Постанова Дніпровський апеляційний суд № 219/12842/2021

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6568/23 Справа № 219/12842/2021 Суддя у 1-й інстанції - Погрібна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони позивач- ОСОБА_1 відповідач-Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України третя особа-Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи,в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дружківськогой міського суду Донецької області від 02 травня 2023 року, ухваленого суддею Погрібною Н.М. у м.Дружківка Донецької області, повний текст судового рішення складено 05 травня 2023 року, ВСТАНОВИВ У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про стягнення моральної шкоди. Просив суд зобов`язати управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, незалежно від вини посадових осіб Черкаського апеляційного суду та Придніпровського районного суду м.Черкаси, відшкодувати позивачу за рахунок кошів державного бюджету матеріальну та моральну шкоду в сумі 401 812 грн. та додатково кожний податок, який може бути нарахований на цю суму, в якості компенсації моральної шкоди (передбачено практикою Європейського суду з прав людини). В обґрунтування позову зазначив, що ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 27.06.2017 року визнано ухвалення Придніпровським районним судом м.Черкаси неправосудного вироку від 06.10.2016 року, яким засуджено ОСОБА_1 до дев`яти років позбавлення волі, який було скасовано на підставі п.2 ч.2 ст.412 КПК України та констатоване істотне порушення кримінального процесуального закону незаконним складом суду, що вказує на вчинення незаконних дій та ухвалення незаконних судових рішень незаконним складом суду Черкаського апеляційного суду від 15.12.2015 року та від 11.01.2016 року, а також вчинення незаконних дій та ухвалення неправосудного вироку незаконним складом суду Придніпровського районного суду міста Черкаси судових рішень з 17.12.2015 року до ухвалення неправосудного вироку 06.10.2016 року, що є беззаперечним та не спростованим доказом ухвалення неправосудного вироку, здійснення незаконних дій та ухвалення незаконних судових рішень незаконним складом суду щодо ОСОБА_1 . Під час розгляду Черкаським апеляційним судом подання в.о. голови Корсунь- Шевченківського районного суду Черкаської області щодо зміни підсудності справи №699/268/15-к, кримінального провадження №22014250000000027, стосовно обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та розгляду Придніпровським районним судом міста Черкаси даної справи вбачається, що, використовуючи корпоративну солідарність суддів, Черкаський апеляційний суд ухвалював незаконними діями незаконні судові рішення незаконним складом суду двічі, ухвалами від 15.12.2015 року та від 11.01.2016 року про передачу матеріалів справи №99/268/15-к щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень на розгляд до Придніпровського районного суду м.Черкаси, який незаконним складом суду, незважаючи на неодноразові заяви про відвід, як незаконному складу суду, ухвалював, аналогічно, незаконні судові рішення та неправосудний вирок, в результаті чого ОСОБА_1 було визнано винним та засуджено до дев`яти років позбавлення волі. За ухвалення неправосудного вироку, незаконні дії та незаконні рішення суду ОСОБА_1 , згідно до вимог чинного законодавства України, відшкодовується, як нанесена матеріальна так і моральна шкоди за період з 15.12.2015 до 27.06.2017 року. ОСОБА_1 знаходився під незаконними діями та рішеннями Черкаського апеляційного суду та ухваленого незаконними діями та рішеннями неправосудного вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси в період з 15.12.2015 року до 27.06.2017 року в загальній кількості дев`ятнадцять місяців, які позбавили можливість працювати та отримувати заробітну плату. Враховуючи, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОРІТ», вважає, що підлягає відшкодуванню втрачена заробітна плата за дев`ятнадцять місяців у розмірі середньомісячної заробітної плати по поданій позовній заяві про відшкодування. Середньомісячна заробітна плата по Донецькій області (станом на вересень 2021 року) складає 15 148 (п`ятнадцять тисяч сто сорок вісім) гривень. Враховуючи, що позивача було засуджено неправосудним вироком, перебував під незаконним діями та рішеннями суду в період з 15 грудня 2015 року по 27 червня 2017 року, тобто 19 місяців, мінімальний розмір матеріальної шкоди становить 287 812 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч вісімсот дванадцять), (незаконні дії 19 місяців помножити на середньомісячну заробітну плату 15 148 грн. = загалом 287 812 грн). Внаслідок незаконних дій та рішень Черкаського апеляційного суду та ухвалення Придніпровським районним судом міста Черкаси стосовно ОСОБА_1 неправосудного вироку шляхом незаконних дій та незаконних рішень незаконним складом суду, ОСОБА_1 майже дев`ятнадцять місяців утримувався в нелюдських умовах Черкаського слідчого ізолятора та Кіровоградського слідчого ізолятора, і весь цей час був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканність, працювати і отримувати заробітну плату, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з дружиною ОСОБА_2 , яка подала до Артемівського міськрайонного суду Донецької області заяву про розлучення після сорока двох років спільного життя, зі знайомими ОСОБА_1 людьми та інших негативних наслідків, як в сім`ї так і ділової репутації, у зв`язку з чим ОСОБА_1 завдана моральна шкода. Враховуючи, що позивач був засуджений до дев`яти років позбавлення волі на підставі неправосудного вироку, перебуваючи під незаконним рішеннями, діями суду Черкаського апеляційного суду та Придніпровського районного суду міста Черкаси з 15 грудня 2015 року по 27 червня 2017 року, тобто 19 місяців, мінімальний розмір моральної шкоди становить 114 000 грн. (сто чотирнадцять тисяч) (період незаконних, рішень, дій 19 місяців х мінімальна заробітна плата 6 000 грн. = загалом 114 000 грн.). Керуючись принципами розумності, виваженості, справедливості та співмірності, враховуючи дев`ятнадцятимісячну тривалість незаконних дій та рішень суду, що обмежували права позивача, на підставі незаконних дій та незаконних судових рішень, неправосудного вироку ухвалених незаконним складом суду, а тому, враховуючи характер завданих втрат, ОСОБА_1 визнав справедливою сатисфакцією сплату на його користь, як позивача: матеріальної шкоди в сумі - 287 812 грн.; моральної шкоди у розмірі - 114 000 грн., що в загальному розмірі складає 401 812 (чотириста одна тисяча вісімсот дванадцять) гривень, (матеріальна шкода 287 812 + моральна шкода 114 000 = загалом 401 812 грн.), що відшкодовується державою, в особі Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області, незалежно від вини посадових і службових осіб Черкаського апеляційного суду та Придніпровського районного суду м.Черкаси, підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунка Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області коштів на користь ОСОБА_1 . Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 02 травня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення моральної шкоди. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог. При цьому, позивач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано статті 1173,1174,1176 ЦК України. Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав про відмову у задоволенні позову, а саме відсутність на час розгляду справи виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 та вважає такі висновки суду необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права. Скаржник наголошує на тому, що апеляційний суд Кіровоградської області, скасовуючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 не переглядав кримінальну справу по суті, оскільки встановивши, що вирок ухвалено незаконним складом суду, скасував його і повернув справу на новий розгляд, тобто суд апеляційної інстанції не мав законних підстав для ухвалення виправдувального вироку. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач Кабінет Міністрів України, в особі представника Вишнякової А.М., просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02.05.2023 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про проведення апеляційного розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». Попереджено ОСОБА_3 про те, що відповідно до ч.5 ст.212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. У призначений час апеляційного перегляду справи представник відповідача ОСОБА_3 на вийшла на відеоконференцзв`язок, у зв`язку з чим відеоконференція не відбувалась. 01.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутністю в судовому засіданні. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, та матеріалами справи, підтверджено, що що ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27.06.2017 р., вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.10.2016 р. щодо ОСОБА_1 , скасовано, призначено новий судовий розгляд кримінального провадження №22014250000000027 щодо ОСОБА_1 у Придніпровському районному суді м.Черкаси, в іншому складі суддів, продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26.08.2017 р. (а.с.8-13). Згідно довідки, яку надав позивач, середньомісячна зарплата у вересні 2021 р. У Донецькій області складає 15148 грн. (а.с.14). Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05.11.2021 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Управління Державного казначейства України у Черкаській області відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету нанесену надмірною тривалістю судового процесу розгляду справи, що не відповідала вимозі стосовно «розумного строку», моральну шкоду в розмірі 100 000 гр. та додатково кожний податок, який може бути нарахований на цю суму, в якості компенсації моральної шкоди, що передбачено практикою Європейського суду з прав людини; зобов`язання Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надати перелік призначених судових засідань щодо розгляду справи №699/268/15-к за період з 22.12.2018 року до 26.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, відмовлено (а.с.25-26). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів, виходив з того, що ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27.06.2017 у справі №699/268/15-к у кримінальному провадженні №22014250000000027 вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.10.2016 щодо ОСОБА_1 скасовано, та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у Придніпровському районному суді м.Черкаси, в іншому складі суддів та на час розгляду позову триває розгляд кримінального провадження, рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, не приймалось, судом не ухвалено виправдувального вироку, тому відсутні підстави для задоволення позову. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами позивача, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. За змістом положень ч.2 ст.1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Особа має право на відшкодування такої шкоди внаслідок подій наведених у ч.1 ст.1 та випадках, визначених ч.1ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної(немайнової)шкоди, а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Порядок відшкодування моральної шкоди передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року. За нормами ст.1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені ст.ст.1166-1167 ЦК України, а також п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.92 року №6, п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 року №4 за змістом яких заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001). Статтею ст.56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Процедура застосування даного закону врегульована Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (стаття 2 Закону). В пунктах 2, 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, зазначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого. Право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації. Статтею 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», передбачено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода. Статті 3 та 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» закріплюють, що у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги та моральна шкода. Відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. За змістом п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під варту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Згідно ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч.5, 6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено нижчу межу розміру місячного відшкодування моральної шкоди, яка не може бути меншою ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Позивач зазначає, що незаконними діями та рішеннями суду йому завдано матеріальну та моральну шкоду, яку позивач оцінює в 401 812 грн. Так, судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27.06.2017 у справі №699/268/15-к у кримінальному провадженні №22014250000000027 вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.10.2016 щодо позивача ОСОБА_1 скасовано з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме судове рішення ухвалено незаконним складом суду (п.2 ч.2 ст.412 КПК України), та призначено новий судовий розгляд зазначеного кримінального провадження. Також, судом встановлено, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_1 рішення не прийнято відсутній виправдувальний вирок або ухвала про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, тобто розгляд кримінального провадження триває, тому колегія суддів, враховуючи наведені вище норми закону, повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем, заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України, є процесуальним обов`язком позивача. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючисьст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 01 серпня 2023 року. Головуючий: Судді: