Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 505/1208/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 505/1208/23 Перша інстанція: суддя Івінський О.О., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С. апелянта громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 представника апелянта адвоката Хрипко М.Ю. перекладача Нікішова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2023 року у справі за позовом 2 Прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання на строк до шести місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, В С Т А Н О В И В: Позивач, 2 Прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , в якому просив суд затримати громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до шести місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення за межі території України. В обґрунтування позову вказував, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без документів, що посвідчують її особу, 28 березня 2023 року о 19 год. 00 хв. на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону була затримана прикордонним нарядом «Пост спостереження» в контрольованому прикордонному районі на відстані до 5 (п`яти) метрів до лінії державного кордону за незаконне перетинання державного кордону України з Республіки Молдова в Україну на напрямку с. Нова Андріяшівка (Республіка Молдова) с. Лучинське (Україна) в пішому порядку, без вантажу в районі прикордонного знаку № 0506. Своїми діями відповідачка вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 Кодекс України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 263 КУпАП, 28 березня 2023 року о 19год. 00 хв. її було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення. При затриманні відповідачка представилася громадянкою України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з відсутністю у неї документів, що посвідчують її особу протокол про адміністративне затримання складено за даними з її слів. З метою перевірки вказаних даних та ідентифікації затриманої особи, 29.03.2012 були направлені запити про ідентифікацію затриманої особи до ГУ ДМС України в Одеській області та контактного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_3 прикордонного загону, оскільки відповідачка при спілкуванні з військовослужбовцями ДПСУ зазначила, що народилась в м. Кишинів і має паспорт громадянки Республіки Молдови. Згідно отриманої відповіді з контактного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_3 прикордонного загону від 29.03.2023, відповідно до національних баз даних Республіки Молдови, ОСОБА_2 , фігурує як громадянка Республіки Молдова, але фотографія у базах даних не відповідає фотографії відповідачки. Відповідно до отриманої інформації з ДМС України, згідно до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 фігурує громадянкою України, проте у 2017 році змінила прізвище на « ОСОБА_3 » після одруження, але фотографія у базах даних не відповідає фотографії відповідачки. З метою встановлення особи, з відповідачкою були проведені додаткові фільтраційно-перевірочні заходи, в ході яких вона заявила, що є громадянкою російської федерації та надала копії документів, що посвідчують її особу, які зберігалися на її мобільному телефоні, а саме: паспорт громадянки російської федерації серії НОМЕР_4 на особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та паспорт громадянки російської федерації для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 на особу ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Додатково вказала, що надати оригінали вказаних документів не може, оскільки залишила їх на території Республіки Молдови в м. Тирасполь, в якому вона тимчасово проживала напередодні незаконного перетинання державного кордону на вхід в Україну, поза пунктами пропуску через державний кордон. У відповідності до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб від 06.10.2017 позивачем 29.03.2023 направлено запит № 21/1496-23-Вих про реадмісію відповідачки. Поряд із цим, від молдовської сторони 29.03.2023 надійшла відповідь на вказаний запит за № 35/34-1104 в якому молдовська сторона відмовляє у прийнятті відповідачки по прискореній процедурі реадмісії. У зв`язку з актом відкритої військової агресії російської федерації проти України та запровадженням правового режиму воєнного стану, дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвано, а діяльність посольства та консульських установа держави-агресора на території України припинена. З огляду на зазначене, на даний час відсутня можливість інформування органами дипломатичної служби України російської сторони випадків щодо затримання громадян Російської Федерації, тому у позивача відсутня можливість звернутися до вказаних установ Російської Федерації із повідомленням про затримання відповідачки, підтвердження громадянства російської федерації у відповідачки та оформлення документів, які надають їй право виїхати з території України. Оскільки, позивач не має права прийняти рішення про примусове повернення відповідачки відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». 30 березня 2023 року було прийнято рішення про примусове видворення відповідачки за межі території України, але виконати вказане рішення не має можливості через відсутність у відповідачки відповідних документів, що дають право на перетин державного кордону України. Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2023 року, з урахуванням ухвали від 03.04.2023 про виправлення описки, в повному обсязі задоволений позов 2 Прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). Затримано громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на строк до шести місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції доводів відповідача про те, що вона зрікається свого громадянства, не бажає мати нічого спільного з такою державою, має намір легалізувати своє перебування в Україні, шляхом оформлення відповідного статусу, оскільки має тут сім`ю, сталі соціальні зв`язки. Також апелянт звертає увагу на порушення судом першої інстанції права відповідача на захист шляхом незабезпечення участі в судовому засіданні перекладача. Вказує апелянт і на те, що суд першої інстанції не перевірив законність процедури затримання відповідача, не переконався в забезпеченні затриманій права на захист, шляхом отримання безоплатної вторинної правової допомоги. Додатково апелянт зазначив, що позивачем ніяк не обґрунтована потреба у застосуванні саме поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та неможливість взяття відповідача на поруки або встановлення зобов`язання внесення застави. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , без документів, що посвідчують її особу, 28 березня 2023 року о 19 год. 00 хв. на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону була затримана прикордонним нарядом «Пост спостереження» в контрольованому прикордонному районі на відстані до 5 (п`яти) метрів до лінії державного кордону за незаконне перетинання державного кордону України з Республіки Молдова в Україну на напрямку с. Нова Андріяшівка (Республіка Молдова) с. Лучинське (Україна) в пішому порядку, без вантажу в районі прикордонного знаку № 0506. Своїми діями відповідачка вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення від 29 березня 2029 року. При затриманні відповідачка представилася громадянкою України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з відсутністю у неї документів, що посвідчують її особу протокол про адміністративне затримання складено за даними з її слів, що підтверджується копією протоколу про адміністративне затримання від 28 березня 2023 року. Так як відповідачка при спілкуванні з військовослужбовцями ДПСУ зазначила, що народилась в м. Кишинів і має паспорт громадянки Республіки Молдови, позивачем були направлені запити про ідентифікацію затриманої особи до ГУ ДМС України в Одеській області та контактного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_3 прикордонного загону (а.с. 11-15). Згідно отриманої відповіді від 29 березня 2023 року з контактного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_3 прикордонного загону, відповідно до національних баз даних Республіки Молдови, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фігурує як громадянка Республіки Молдова, але фотографія у базах даних не відповідає фотографії відповідачки (а.с. 18). Відповідно до відповіді з Головного управління ДМС України в Одеській області за № 5100.4.1-3549/51.2-23 від 30.03.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 05 вересня 2015 року Татарбунарським РС ГУДМС України в Одеській області у зв`язку з набуттям громадянства України. У зв`язку зі зміною прізвища отримала паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_7 на ім`я « ОСОБА_5 » та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 . Для встановлення особи було надіслано фото ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 19). З матеріалів справи вбачається, що в подальшому при проведені додаткових фільтраційно-перевірочних заходів, відповідачкою були надані копії документів, що посвідчують її особу, які зберігалися на її мобільному телефоні, а саме: паспорт громадянки російської федерації серії НОМЕР_4 на особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20) та паспорт громадянки російської федерації для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 на особу ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21). У відповідності до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб від 06.10.2017 2 Прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) 29 березня 2023 року було направлено запит № 21/1496-23-Вих про реадмісію ОСОБА_1 (а.с. 23-25). Згідно з відповіддю Регіонального управління Сходу Прикордонної поліції Республіки Молдова за № 35/34-1104 від 29 березня 2023 року було відмовлено в прийнятті ОСОБА_1 по прискореній процедурі реадмісії в зв`язку з тим, що вона не фігурує як громадянка Республіки Молдова (а.с. 26). З листа Адміністрації Державної прикордонної служби України за № 21-35185/0/6-22-ВИХ від 03 листопада 2022 року (а.с. 27) вбачається, що інформування дипломатичного представництва російської федерації про затримання громадян Росії не є можливим, та як у зв`язку з актом відкритої військової агресії російської федерації проти України та запровадженням правового режиму воєнного стану, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, а діяльність посольства та консульських установа держави-агресора на території України припинена. З огляду на зазначене, на даний час унеможливлене надання органам дипломатичної служби України сприяти в інформуванні російської сторони про затримання громадян Росії. Листом Міністерства закордонних справ за № 21/2/9427-22-вих від 20.10.2022 (а.с. 28) повідомлено, що у зв`язку з припиненням дипломатичних відносин між Україною та Росією, діяльність посольства та консульських установ держави-агресора на території України припинена. Дипломатичними представниками третьої держави наразі не здійснюється представлення інтересів України в Росії та, відповідно, РФ в Україні. З огляду на вищезазначене, на даний час відсутня можливість інформування органами дипломатичної служби України російської сторони випадків щодо затримання громадян Росії. 30 березня 2023 року 2 Прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) прийнято рішення про примусове видворення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України до країни походження або третьої країни (а.с. 29-31). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для видворення відповідачки за межі території України та обґрунтованістю вимоги про затримання та поміщення відповідачки до пункту тимчасового перебування іноземців, оскільки судом встановлено належні та дійсні підстави для подальшого видворення відповідачки за межі території України. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 2 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства. Згідно ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону). Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також інших передбачених законом випадках. Таким чином, станом на момент адміністративного затримання, так і на дату звернення з цим позовом, у Відповідач відсутній будь-який документ, що дає право на виїзд з України, у зв`язку з чим Позивач і звертається з цим позовом для затримання особи з метою її документування та примусового видворення відповідно до законодавства України. Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. У відповідності до вимог п. 5 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» однією з основних функцій прикордонної служби України - є участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів. Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внесення застави. Заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви (ч.2 ст.289 КАС України). Отже, відповідач здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України та на даний момент законних підстав перебування на території України не має. Твердження апелянта про те, що вона має міцні соціальні зв`язки, а також бажання легалізувати своє перебування на території України, за умови не вчинення нею без поважних причин дій щодо легалізації свого становища з 2019 року, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не підтверджені жодними доказами. Апеляційний суд звертає увагу, що вказане питання було предметом дослідження у постанові від 12.05.2023 у справі № 473/1828/23 (ЄДРСР №110815681), вказана постанова набрала законної сили 23.05.2023, та не була оскаржена в суді апеляційної інстанції. Стосовно зазначення апелянтом про порушення судом першої інстанції права відповідача на захист шляхом незабезпечення участі у судовому засіданні перекладача, та не перевірення законності процедури затримання відповідача, а саме, не забезпечення відповідача безоплатною вторинною правовою допомогою. У п. 2 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього. Також Конвенцією декларовано право особи захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя (ч. 2 ст. 6). Про важливість забезпечення права особи на адвоката та перекладача під час здійснення процедури примусового повернення/видворення за межі території України неодноразово наголошувалось й в постановах Верховного Суду. Водночас, у постанові від 07 лютого 2023 року у справі № 522/7918/22 Верховний Суд уточнив, що залучення перекладача до участі в розгляді адміністративної справи є правом особи, а не його обов`язком. У разі реальної потреби залучати перекладача відповідний орган в такому випадку зобов`язаний його забезпечити. В іншому випадку, якщо особа відмовилася від реалізації цього права, підстави для визнання цього права порушеним відсутні. Це правило також поширюється на залучення адвоката. З копій протоколу про адміністративне затримання від 28 березня 2023 року (а.с. 9), протоколу про адміністративне правопорушення від 29 березня 2023 року (а.с. 8), письмових пояснень відповідача від 29 березня 2023 року (а.с. 22) вбачається, що під час складення вказаних документів та вирішення питання щодо видворення остання виявляла бажання захищати свої права самостійно, вказувала, що володіє українською мовою та не потребує послуг перекладача (про що свідчать її особисті підписи на вказаних документах). Апеляційний суд не приймає доводи апелянта стосовно того, що позивачем ніяк не обґрунтована потреба у застосуванні саме поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та неможливість взяття відповідача на поруки або встановлення зобов`язання внесення застави, оскільки на час звернення до суду уповноваженим органом та під час розгляду справи в суді першої інстанції жодних клопотань від громадських організацій про можливість взяття відповідача на поруки не надходило. Апеляційний суд, враховуючи аналіз сукупності зазначених обставин дійшов висновку, що затримання відповідача є необхідним та виправданим за наведених умов в умовах воєнного часу, таке дозволить компетентним органам в установленому порядку здійснити відповідні процедури розгляду звернення особи за захистом в Україні, в тому числі пройти перевірку державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України на предмет дотримання інтересів державної безпеки в умовах воєнного стану. Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 289, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2023 року у справі № 505/1208/23 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25.07.2023 Суддя-доповідач С.Д. Домусчі Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький