Постанова 4813 № 495/5657/22

Номер провадження: 22-ц/813/5085/23 Справа № 495/5657/22 Головуючий у першій інстанції Боярський О.О. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.07.2023 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 16 січня 2023 року у складі судді Боярського О.О., в с т а н о в и в: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , та з урахуванням останніх уточнень, просила стягнути: аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову та до досягнення донькою повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; аліменти на користь ОСОБА_1 до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 3000,00 грн. щомісячно; стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.12.2021 між сторонами укладено шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Спільне життя з відповідачем не склалося. У сторін різні погляди на сімейне життя, різні інтереси. Зазначила, що шлюбні відносини між нею та відповідачем припинилися і до примирення сторони не дійшли. Наразі на розгляді у суді перебуває справа про розірвання шлюбу. Спільна з відповідачем дитина проживає разом з позивачем, що підтверджується довідкою N499-2 від 02 серпня 2022 року. Відповідач офіційно не працює, має мінливий заробіток, але ухиляється від утримання дитини та позивача до досягнення дитиною трьох років, матеріальну допомогу не надає. Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 16 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення донькою повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000,00 грн. щомісячно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача у розмірі 3000 грн щомісячно до досягнення дитиною 3-х років, а також в частині стягнення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання матері дитини та витрат на правову допомогу відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановляючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини, суд не звернув увагу на те, що відповідач є безробітним, про що свідчить відповідна довідка, отже останній не має можливості надати матеріальну допомогу матері дитини. Зазначив, що право на отримання аліментів має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом, у відповідності до ст. 75 СК України. Вказав, що суд в порушення принципу рівності та диспозитивної без наявності у справі доказів можливості надання відповідачем матеріальної допомоги позивачу, стягнув 3000 грн на утримання дружини, що дорівнює майже половині мінімальної заробітної плати. Апелянт також зазначив, що на підтвердження надання професійної правничої допомоги позивач надала договір з якого неможливо встановити з ким він укладений чи то з адвокатом, чи то з адвокатським об`єднання. Вказував про те, що з квитанції до прибуткового касового ордеру від 17.11.2022 неможливо встановити кому та за які послуги позивачем сплачено 6000 грн. Водночас у тексті договору вартість надання правової допомоги визначена сторонами у розмірі 1000 грн. Послався на те, що дана категорія справ про стягнення аліментів не є складною, судова практика в цій категорії справ є усталеною, тому вважає, що 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвокату є завищеним, при цьому детальний опис робіт, виконаних адвокатом, в матеріалах справи відсутній. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржується в частині стягнення аліментів на утримання дружини та витрат на правову допомогу, а тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається. Задовольняючи позов в повному обсязі в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання останньої, суд виходив з того, що оскільки дитина проживає з матір`ю та потребує догляду, позивач має право на отримання аліментів від відповідача. При цьому суд, визнаючи розмір аліментів у сумі 3000 грн, послався на те, що відповідачем не надано доказів відсутності у нього можливості надати матеріальну допомогу на утримання дружини у вказаному розмірі. Апеляційний суд в повній мірі не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Матеріали справи свідчать, що сторони з 21.12.2021 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 . Згідно з довідкою, виданою Шабівською сільрадою 02.08.2022 року ОСОБА_1 зареєстрована та постійно мешкає в АДРЕСА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 , дитина знаходиться на утриманні матері. Відповідно до довідки, виданої Успенівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 29.09.2022 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 . На території сільської ради ІТД не займається, ніде не працює, трудової книжки не має. В апеляційній скарзі відповідач не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини за рішенням суду у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, проте вважає, що оскільки не працевлаштований, не має можливості сплачувати аліменти на утримання дружини. Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років. Частина 4 цієї ж статті визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині. Апеляційний суд враховує, що відповідач на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків не має, є особою працездатного віку. Дитина проживає з позивачем та враховуючи вік дитини, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обставини ускладнюють працевлаштування матері дитини. Отже, суд дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на отримання аліментів на своє утримання до досягнення дитиною 3-х років. Та обставина, що відповідач не є працевлаштованим не є безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Водночас, визнаючи розмір аліментів на утримання дружини у розмірі 3000 гр., суд свого висновку не вмотивував та не звернув увагу на те, що хоча відповідач є працездатним, проте відомостей, які б свідчили про наявність у нього майна, постійного доходу, матеріали справи не містять. Отже, висновок суду про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на утримання дружини у визначеному позивачем розмірі суперечить встановленим у справі обставинам і є необґрунтованим. З огляду на обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що аліменти на утримання дружини підлягають присудженню у розмірі 1500 грн, так як не встановлено обставин для визначення аліментів у більшому розмірі, як і не встановлено обставин для неможливості чоловіка надавати дружині утримання у такому розмірі. Щодо стягнення витрат на правову допомогу. Суд першої інстанції стягуючи витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн виходив з того, що позивач на виконання умов договору від 17.11.2022 про надання правової допомоги сплатила 6000,00 грн, які підлягають до стягнення. Апеляційний суд не погоджується в повній мірі з вказаним висновком суду з урахуванням наступного. У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частинами 1-3 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що вказано у ч. 6 ст. 137 ЦПК України. З вищевикладеного вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, в разі заявлення іншою стороною клопотання про їх не співмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 (справа N907/357/16). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 17.11.2022 в якому установлено, що гонорар адвоката становить 6000 грн. в якому зазначено послуги з надання правової допомоги у справі №495/5657/22, збір документів, клопотання, відводи, участь в судових засіданнях, апеляційні скарги (підготовка). Вказаний договір підписано між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Шаркевич В.Т. до договору від 17.11.2022 додано квитанцію від 17.11.2022 про сплату позивачем 6000 грн. Вбачається, що в суді першої інстанції представник відповідача заперечував проти вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України (ст. 137 ЦПК України) конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Не передбачено ст. 137 ЦПК України і те, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Як зазначено вище, сторони у договорі про надання правової допомоги від 17.11.2022 визначили розмір гонорару за ведення справи у розмірі 6000 грн. Водночас вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини. Подані заяви адвокатом про збільшення позовних вимог викладені кожна на трьох аркушах та містять аналогічні посилання на норми права водночас зі зміною розміру вимог. Також вбачається, що позивач приймав участь в судовому засіданні 16.01.2023, надавав письмову заяву заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Отже, апеляційний суд, враховуючи дану категорію справи, яка не є складною, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критерій розумності розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підтягаються стягненню витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 грн. Доводи апелянта про те, що позивачем не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, а також належного доказу оплати послуг, тому суд мав відмовити в цій частині вимог не заслуговують на увагу з урахуванням позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N922/1964/21. Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зміні та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дружини у розмірі 1500 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 16 січня 2023 року в оскаржуваній частині змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1500 гривень щомісячно, до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: