Постанова 4807 № 334/5187/22

Дата документу 10.10.2023 Справа № 334/5187/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 334/5187/22 Головуючий у І інстанції: Гнатюк О.М. Провадження № 22-ц/807/1677/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., секретар: Смокотіна В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, про зміну прізвища дитини,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Олександрівський ВДРАЦС в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) (надалі - Олександрівський ВДРАЦС), Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, про зміну прізвища дитини. В обґрунтування позову зазначала, що 25 травня 2022 року вона, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, народила доньку, яку назвала ОСОБА_3 . 02 червня 2022 року вона зареєструвала дитину в Олександрівському ВДРАЦС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за прізвищем матері « ОСОБА_4 », у зв`язку з чим отримала свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №

365. У подальшому, ознайомившись із документами, біологічний батько дитини ОСОБА_2 наполіг на зміні прізвища доньки на його. У зв`язку з перебуванням у лікарні через складний післяпологовий стан, бажаючи уникнути конфлікту на очах сторонніх осіб, ОСОБА_1 погодилась. Таким чином, її донці присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». ОСОБА_1 зазначала, що сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували, спільного побуту та господарства не вели, не мали ні спільного бюджету, ні спільних витрат. Зустрічались тільки спільно проводивши відпустки. За словами ОСОБА_1 , з вересня 2021 року стосунки між сторонами фактично припинились у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 втратив її довіру, оскільки не проявляв до неї прихильності, любові, поваги, взаємодопомоги та підтримки. Усі обов`язки з утримання та виховання доньки позивач виконує сама. Крім того зазначала, що, оскільки, на її думку, прізвище « ОСОБА_5 » є неблагозвучним, мати побоюється вірогідності глузувань, надання образливих прізвиськ донці у майбутньому. ОСОБА_1 вважає, що наявність різних прізвищ у матері і доньки може призвести до непорозуміння при спілкуванні з оточуючими та викликати у дитини відчуття «неповноцінності» чи розгубленості. Оскільки ОСОБА_2 не надає своєї згоди на зміну прізвища доньки, отримавши відмову ВДРАЦСу, вона змушена звернутись з позовом до суду. Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд: змінити прізвище дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 02 червня 2022 року, актовий запис № 365, з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 »; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 365 від 02 червня 2022 року, вчиненого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), де в графі «прізвище дитини» замість « ОСОБА_5 » зазначити « ОСОБА_4 »; видати нове свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану - свідоцтво про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати просила покласти на відповідача. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідність зміни прізвища дитини її інтересам є поняттям оціночним, сам лише факт надання батьком матеріального утримання дитині не може свідчити про відсутність підстав для зміни прізвища. Стверджує, що, крім матеріального утримання, відповідач жодним чином не бере участі у вихованні, забезпеченні розвитку дитини. Між відповідачем та дитиною відсутній будь-який зв`язок, отже, на думку скаржниці, відповідач не виконує належно своїх обов`язків перед донькою. Відзивів у справі не надходило. 18 серпня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява Олександрівського ВДРАЦС про розгляд справи за відсутності представника Відділу. 10 жовтня 2023 року на офіційну електронну адресу апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Шоніної О.В. про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника у зв`язку з тим, що відповідач є працівником УСБУ в Запорізькій області, дуже часто перебуває у відрядженнях у зв`язку із залученням його до виконання військових завдань. Крім іншого, заявник просить суд врахувати, що ОСОБА_2 дуже любить свою доньку, самостійно у добровільному порядку здійснює її матеріальне утримання шляхом перерахування грошових коштів позивачу, у вільний від роботи час відвідує дитину, бере активну участь у її вихованні, та зауважує, що жодних заперечень щодо державної реєстрації дитини за прізвищем батька позивач не виказувала, а навпаки дала добровільну згоду на реєстрацію дитини за прізвищем батька. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Івлєв М.М. наполягали на задоволенні апеляційної скарги, просили скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 113-114), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно з частиною другою статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи позивача та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела свідомого та умисного ухилення відповідача від піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її матеріальне забезпечення, а сам факт складних стосунків між батьками дитини не є достатньою підставою для зміни прізвища дитини. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що сторони мають спільну неповнолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02 червня 2022 року, актовий запис №365, відповідно до якого: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 . Факт батьківства сторони не оспорювали. Народження дитини було зареєстровано згідно з діючим законодавством за заявами позивача та відповідача. Прізвище дитини - ОСОБА_5 . Сторони в шлюбі не перебували. Спільно не проживали. Малолітня дитина з моменту її народження і до теперішнього часу проживає разом з матір`ю - позивачем у справі. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 надавала пояснення про те, що вона не має претензій матеріального характеру до відповідача з приводу утримання дитини. Батько самостійно перераховує кошти. Також зазначала, що у червні 2023 року сума коштів була менша від звичайної. Суд першої інстанції також встановив, що сторони самостійно та добровільно визначили прізвище їх дитини при народженні - ОСОБА_5 . Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, далі Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції має право на збереження індивідуальності. Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні, і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Тлумачення частини п`ятої статті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16-ц (провадження № 61-18385св18), дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини беруться до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини. Отже при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати відносини, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища. При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18 та від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17 зазначено, що при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також врахувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її виховані, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною шляхом зміни прізвища. Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18 та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 містять висновки, враховані судом першої інстанції, про те, що позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини. Переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а тому зміна прізвища малолітньої дитини через конфлікт між батьками не відповідатиме її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку. Таким чином, враховуючи, що батьки не дійшли згоди про зміну прізвища дитини відповідно до положень статей 145, 148 СК України, а також, що у справах, що стосуються прав дітей судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довела необхідності зміни прізвища дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 », а також того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку. Твердження скаржниці про те, що батькожодним чином не бере участі у вихованні, забезпеченні розвитку дитини, між відповідачем та донькою відсутній будь-який зв`язок, а отже, він належно не виконує своїх батьківських обов`язків, колегія суддів вважає суперечливими та необґрунтованими з огляду на той факт, що ОСОБА_2 у добровільному порядку регулярно здійснює перерахування грошових коштів позивачу на утримання дитини, що підтверджує і сама ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про ймовірність майбутнього кепкування з прізвища дитини є тільки припущеннями та суб`єктивними оціночними твердженнями позивача, які не можуть бути підставою для скасування законного обґрунтованого судового рішення. Відповідне сприйняття дитиною свого прізвища у значній мірі залежатиме саме від добросовісного виконання її матір`ю свого обов`язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. Натомість у цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право батька зареєструвати доньку за своїм прізвищем, узгоджене з її матір`ю у добровільному порядку, що свідчить про піклування з боку відповідача та його відповідальність перед своєю дитиною. Твердження скаржниці про те, що ОСОБА_2 є сторонньою особою для доньки є необґрунтованим, адже вона сама визнала його батьком дитини під час реєстрації народження, а наявність чи відсутність емоційного зв`язку доньки з батьком неможливо визначити з огляду на юний вік дитини (один рік і чотири місяці). Під час ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції взяв до уваги рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дитини, яка з досягненням більш зрілого віку зможе висловити свою думку стосовно вибору прізвища, тоді як на теперішній час з огляду на юний вік доньки сторін це є неможливим, тож, на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Інші доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки. Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржниці та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 року - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 рокув цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 19 жовтня 2023 року. Головуючий: Судді: