Постанова 4816 № 577/2573/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2023 року м.Суми Справа №577/2573/23 Номер провадження 22-ц/816/1085/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2023 року у складі судді Рідзевської І.О., постановлену в м.Конотоп Сумської області, повний текст якої виготовлено 05 червня 2023 року, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа - ОСОБА_2 , в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаної скаргою, мотивуючи її тим, що на виконанні у старшого державного виконавця Конотопського ВДВС у Конотопському районі СХ МРУМЮ Лазаренка О.В перебуває виконавче провадження № 71571794 з виконання виконавчого листа № 2/5877/193/23 виданого 31 березня 2023 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 12000 грн 00 коп. пені. 11 травня 2023 року вона звернулась з письмовою заявою до Конотопського ВДВС СХ МРУМЮ з проханням накласти арешт на рахунки боржника відкриті в АТ «Приват Банк», АТ «Райффайзен банк Аваль», АТ «Сенс Банк», АТ «Пумб» та накласти арешт на належний боржнику транспортний засіб «Богдан -069.21», д.н.з. НОМЕР_1 . Проте, листом від 17 травня 2023 року за № 18.6-31/18804 за підписом начальника Конотопського ВДВС СХ МРУМЮ Марцинюк А., її повідомлено, що стягнення за виконавчим документом не перевищує 5 розмірів мінімальних розмірів заробітної плати (33500 грн.) у зв`язку з чим її вимоги не можуть бути задоволені. З даною відповіддю вона не погоджується, оскільки виконавець зобов`язаний вжити заходів щодо примусового виконання рішень, у зв`язку з чим просила суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця Конотопського ВДВС СХ МРУМЮ Лазаренка О.В., яка полягає у не накладенні арешту на кошти та майно ОСОБА_2 у виконавчому проваджені № 71571794, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зв`язування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її скаргу задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вжити заходів примусового виконання для повного, ефективного та своєчасного виконання рішення суду, одним з таких першочергових заходів є виявлення та накладення арешту на майно (кошти) боржника, що міститься на його рахунках, а у разі якщо коштів недостатньо на рахунках чи вони відсутні, виконавець звертає стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. Вважає, що державним виконавцем порушено черговість звернення стягнення на майно (кошти) боржника. Конотопським відділом державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвалити суду, просить її залишити без змін, а доводи апеляційної скарги - без задоволення. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена шляхом направлення рекомендованого повідомлення за зареєстрованим місцем проживання, але повідомлення вручене не було у зв`язку із відсутністю її за адресою місцезнаходження , а тому , в порядку передбаченому п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України вона вважається такою , що належним чином повідомлена про день та час слухання справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Конотопському ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 71571794 з виконання виконавчого листа № 2/577/193/23, виданого 31 березня 2023 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12000 грн 00 коп. пені за прострочення аліментів (а.с. 6). Постановою старшого державного виконавця Конотопського ВДВС від 17 травня 2023 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , що отримує у ФОП ОСОБА_3 (а.с. 14). 11 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Конотопського ВДВС із заявою в якій просила накласти арешт на рахунки боржника - ОСОБА_2 , відкриті в АТ «Приват Банк», АТ «Райффайзен банк Аваль», АТ «Сенс Банк», АТ «Пумб» та накласти арешт на належний йому транспортний засіб «Богдан -069.21», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 3). Листом від 17 травня 2023 року за підписом начальника Конотопський ВДВС СХ МРУМЮ Марцинюк А., ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вимог про накладення арешту, посилаючись на те, що станом на 10 травня 2023 року боржник самостійно сплатив частину боргу в сумі 2000 грн, з них 214 грн 44 коп. стягнуто витрат виконавчого провадження, 162 грн 32 коп. - виконавчий збір, та 1623 грн 24 коп. було перераховано стягувачу. Залишок заборгованості стягувачу за виконавчим документом становить 10 376 грн 76 коп., що не перевищує 5 мінімальних розмірі заробітної плати (а.с. 4-5). Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості стягувачу за виконавчим документом становить 10376 грн 76 коп, що не перевищує 5 мінімальних розмірі заробітної плати, а тому державний виконавець мав законні підстави для не застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача, а саме накладення арешту на рахунки боржника відкриті в АТ «Приват Банк», АТ «Райффайзен банк Аваль», АТ «Сенс Банк», АТ «Пумб» та на належний боржнику транспортний засіб «Богдан -069.21», д.н.з. НОМЕР_1 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Положеннями статті 129 - 1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України. Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до ст.ст. 447, 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст. 68 вказаного Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Пунктом 2 Розділ Х Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за №2832/5 встановлено, що при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують п`ять мінімальних розмірів заробітної плати, виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника. Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказувала на те, що державним виконавцем, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», не було накладено арешт на грошові кошти та майно боржника ОСОБА_2 . Проте, стягувач не доводить, що боржник ОСОБА_2 має на рахунках грошові кошти за рахунок яких можуть бути задоволені її вимоги. Щодо накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме транспортний засіб Богдан А-069.21, державний номер НОМЕР_1 , то як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, оскільки сума заборгованості за виконавчим листом не перевищує 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тому державний виконавець мав право звернути стягнення на заробітну плату боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника. Таким чином, враховуючи те, що у діях державного виконавця відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 . Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - О. І. Собина Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов