Ухвала КАС ВС № 280/5734/21

УХВАЛА 02 серпня 2023 року м. Київ справа № 280/5734/21 адміністративне провадження № К/990/26168/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд: стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення його на посаді за період з 11 червня 2020 року до 13 травня 2021 року у розмірі 2 555 992,42 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, у позові відмовлено. Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що судам необхідно було перевірити та дослідити питання правильності здійсненого позивачем розрахунку середнього заробітку, установити середню заробітну плату працівника для розрахунку суми та здійснити її розрахунок, з урахуванням такої обставини відповідно до вимог статті 236 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №280/378/20 за період з 11 червня 2020 року до 13 травня 2021 року у сумі 458 699,01 грн. В іншій частині позову відмовлено. 24 липня 2023 року Офіс Генерального прокурора утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України і неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові. Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив про неправильне застосування судами положень статті 236 КЗпП України, що не відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим у цивільних справах №№ 760/9521/15-ц, 522/13736/15 та 461/7423/21. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору. Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 236 КЗпП України, що не відповідає висновку Суду, сформованого у цивільних справах №№ 760/9521/15-ц, 522/13736/15 та 461/7423/21, Верховним Судом установлено, що у наведених заявником прикладах справи відсутні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Так, у наведених Офісом цивільних справах безпосередньо вирішувалося питання щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. Натомість, у пункті 50 постанови Верховного Суду, ухваленій у цій справі зазначено, що «суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що з 11 червня 2020 року відповідач не виконав покладений на нього законодавством обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність». Тобто питання наявності підстав для проведення спірних виплат уже вирішене і під час нового розгляду судам необхідно було лише дослідили питання щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку середнього заробітку, шляхом установлення середньої заробітної плати працівника для розрахунку суми. Тому висновки Верховного Суду сформовані у цивільних справах №№ 760/9521/15-ц, 522/13736/15 та 461/7423/21 є незастосовними до спірних правовідносин. Що стосується інших справ, розглянутих Верховним Судом та наведених заявником у касаційній скарзі як приклад правильного застосування приписів статті 235 КЗпП України, то Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки аргументи Офісу зводяться до протиправності поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора, що не є предметом спору у цій справі, так як це питання вже вирішено судом і позивача поновлено за рішенням суду в іншій справі №280/378/20, що набрало законної сили. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до наведення норм законодавства, цитат з рішень Верховного Суду, часткового опису обставин справи та незгоди з судовим рішенням у іншій справі №280/378/20, яким позивача поновлено на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора, що наразі не має відношення до предмету цього спору по суті вимог. Такі мотиви мають суб`єктивний характер, стосуються іншої справи та свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржені судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Лише загальні посилання на висновок Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та дотримання всіх умов касаційного оскарження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на робот повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко