирський»; після повернення в Україну вона звернулася до міграційної служби з бажанням узаконити своє перебування в Україні, але у чоловіка був борг по адміністративному штрафу. Апелянт зазначила, що вона не оскаржувала рішення міграційного органу про примусове повернення, а намагалася добровільно виконати рішення, однак, у зв`язку з матеріальним становищем своєчасно не могла виїхати, а коли з дітьми 21.04.2023 року намагалася виїхати через ОСОБА_6 , на кордоні їй відмовили у в`їзді в Республіку Молдову з тих підстав, що вона не підтвердила мету виїзду. Апелянт зазначала, що після чого вернулася до м. Кривого Рогу та поінформувала про це міграційну службу. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації. 13.04.2014 ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_3 . Вони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є громадянами України. 23.03.2023 року за поданням співробітників відділу у м. Кривому Розі Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 23.03.2023 року №55/23/8-1687 до Довгинцівсько-Металургійного відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області доставлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при перевірці документів якої встановлено, що вищевказана громадянка російської федерації перебуває на території України з порушенням правил перебування на території України. У поданні зазначено, що вищевказана громадянка є прибічницею російського шовінізму, виправдовує військову агресію з боку рф, силове захоплення окремих регіонів України, незаконну анексію території АР Крим та займається популяризацією терористичних організації «ЛНР/ДНР». Факт виявлення порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні з боку громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зафіксовано Довгинцівсько-Металургійним відділом у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області в протоколі про адміністративне правопорушення. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно до ч.1 ст.203 КУпАП, Довгинцівсько-Металургійним відділом у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., яка ОСОБА_1 не була оскаржена, штраф сплачено добровільно. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Довгинцівсько-Металургійним відділом у м.Кривому Розі ГУДМС у Дніпропетровській області 23.03.2023 року прийнято рішення №13 про примусове повернення за межі України відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , 13.02.1980 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 залишити територію України у термін до 21.04.2023, яке вона отримала 23.03.2023 року особисто. Суд не взяв до уваги твердження про те, що вона 27.04.2023 року намагалася добровільно виконати рішення про примусове повернення за межі України через Республіку Молдова, вважав, що ОСОБА_1 фактично ухилилася від своєчасного виконання прийнятого відносно неї рішення про примусове повернення, що відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для прийняття відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 рішення про примусове видворення з України. Вирішуючи спір по суті, суд керувався с.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яким визначено виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, процедуру оформлення відповідних дозвільних документів, та встановлено обов`язок іноземців та осіб без громадянства щодо своєчасного належного оформлення свого перебування в Україні та залишення території України в разі втрати законних підстав для подальшого постійного або тимчасового проживають на її території, або тимчасового перебування в Україні. Чинним законодавством не передбачено виключень (в тому числі, у зв`язку з наявністю родинних відносин) із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України, що не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Суд не врахував твердження ОСОБА_1 про те, що її повернення до країни з тоталітарним режимом, призведе до загрози її життя та свободи за ознаками належності до певної соціальної групи або політичних переконань, оскільки нею не надано жодного належного, допустимого, достовірного, та достатнього доказу на підтвердження наявності в неї будь-яких обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань, або зазнати нелюдського або такого що принижує гідність поводження чи покарання, в разі повернення до країни походження. Суд керуючись статтями 1, 5, 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», заначив, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 не надала доказів, що вона зверталась із з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС у Дніпропетровській області. Суд врахував, що рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця від 23.03.2023 року №13 та рішення про примусове видворення з території України №3 від 02.05.2023 року, не містять жодної вказівки щодо конкретної країни або групи країн, до яких може вибути ОСОБА_1 . Під час складання уповноваженою посадовою особою рішення про примусове видворення з України, відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 їй роз`яснено права визначені ст.63 Конституції України, в тому числі, роз`яснено право користуватися рідною мовою і послугами перекладача, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 у рішенні про примусове видворення №3 від 02.05.2023 року, напроти відомостей про перекладача, біля напису «не потребує». Під час оголошення ОСОБА_1 , прийнятого відносно неї рішення про примусове видворення з України від 02.05.2023 року №3, нею не заявлено вимоги про залучення перекладача, а тому суд вважав, що її права на користування послугами перекладача в ході оголошення їй рішення про примусове видворення з України не порушені. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації. 13.04.2014 року ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є громадянами України. Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2023 року за поданням співробітниками відділу у м. Кривому Розі УСБ України у Дніпропетровській області №55/23/8-1687 до Довгинцівсько-Металургійного відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області доставлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , при перевірці документів якої встановлено, що вона перебуває на території України з порушенням правил перебування на території України. Крім того, у поданні зазначено, що ОСОБА_1 є прибічницею російського шовінізму, виправдовує військову агресію з боку рф, силове захоплення окремих регіонів України, незаконну анексію території АР Крим та займається популяризацією терористичних організації «ЛНР/ДНР». Встановлено, що Довгинцівсько-Металургійним відділом у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення штрафу в розмірі 1700 грн., яку ОСОБА_1 не оскаржила, добровільно оплатила штраф. Встановлено, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Довгинцівсько-Металургійним відділом у м.Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області 23.03.2023 року прийнято рішення №13 про примусове повернення за межі України громадянки російської федерації ОСОБА_1 , яким зобов`язано ОСОБА_1 залишити територію України у термін до 21.04.2023 року. Як вбачається з тексту рішення, ОСОБА_1 було роз`яснено вимоги ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення у примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк, про те, що вона ознайомлена, ОСОБА_1 поставила підпис. Від надання послуг перекладача та присутності понятих ОСОБА_1 відмовилась, про що засвідчила своїм підписом. Крім того, ОСОБА_1 23.03.2023 року надала письмові пояснення на адресу заступника начальника Довгинцівсько-Металургійним відділом у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про те, що їй роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 пояснила, що після повернення в Україну 28.12.2017 року проживала зі своєю сім`єю за адресою АДРЕСА_1 ; до органів влади з питання оформлення документів на проживання в Україні не зверталася; не виїхала з України після закінчення відповідного терміну перебування з 28.03.2018 року за сімейними обставинами; не потребує послуг перекладача та адвоката. Встановлено, що 26.04.2023 року ОСОБА_1 разом з неповнолітніми синами, намагалася перетнути кордон України з Республікою Молдова, в матеріалах справи є проїзні квитки за напрямком м. Кривий Ріг місто Кишинів, однак відповідно з рішенням про відмову на в`їзд особи в Республіку Молдова від 27.04.2023 року, їй було відмовлено у зв`язку з не підтвердженням мети поїзди. Після цього ОСОБА_1 повернулася до м. Кривого Рогу. Встановлено, що 02.05.2023 року Довгинцівсько-Металургійним відділом у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення №3 про примусове видворення з України громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для примусового видворення було те, що ОСОБА_1 добровільно не виконала рішення №13 від 23.03.2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Як вбачається з тексту рішення про примусове видворення, ОСОБА_1 прибула на територію України 28.12.2017 року через пункт пропуску «Харків-Пасажирський» з приватною метою. Втративши підстави для подальшого перебування на території України, ОСОБА_1 ухилилась від виїзду з України. Із заявою про продовження терміну перебування на території України чи із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до міграційної служби не зверталася, інформація щодо визнання ОСОБА_1 біженцем або особи, яка потребує додаткового захисту, відсутня, що підтверджується відповідною службово документацією структурних підрозділів ГУ ДМС України у Дніпропетровській області. За фактом порушення строку перебування в Україні, уповноваженими особами Довгинцівсько-Металургійного відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН 0048900 від 23.03.2023 року, про правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.203 КУпАП, 23.03.2023 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., який добровільно сплачений, постанова не оскаржувалась. Як вбачається з тексту рішення про примусове видворення, ОСОБА_1 було повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства прийнято рішення про її примусове видворення, про ознайомлення ОСОБА_1 поставила підпис. На тексті рішення про примусове видворення ОСОБА_1 поставила підпис про те, що вона не потребує послуг перекладача та присутності понятих. Відповідно службової записки відділу з питань шукачів захисту соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства від 24.03.2023 року №1201.3.3/13338-23, ОСОБА_1 із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не зверталася. Інформація щодо визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відсутня. Відповідно до частин 1, 3 ст.9, частин 14, 16 ст.4, ч.3 ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. Відповідно до підпункту 2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш 90 днів протягом 180 днів у разі виїзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком виїзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. Матеріалами справи встановлено, що з квітня 2012 року по 25.05.2016 року ОСОБА_1 мала посвідку на тимчасове проживання на території України. Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.08.2017 року була примусово видворена за межі України та 28.12.2017 року повернулася до України. Встановлено, що після повернення в Україну, ОСОБА_1 не зверталася до міграційної служби щодо оформлення посвідки на проживання в Україні та інших документів, які надають право проживання в Україні на законних підставах. Відповідно до частин 1, 5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, чинній на момент винесення рішення про примусове видворення) Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом. Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства. Аналізуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 перебувала на території України без законних підстав для подальшого перебування; не зверталася з 2016 року (25.05.2016 року закінчився строк посвідки на тимчасове проживання в Україні) із заявою про видачу посвідки на проживання в Україні, із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; фактично ухилилася від своєчасного виконання прийнятого відносно неї рішення про примусове повернення, що відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для прийняття відносно неї рішення про примусове видворення з України. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, процедуру оформлення відповідних дозвільних документів, та встановлено обов`язок іноземців та осіб без громадянства щодо своєчасного належного оформлення свого перебування в Україні та залишення території України в разі втрати законних підстав для подальшого постійного або тимчасового проживають на її території, або тимчасового перебування в Україні; не передбачено виключень (в тому числі, у зв`язку з наявністю родинних відносин) із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України, що не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності в неї будь-яких обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань, або зазнати нелюдського або такого що принижує гідність поводження чи покарання, в разі повернення до країни походження. ОСОБА_1 не має статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та не підпадає під Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Суд погоджується з тим, що міграційною службою відповідно до чинного законодавства були прийняті рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та рішення про примусове видворення з України громадянки російської федерації ОСОБА_1 . При винесенні рішення про примусове видворення, ОСОБА_1 було роз`яснено права визначені ст.63 Конституції України, право користуватися послугами перекладача, свою відмову від послуг перекладача Другальова О.О. підтвердила підписом. Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено строк примусового видворення, це рішення виконує міграційна служба. При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, керується судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №343/2242/16-а та від 12.08.2020 року у справі №755/14023/17. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.06.2023 року у адміністративній справі №211/2981/23 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова