Постанова 4812 № 490/4256/22

03.08.23 33/812/337/23 Справа № 490/4256/22 Провадження № 33/812/337/23 ПОСТАНОВА Іменем України 03 серпня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Коломієць В.В. із секретарем судового засідання Богуславською О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, У С Т А Н О В И В : З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №327581 від 09 вересня 2022 року вбачається, що 09 вересня 2022 року о 09:07 год ОСОБА_1 по вул. 3-я Воєнна в районі будинку № 16 А в м. Миколаєві керував автомобілем «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погодившись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції проігноровані його письмові заперечення на складений адміністративний протокол, де він зазначив, що зупинка автомобіля була безпідставною, а коли він вказав це поліцейським, то вигадували різні причини зупинки: від «авто в розшуку» до «війна в країні», тому всі подальші дії працівників поліції є незаконними; наявність ознак сп`яніння, що зазначені в протоколі, спростовуються відеозаписом; відео переривається з 09:10:53-09:16:41, в той час - 6 хвилин йому погрожували забрати авто, поставити на облік у нарколога, доставити в камеру та ін.; не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у зв`язку з ознаками сп`яніння, а пропонували якесь «освідування»; не були роз`яснені права та не відсторонено від керування. В порушення пункту б) ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд не зазначив мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Вважає, що виходячи зі змісту постанови фактично справа не розглядалася, замість цього суд просто виготовив постанову з шаблону на скору руку. Тому вважає винесену постанову незаконною. Відповідно до ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, аналогічні положення закріплені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №489/4827/16, з якої вбачається, що свідчення інспектора патрульної поліції не може вважатись об`єктивними доказами у справі та практику Європейського суду з прав людини у справі «+5 посилань», «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain», «Ірландія проти Сполученого Королівства». В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53, 54), про причину неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило. За такого, відповідно до приписів частини шостої статті 294 КУпАП справа розглядається за відсутності особи, яка подала апеляційну скаргу. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №327581 від 09 вересня 2022 року вбачається, що 09 вересня 2022 року о 09:07 год ОСОБА_1 по вул. 3-я Воєнна в районі будинку № 16 А в м. Миколаєві керував автомобілем «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 без зазначення яких-небудь зауважень. Відповідно до рапорту працівника поліції К. Маленко від 09 вересня 2023 року, 09 вересня 2022 року близько 09:07 год за адресою: м. Миколаїв, 3-я Воєнна,16 -А у складі екіпажу «Яхта-427», з капітаном поліції Федько О.О. та лейтенантом поліції було зупинено транспортний засіб «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 . Під час спілкування з водієм у нього були помічені явні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Водієві було запропоновано пройти освідування на стан сп`яніння в найближчому мед закладі, на що він відмовився. Відеозйомкою, проведеною працівниками поліції на нагрудну бодікамеру 470801, підтверджується, що працівники поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , встановивши у нього ознаки наркотичного сп`яніння, пропонували пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився (що зафіксовано на відео на 09год 16хв 44сек -09 год 16 хв. 47 хв). Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмови ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність присутніх в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи апеляційної скарги про незаконність зупинки транспортного засобу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти установлений законом огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до пунктів 2-3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки наркотичного сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан сп`яніння. Факт виявлення у ОСОБА_1 такої ознаки наркотичного сп`яніння як зіниці очей, які не реагують на світло підтверджується відображенням цієї ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: зіниці очей не реагують на світло, який, як зазначалось вище, підписаний ОСОБА_1 без зауважень. Крім того викладені ознаки сп`яніння, виявлені поліцейськими в результаті огляду водія ОСОБА_1 , зазначені у направленні на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до медичного закладу (а.с. 2) та у рапорті лейтенанта поліції К. Маленко від 09 вересня 2022 року (а.с. 3). За такого, не можуть вважатись обґрунтованим посилання апелянта на відсутність встановлених працівниками поліції ознак сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що долучений поліцейськими до адміністративного матеріалу відеозапис не є безперервним, апеляційний суд не приймає з огляду на таке. Так, відповідно до рапорту інспектора 1 взводу 2 роти батальйону УПП в Херсонській області, відеозапис до протоколу про адміністративне правопорушення було здійснено на бодікамеру 470801 (а.с. 3). Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію". Проведений працівниками поліціїї відеозапис містить фіксування обставин, які узгоджуються з даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому доводи про перерив у 6 хвилин на відео жодним чином не впливає на зафіксовану на відеозаписі інформацію про обставини, які мають значення для встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності. Не можуть бути прийняті до уваги твердження ОСОБА_1 щодо здійснення поліцейськими відносно нього психологічного тиску, оскільки вказані доводи не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. До того ж зі скаргою на неправомірні дії працівників поліції ОСОБА_1 не звертався. З приводу апеляційних доводів ОСОБА_1 що йому пропонували пройти «освідування», а не проходження огляду в медичному закладі, то вказаний факт не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, оскільки, таке формулювання за ч.1 ст.130 КУпАП не змінює його суті, є аналогічним поняттю огляд і не містить ознак такого процесуального правопорушення, яке може бути підставою для скасування судового рішення. Крім того, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачений обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і такі вимоги ПДР ОСОБА_1 як водію повинні бути відомі з огляду на його обов`язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. До того ж з відеозйомки, проведеної працівниками поліції вбачається, що на пропозицію поліцейського пройти освідування ОСОБА_1 відповів відмовою, оскільки у нього немає на це часу, після чого поліцейський запитав: «Ви розумієте, що ви порушуєте п. 2.5 ПДР України, а саме відмову від проходження, та буде складатися протокол, на що він відповів «Ну вже як є» (відео на 09 год 16хв 44сек -09 год 17 хв. 00 хв). Також підлягають відхиленню посилання в апеляційній скарзі на не роз`яснення прав, так як в протоколі про адміністративне правопорушення, який оформлений належним чином, міститься посилання на роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та його підпис про це. Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом, не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що свідчення інспектора патрульної поліції не може вважатись об`єктивним доказом у справі з посиланням на постанову Верховного Суду у справах №489/4827/16 від 15 квітня 2020 року, то апеляційний суд виходить з наступного. В указаній справі Верховний Суд зробив висновки, відповідно до яких: працівник поліції є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом у вчиненні адміністративного правопорушення; письмові "покази свідків не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення"; свідчення інспектора патрульної поліції не може вважатись об`єктивним доказом у справі про порушення ПДР. Проте у справі, що переглядається апеляційним судом, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю інших доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відеофіксацією з нагрудної камери працівника поліції. Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на невмотивованість судового рішення та формальний підхід суду першої інстанції до вирішення справи. Прийняте судом першої інстанції рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у рішеннях «+5 посилань», «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain», «Ірландія проти Сполученого Королівства», на які посилається апелянт. На переконання апеляційного суду надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Досліджені та перевірені судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а тому немає підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Зважаючи на викладене, з урахуванням положень ст. 33 КУпАП, ОСОБА_1 обґрунтовано притягнуто до відповідальності та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. За такого прийняте судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.В. Коломієць