Постанова 4814 № 551/1791/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 551/1791/22 Номер провадження 22-ц/814/3325/23Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В., за участю секретаря: Владімірова Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Охтирської міської ради Сумської області про зміну прізвища дитини,- В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуваючи у шлюбних відносинах з відповідачем, у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з нею. Вказує, що після розірвання шлюбу вона повернулась до свого дошлюбного прізвище « ОСОБА_4 ». Батько дитини тривалий час не виконує батьківських обов`язків, з дитиною не спілкується, аліменти не сплачує, щодо нього відкрито кримінальне провадження, від якого він переховується, у зв`язку з чим його оголошено в розшук. Син ОСОБА_5 висловив своє бажання змінити прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_4 », про що написав особисту заяву. Вважає, що така зміна прізвища буде сприяти захисту інтересів дитини. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Змінено прізвище малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_4 ». Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне з`ясування фактичних обставин справи, у зв`язку з чим просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем у добровільному порядку надавалася та надається фінансова допомога сину, з 21.05.2018 по вересень 2019 року позивачем навмисно обмежувалося спілкування з сином, що унеможливило зв`язок з ним. Також, районним судом не враховано, що позивачем також обмежується спілкування сина з ріднею відповідача, що є не припустимим, та спонукало бабусю ОСОБА_7 звернутися до суду з позовом, а також систематична передача коштів, покупка телефону, та організація дня народження у 2018 році є свідченням того, що батько бере участь у вихованні дитини. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26 вересня 2008 року в Ковпаківському районному у місті Суми відділі ДРАЦС ГТУЮ у Сумській області зареєстрували шлюб і після реєстрації шлюбу прізвище позивача змінилося з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 ». Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін по справі народився син ОСОБА_5 / т. 1 а. с. 8 зворотна сторона /. Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2018 року, яке 22 червня 2018 року набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано /т. 1 а. с. 5 /. Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 12 жовтня 2018 року, позивач змінила своє набуте прізвище під час укладення шлюбу « ОСОБА_6 » на дошлюбне « ОСОБА_4 » /а.с.4,зв/. Судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття / т. 1 а. с. 9 /. Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідач тривалий час проживає за кордоном і не виконує батьківських обов`язків, зокрема, в частині сплати присуджених аліментів. Крім того, така віддаленість проживання призвела до втрати особистого спілкування між дитиною та батьком. Згідно до приєднаного позивачем до справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за №15769 від 18 серпня 2022 року старшого державного виконавця Гончар Н.Б., з часу присудження аліментів /26.09.2019р/ по липень 2022 року відповідачем аліменти взагалі не сплачувалися, а тому виникла заборгованість в розмірі 100 959 грн. 79 коп. / т.1 а.с.4 /, що свідчить про невиконання ним обов`язку щодо матеріального забезпечення сина, який повністю знаходиться на утриманні матері. Разом з тим, стороною відповідача надано суду докази сплати аліментів в розмірі 15 000 грн. лише після відкриття позовного провадження у даній справі, а саме 13 жовтня 2022 року / т. 1 а. с. 50 , що судом було розцінено як спосіб захисту своїх інтересів при розгляді справи. Згідно висновку органу опіки і піклування Охтирської міської ради за №01-14/3167 від 13 грудня 2022 року, зміна прізвища малолітнього ОСОБА_5 відповідатиме його інтересам / т. 1 а.с.77-78 /. Зазначений висновок органу опіки і піклування прийнято після проведення бесіди з хлопчиком, в ході якої ОСОБА_5 впевнено зазначив, що хоче мати таке прізвище як і у мами « ОСОБА_4 », пояснивши, що з літа 2019 року батько припинив з ним будь-яке спілкування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з інтересів дитини та прийняв до уваги бажання ОСОБА_5 змінити прізвище, його прив`язаність до матері та тривалу відсутність спілкування з батьком, встановивши при цьому факт ухилення останнього від обов`язку матеріально забезпечувати дитину з огляду на несплату аліментів впродовж трьох років, на підставі чого дійшов висновку про доцільність зміни прізвища. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 148 СК України у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини протягом тривалого проміжку часу, про що свідчить утворення заборгованості по сплаті аліментів на суму 100959 грн., яка утворилась з 2019 року. Крім того, матеріалами справи доводиться та не було спростовано відповідачем те, шо з 2019 р. між ним та сином фактично втрачено зв`язок та припинено спілкування. Як пояснював сам ОСОБА_5 працівникам органу опіки та піклування, він в 2019 р. іще намагався спілкуватись з батьком по відомим йому телефонним номерам, про те його телефон був ввімкнений, тому зв`язок з батьком перервався і більше не відновлювався. При цьому, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проживає за кордоном. Будь-яких доказів того, що він намагався відновити зв`язок з сином та бажав з ним підтримувати спілкування, матеріали справи не містять, позаяк в ній відсутні докази твердження відповідача про створення позивачем умисних перешкод в спілкуванні з сином. При цьому, ОСОБА_1 по питаннях участі у вихованні сина чи створення перешкод у спілкуванні з дитиною зі сторони матері до служби у справах дітей не звертався та не ініціював вирішення такого спору в суді. В ході розгляду справи, суд першої інстанції дав вірну правову оцінку факту сплати відповідачем частини заборгованості по аліментах у розмірі 15000 грн. лише після відкриття районним судом провадження у даній справі, що виключає твердження апелянта про виконання ним обов`язку по утриманню дитини. При цьому, судом констатовано, що хлопчик перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, з якою має тісний емоційний зв`язок, тому висловив своє чітке бажання мати з нею одне спільне прізвище « ОСОБА_4 ». Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України (згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України). Також регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини 7,8 статті 7 СК України). Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Кожна дитини відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності. Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Європейський суд з прав людини, застосовуючи статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зауважив, що визнаючи, що в особи можуть існувати справжні причини, щоб бажати змінити своє ім`я, Суд визнає, що законодавчі обмеження такої можливості можуть бути виправдані інтересами суспільства, наприклад, для забезпечення точного обліку населення або схоронності засобів ідентифікації особи та зв`язку носіїв певного імені з сім`єю (див. вищезазначене рішення у справі "Ст`єрна проти Фінляндії" (Stjerna v. Finland), п, 39). Суд також нагадує, що Договірні держави мають широкі межі свободи розсуду у сфері регулювання зміни імен особами, а його завдання полягає не у тому, щоб замінити собою компетентні державні органи при визначенні найбільш відповідної політики у зазначеній сфері, а у перевірці згідно з Конвенцією рішень, ухвалених зазначеними органами при здійсненні своїх дискреційних повноважень (див. вищезазначене рішення у справі "Ст`єрна проти Фінляндії" (Stjerna v. Finland), п. 39). Саме державному органу належить навести відповідні та достатні підстави на підтримку своєї відмови у наданні дозволу на зміну імені особи для того, щоб це обмеження вважалося "необхідним у демократичному суспільстві" (див. рішення від 21 жовтня 2008 року у справі "Гюзель Ердагьоз проти Туреччини" (), заява № 37483/02, пп. 50-55). Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги бажання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_5 мати прізвище « ОСОБА_8 », про що він свідомо повідомив органу опіки та піклування та дійшов правильного висновку про доцільність зміни прізвища, що буде відповідати захисту інтересів дитини, які є пріоритетними і визначальними при вирішенні таких спорів. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять посилань на обставини, які б свідчили про їх помилковість. Твердження апелянта про те, що судом безпідставно взято до уваги вищевказаний висновок органу опіки та піклування, який на його думку не є належним доказом, відхиляється колегією суддів, оскільки в справах подібної категорії висновки вказаного органу є обов`язковими і суд має приймати їх до уваги та оцінювати при з`ясуванні всіх фактичних обставин по справі. При вирішенні вказаного спору про зміну прізвища дитини місцевим судом встановлені всі фактичні обставини, враховано стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі із батьком, який проживає окремо. Оскільки самі по собі заперечення одного із батьків не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини, суд встановивши обставини, які свідчать про обґрунтованість і доцільність зміни прізвища дитини, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 , застосувавши при вирішенні спору правовий висновок Верховного Суду у постанові від 25 березня 2019 року в справі №165/2240/16-ц. Згідно до висловленої Верховним Судом позиції, при вирішенні питань, які стосуються життя дитини, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю. Не заслуговують на увагу посилання апелянта на створення йому позивачем перешкод у спілкуванні з сином та надсилання коштів для його утримання, оскілки такі заперечення відповідача не підтверджені жодними належними доказами по справі. Враховуючи, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини по справі, права і обов`язки сторін та вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке відповідає вимогам закону Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 серпня 2023 року. Судді : О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна