Постанова 4852 № 160/308/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 серпня 2023 року м.Дніпросправа № 160/308/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі № 160/308/23 (суддя Рищенко А.Ю., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (далі - відповідач) щодо відмови в призначені ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її малолітній дитині ОСОБА_2 на підставі заяви від 24.04.2022; - зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі її заяви з березня 2022 року щомісячно; - зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 , допомоги на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 як уповноваженому представнику сім`ї на ОСОБА_2 на підставі її заяви з березня 2022 року щомісячно. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що вона з дитиною ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами. 24.04.2022 позивач подала до відповідача письмову заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Проте, відповідач відмовив в призначенні соціальної допомоги згідно з п.3 Положення про порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 №332, а саме: переміщення з території проведення бойових дій відбулось раніше 24.02.2022. Дане рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року позовні вимоги позивача були задоволені. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник в апеляційній скарзі наполягає на відсутності у позивача права на отримання допомоги. Зазначає, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. ОСОБА_1 до 24 лютого 2022 року обліковувалася за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 14.03.2016 р. № 3250004001. З жовтня 2020 року позивач перебуває на обліку в Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради, як отримувач державної допомоги при народженні дитини за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 . В редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204- р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку № 332, станом на початок війни, а отже і до 24.02.2022 ні Дніпропетровська область, а ні Київська область не входила до відповідного переліку. Зазначене свідчить про те, що позивач станом на 24.02.2022 обліковувався на території, що не включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії. На підставі викладеного, управління визнає, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 позивачка повинна була дотриматися однієї із двох умов: - отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022; - або бути облікованою на території, включеній у розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку № 332 або переміщеним з такої території. Позивачка не підпадає під вказані умови, оскільки не отримувала допомогу та не була переміщена з території у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 204-р в первісній редакції до змін розпорядженням від 11.03.2022 р. № 213-р, та не була облікована на такій території до 24.02.2022. Позивач своїм правом на подачу письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалась. Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України в порядку письмового провадження. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим 16.10.2018. Також у позивача є малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки від 27.04.2022 №1239-5001369440 позивач є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 до фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_4 . Також, відповідно до довідки від 26.04.2022 №1239-5001369732 ОСОБА_2 (син позивача) є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 до фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_4 . 28.04.2022 позивачем подано до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (їй та її сину). 19.05.2022 Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради повідомленням №9870 від 19.05.2022 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на підставі п.3 Положення про порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 №332 (переміщення з території проведення бойових дій раніше ніж 24.02.2022). Позивач, вважаючи рішення про відмову у призначенні допомоги протиправним, звернулася з даним адміністративним позовом до суду. За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що позивач належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За визначенням в ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ст.4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Позивач та її малолітня дитина, відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 №505 зареєстровані відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщені особи. Станом на 24.02.2022 позивач не отримувала державну допомогу у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послу, про що зазначає і сам позивач. 20 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332). Пунктом 2 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №

204. Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Згідно з пунктом 3 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року. Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється. Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. (абзац 7 пункту 3) Отже, як вбачається зі змісту Порядку №332, пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога, а пункт 3 містить деякі виключення, коли така допомога не надається. Так, з пункту 2 Порядку №332 вбачається, що допомога надається, зокрема, особам, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №

204. З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що особа має право на допомогу, визначену Порядком №332, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №

204. Судом встановлено, що Волноваський район Донецької області, з якого у 2016 році перемістилася ОСОБА_1 разом із своєю дитиною, є територією, що належить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 №

75. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 (як у первинній редакції, так і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Донецька область, з якої у 2016 році перемістилась ОСОБА_1 , визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». Таким чином, позивач перемістився з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204, а тому позивач належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332. Слід звернути увагу, що Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу. При цьому, позивач не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається. Так, за змістом абзацу 7 пункту 3 Порядку №332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №

204. Проте, Дніпропетровська область, у якій 26.04.2022 та 27.04.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали на облік як внутрішньо переміщені особи, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Тому, позивач не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204, а отже позивач не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається. Відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні допомоги, у своєму рішенні послався на пункт 3 Порядку №332 та зазначив, що особа перемістилась з території проведення бойових дій раніше, ніж 24.02.2022. Проте, пункт 3 Порядку №332, як і інші його пункти, не містять такої підстави для не надання особі допомоги, як переміщення з території проведення бойових дій раніше, ніж 24.02.2022. Натомість, як зазначалось вище, Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись для того, щоб вона мала право на допомогу. Колегія суддів зауважує, що лише після змін, внесених до абзацу сьомого пункту 3 Порядку № 332 відповідно до Постанови КМ № 923 від 19.08.2022, набула чинності редакція Порядку № 332, відповідно до якої допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року. Проте, позивач звернулась із заявою про отримання допомоги у квітні, коли вказана вище редакція Порядку №332 не діяла, а тому відповідна редакція не регулює спірні правовідносини. Відповідач вказує, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пунктах 2, 3 Порядку №332, Дніпропетровська область станом на 24.02.2022 не входила до відповідного переліку, а включена лише після внесення змін до вказаного Розпорядження 11.03.2022. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач станом на 24.02.2022 обліковувалась на території, що не включена до переліку територій, на яких ведуться бойові дії. З цього приводу слід зазначати, що станом на 24.02.2022 жодна територія не входила та не могла входити до відповідного переліку згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р, оскільки цього переліку не існувало, як це видно із його дати. Відповідач помилково вважає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р регламентовано перелік територій, на яких ведуться бойові дії, а не перелік територій, на яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», як це дійсно має місце. Відтак, подальші висновки відповідача, що ґрунтуються на помилковому твердженні, є також хибними. Що ж стосується переліку територій, де ведуться бойові дії, такий перелік, як вже зазначалось, визначений іншим актом, і територія, з якої перемістилася позивач належить до відповідного переліку. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач та її малолітня дитина мають право на призначення та нарахування з березня 2022 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 №332. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі № 160/308/23 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак