Постанова 4816 № 591/7047/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2023 року м.Суми Справа №591/7047/22 Номер провадження 22-ц/816/978/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2023 року у складі судді Фоменко І.М., ухваленого в м. Суми, повний текст якого виготовлено 24 квітня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про визнання дій незаконними, визнання правочину недійсним, відшкодування збитків та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У грудні ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він набув право власності на належну померлому квартиру АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 у вказаній квартирі ніхто не проживав та не був зареєстрованим. Однак, в обігових відомостях за період з 01 червня 2020 року до 30 квітня 2021 року зазначено кількість зареєстрованих осіб - 2, а за період з 01 квітня 2021 року до 28 квітня 2021 року - 1 особа, та нараховувалася плата за гаряче водопостачання. У травні 2021 року він отримав повідомлення про примусове стягнення боргу, який обчислювався сумою 39 173 грн 61 коп., після чого він звернувся до ТОВ «Сумитеплоенерго» із заявою, в якій просив здійснити перерахунок за надані послуги з постачання гарячої води. Відповідачем проведено перерахунок та визначено заборгованість за послуги з гарячого водопостачання в сумі 19929 грн 70 коп., які були ним сплачені 28 травня 2021 року під впливом обману відповідача, оскільки, як було ним встановлено пізніше, нарахування за гарячу воду було здійснено незаконно. Так, позивач звертає увагу на те, що у нормі матеріального права - п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630, на яку посилається відповідач при здійсненні перерахунку, встановлено з розрахунку на одну особу саме норму споживання води (тобто, скільки літрів або кубічних метрів води споживає згідно норми одна особа в місяць), а не щось інше. Очевидно, що плата за гарячу воду в квартирі справляється відповідно до кількості мешканців у квартирі, згідно з установленою нормою споживання, з розрахунку на одну особу. А якщо у квартирі мешканці відсутні, то, відповідно, плата за надані послуги з постачання гарячої води повинна дорівнювати нулю. Правилами не передбачено здійснення нарахування оплати за гарячу воду в разі відсутності зареєстрованих осіб (відсутності мешканців). Посилаючись на викладене, просив суд ухвалити рішення, яким: визнати незаконними нарахування ТОВ «Сумитеплоенерго» плати за гарячу воду в розмірі 19 929 грн 70 коп.; визнати недійсним правочин від 28 травня 2021 року, яким є платіж за гаряче водопостачання у сумі 19929 грн 70 коп.; відшкодувати ОСОБА_1 завдані збитки у подвійному розмірі - 39859 грн 40 коп., моральну шкоду - 3000 грн 00 коп., а також понесені судові витрати. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішення суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно витлумачено п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630, якою визначено нарахування плати за надані послуги з централізованого водопостачання, у випадку відсутності приладу обліку, з розрахунку на одну особу, відповідно до кількості осіб, що там проживають. Правила не містять норми, якою передбачено справляння плати за послуги з водопостачання за відсутності проживаючих осіб в житловому приміщенні. Вказує на упереджене ставлення суду першої інстанції, що виразилося у витребуванні доказів та повторному зобов`язанні відповідача надати письмовий відзив на позовну заяву, оскільки наданий суд не влаштовував. Жодних заперечень щодо заявлених ним позовних вимог відповідачем не було наведено, натомість товариство посилалося лише на норми процесуального права. Посилається неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19, в якій йдеться про те, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. На переконання заявника апеляційної скарги, поведінка відповідач свідчить про те, що товариство усвідомлюючи протиправність своїх дій, свідомо з корисливих мотивів вводить його в оману. Звертає увагу на те, що обставини встановлені у судовій справі за його позовом до ТОВ «Сумитеплоенерго», яка перебувала на розгляді у Зарічному районному суду м. Суми, обставини не є обов`язковими для суду, адже вимога про визнання незаконними нарахування відповідача за гарячу воду в сумі 19929 грн 70 коп., не були предметом судового розгляду. ТОВ «Сумитеплоенерго» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги залишити без задоволення. При цьому вказує на те, що про смерть попереднього власника та набуття права власності на вказану квартиру, позивач повідомив товариство лише в травні 2021 року. Наголошує і на тому, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що у спірний період він або інші особи з його дозволу не користувалися належним йому на праві власності житловим приміщенням, відсутність зареєстрованих осіб у вказаній квартирі не звільняє його, як власника майна, від обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не задоволенню підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право власності на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.15, 16). Виданими ТОВ «ТЕХ-КОМСЕРВІС» та ОСББ «Граніт 71» довідками № 22 від 14 липня 2021 та № 90 від 20 липня 2021 року підтверджується, що у період з 27 березня 2007 року до 28 травня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не був зареєстрованим (а.с.11, 12). Згідно оборотних відомостей за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01 квітня 2014 року до 28 травня 2021 року, нараховано заборгованість за гаряче водопостачання на загальну суму 39831 грн 47 коп. (а.с. 24-33). 18 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Сумитеплоенерго» із письмовою заявою, в якій просив здійснити перерахунок нарахування за гарячу воду по АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , оскільки з лютого 2007 року по теперішній час в зазначеній квартирі ніхто не проживає, зареєстрованих осіб немає, гарячою водою ніхто не користується, а позивач став власником домоволодіння з 16 лютого 2021 року (а.с. 100-101). 28 травня 2021 року ТОВ «Сумитеплоенерго» листом вих. № 2678 повідомило ОСОБА_1 про проведення перерахунку нарахувань за послугу з централізованого гарячого водопостачання з розрахунку на одну особу (а.с.34-35). Згідно квитанції № 10 від 28 травня 2021 року та фіскального чеку каси підприємства ТОВ «Сумитеплоенерго» від 28 травня 2021 року, ОСОБА_1 було сплачено в якості погашення боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 19929 грн 70 коп. за гаряче водопостачання та 185 грн 10 коп. - за теплопостачання (опалення), всього в сумі 20114 грн 80 коп. (а.с.38). Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як власник квартири АДРЕСА_1 , де відсутній засіб обліку (лічильник), отримав у встановленому законом порядку від ТОВ «Сумитеплоенерго» послуги з постачання гарячої води, внаслідок чого здійснив їх оплату відповідно до розрахунку, проведеного з дотриманням вимог п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року, за відсутності будь-якого належного повідомлення виконавця комунальної послуги про тимчасову відсутність у спірному житловому приміщенні чи заяви про відключення від централізованих мереж постачання води. Також, суд першої інстанції вказував на те, що аналогічні обставини щодо правомірності нарахування ТОВ «Сумитеплоенерго» плати за надані послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , були предметом дослідження цивільної справи № 592/10448/21, за результатом розгляду якої Зарічним районним судом м. Суми ухвалено рішення від 17 жовтня 2022 року, що набрало законної сили. Судом не встановлено обставин неправомірного нарахування грошових коштів в розмірі 19929 грн 70 коп., в якості плати за надані послуги з постачання гарячої води. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 ставив питання про визнання недійсним правочин по перерахуванню ним коштів відповідачу на суму 19929 грн 70 коп., який за його ствердженням, вчинено ним під впливом обману зі сторони ТОВ «Сумитеплоенерго». Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі N 643/17966/14-ц (провадження N 14-203цс19) зазначено: "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню". Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України). Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі N 3-11гс14 зроблено висновок, що "обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю". За змістом ст.ст. 76-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що внесення ним коштів 28 травня 2021 року на погашення нарахованої заборгованості за послуги за гаряче водопостачання, відбулося саме у зв`язку з умисним введенням його в оману ТОВ «Сумитеплоенерго». Сам факт надання ОСОБА_1 письмової відповіді на його письмове звернення, з обґрунтуванням підстав для нарахування послуг за гаряче водопостачання у спірний період, та проведення перерахунку заборгованості за цей період, не свідчить, що позивач, сплачуючи заборгованість діяв під впливом обману. Крім того, встановлено, що у серпні 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду з до позовом, в якому просив визнати недійсним правочин від 28 травня 2021 року, в частині, якою є платіж за гаряче водопостачання на суму 19929 грн 70 коп., з підстав, що він був вчинений під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 жовтня 2022 року у справі №592/10448/21, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Сумитеплоенерго» про визнання недійсним правочину та стягнення грошової суми відмовлено (а.с. 72-79). При цьому, суд виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б вказували на відсутність боргу за надані послуги з гарячого водопостачання в кватирі АДРЕСА_1 . Тобто, питання правомірності нарахування відповідачем плати за послуги з гарячого водопостачання в належній позивачем квартирі, виступало предметом судового дослідження, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню. Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Сумитеплоенерго» повідомлялося про смерть попереднього власника - ОСОБА_2 та про відсутність осіб, зареєстрований та/або проживаючих у квартирі АДРЕСА_1 не ґрунтуються на доказах. Крім того, як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, позивач, як власник вказаної квартири, не був позбавлений можливості відмовитися від послуг з гарячого водопостачання, після набуття ним права власності на вказану квартиру. Колегією суддів також не було встановлено обставин, які б вказували на упередженість суду першої інстанції, при розгляді цієї судової справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Установивши, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367-369,п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов