Постанова 4852 № 206/2327/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 березня 2024 року м. Дніпросправа № 206/2327/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., за участю секретаря судового засідання Тарантюк А.Р. розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу №4 у місті Дніпрі головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року (суддя Нестеренко Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області та ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Самарського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, співвідповідача ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення. Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення 02 травня 2023 року, винесене та затверджене головним спеціалістом Самарського відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області Катериною Масаловою, про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати посвідку на тимчасове проживання на підставі заяви-анкети №105132477, поданої ОСОБА_1 06 грудня 2022 року та поданих до неї документів в термін, що не перевищує 15 днів з моменту набрання рішенням законної сили. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року позов задоволений частково. Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення 02 травня 2023 року, винесене та затверджене головним спеціалістом Самарського відділу у м.Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області Катериною Масаловою, про примусове видворення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позовних вимог відмовити. Відділом №4 у місті Дніпрі головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не було враховано, що відповідач не виконав у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Позивач, його представник та третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Як свідчать матеріли справи, 02 травня 2023 року Самарським відділом у м. Дніпрі ГУДМС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до формулювання, яке покладено в основу рішення «про примусове видворення» від 02 травня 2023 року, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне видворення з посиланням на положення ст.26 та ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», проте, не зазначено, на підставі якої саме з перелічених у ст.26, ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», умов, було прийняте рішення про застосування адміністративного стягнення. Колегія суддів зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , є громадянином російської федерації, що підтверджується паспортом, виданим 07.04.2021 року (а.с. 151 том 1). 23 вересня 2021 року він отримав посвідку на тимчасове проживання строком дії до 10 серпня 2022 року (а.с. 157 том 1). Рішенням Самарського відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №9 від 29.10.2022 вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 (а.с.27 том 1). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 206/3406/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення № 9 від 29 жовтня 2022 року, винесене та затверджене в.о. начальника Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Виноградовою К.Ю., про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , у задоволенні позову відмовлено. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина п`ята статті 26 Закону № 3773-VI). Частиною четвертою статті 26 Закону № 3773-VI передбачено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 3773-VI Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Статтею 31 Закону № 3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. З аналізу норм статей 26 та 30 Закону № 3773-VI слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Матеріалами справи підтверджено, що позивач рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни не виконав. Відомості про перебування відповідача на території України на законних підставах відсутні, на час звернення позивача до суду з даним позовом у нього були відсутні будь-які документи на право проживання в Україні; відповідач не виконав у добровільному порядку рішення про примусове повернення у країну походження. Відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні. Чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України. Щодо висновків суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення підписане та затверджено неуповноваженою на це посадовою особою, то вони спростовані наявними в матеріалах справи посадовою інструкцією та розподілом завдань та обов`язків головного спеціаліста Самарського відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (а.с.200-201 том 1). Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, чому відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Колегія суддів погоджується з відповідачем про наявність обґрунтованих підстав для примусового видворення позивача за межі території України. Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Відділу №4 у місті Дніпрі головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області та ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення скасувати в частині задоволених позовних вимог. У задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області та ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш