Постанова Одеський апеляційний суд № 522/11170/20

Номер провадження: 22-ц/813/569/21 Номер справи місцевого суду: 522/11170/20 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової С.С., за участю секретаря - Сороколет Ю.С., переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу №522/11170/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 жовтня 2020 року у складі судді Домусчі Л.В., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 13 липня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що вона та відповідач ОСОБА_1 , з яким перебуває у шлюбі з 3 жовтня 2019 року, є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на відсутність домовленості щодо утримання дитини та її як дружини до досягнення дитиною трьох років, проживання батька дитини окремо, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі, рівній 3000,00 грн., на утримання дружини у твердій грошовій сумі, рівній 2000,00 грн. (а.с.1-2). Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2020 року відкрито провадження у справі (а.с.15). Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги на утримання дитини визнав частково у розмірі 2200,00 грн., позовні вимоги на утримання дружини не визнав, зазначивши, що прибутку за трудовими чи цивільними договорами не отримує, з 5 травня 2020 року зареєстрований як безробітний в центрі зайнятості, його дохід (соціальна допомога по безробіттю) в липні 2020 року становила 3401,00 грн. і надалі кожного місяця така допомога буде зменшуватися, інших джерел доходу, заробітку не має. Вважає, що його матеріальне становище не дає йому можливості утримувати дружину, крім того, просить зважити на поведінку дружини, яка не дозволяє йому спілкуватися з дитиною (а.с.20-23). Позивач ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначила, що ніяких домовленостей щодо утримання дитини не було, відповідач ухилявся від виконання свого обов`язку утримувати дитину, коштів не надавав. Порушення його права на побачення з дитиною не звільняє його від обов`язку утримувати дитину, твердження щодо неналежної поведінки матері щодо не надання батьку бачити дитину у даному випадку не відносяться до предмету доказування у справі про стягнення аліментів. Доказів на підтвердження реальної неможливості сплачувати аліменти на утримання дружини відповідач не надав. (а.с.35-39). Позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про вирішення при ухваленні рішення питання про судові витрати в сумі 3500,00 грн. (а.с.42-46). Відповідач ОСОБА_2 надав відповідь на відзив, за змістом якої кошти на утримання дитини він переказував поштою, так як позбавлений можливості передавати кошти особисто, надані ним докази спростовують доводи позивача про ухилення від утримання дитини. Позивач не має права на своє утримання, так як є факти нетривалого фактичного перебування у шлюбі та негідного поводження у шлюбі позивача як одного з подружжя. Розмір судових витрат не є співмірним, підстави для відшкодування судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу (через їх вчасне незаявлення, не співмірність, не бажання в досудовому порядку врегулювати спір) (а.с.53-56). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 9 жовтня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі, рівній 2200,00 грн., з урахуванням індексації щомісячно, починаючи з 13 липня 2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3050,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.; в частині вимог про стягнення аліментів на утримання дружини відмовлено (а.с.73-76). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення аліментів на утримання дружини скасувати повністю і ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини у твердій грошовій сумі, рівній 2000,00 грн.. до досягнення дитиною 3-х років (а.с.79-83). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення в частині вимог про стягнення аліментів на утримання дружини з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права полягає в наступному. Проживання дитини з матір`ю відповідає інтересам дитини. Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому власних доходів не має, у зв`язку з цим виникає необхідність утримання останньої до досягнення дитиною віку трьох років. Дитина перебуває у віці, у якому їй потрібні догляд, піклування та нагляд, в силу цього до досягнення дитини трирічного віку можливості працювати фактично не має. ОСОБА_2 є працездатним, відомостей про незадовільний стан його здоров`я, знаходження на його утриманні інших осіб не надано. ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, оскільки судом не визначено вагомих причин для можливості звільнення ОСОБА_2 від обов`язку утримувати дружину до досягнення дитиною трьох років. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не наводить жодних доказів, аргументів, чому саме розмір аліментів в розмірі 2200,00 грн. вона вважає непропорційним для їхньої дитини у випадку, коли зараз він не працює. ОСОБА_1 не дозволяє йому добровільно матеріально допомагати дитині, відмовляється від звичайної сімейної допомоги. В апеляційній скарзі вказано, що позивач не має доходів на своє утримання, поряд з цим зазначено, що проживає в комфортабельній квартирі та всім забезпечує дитину, що суперечить одне одному. Однією з умов виникнення права на утримання відповідно до частини 4 статті 84 СК України є те, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах. ОСОБА_1 з невідомих причин поводиться незрозуміло як член їхньої сім`ї у шлюбних відносинах (не дозволяє йому брати участь у вихованні дитини, у вирішенні сімейних справ та без поваги ставиться до нього як до батька своєї дитини, змусила його проживати окремо тощо), тому вона не має права на утримання від нього. Шлюб ще не розірвано, тому не зрозуміло, чому вона поводиться так, ніби дитина її власність і вона її народила виключно для себе (а.с.93-94). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення аліментів на утримання дружини в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. ОСОБА_2 , 1989 року народження, та ОСОБА_4 , 1991 року народження, зареєстрували шлюб 3 жовтня 2019 року (а.с.3). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). Дитина ОСОБА_5 проживає з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.5, 7, 12). ОСОБА_2 з 5 травня 2020 року зареєстрований як безробітний в Чорноморській міській філії Одеського обласного центру зайнятості, допомога у травні 2020 року складала 7323,10 грн., у червні 2020 року складала 8408,00 грн., у липні 2020 року складала 3401,81 грн. (а.с.24). У адресованому ОСОБА_1 листі 31 липня 2020 року ОСОБА_2 вказав, що готовий сплачувати аліменти на утримання дитини в сумі 2200,00 грн., що складає 25% його середньомісячного доходу (а.с.26) Відомості про доходи (крім допомоги по безробіттю) та майно ОСОБА_2 в справі відсутні. Відомості про доходи та майно ОСОБА_1 в справі відсутні. Відомості про наявність у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 осіб на утриманні (крім спільної дитини) в справі відсутні. Нових доказів майнового та сімейного стану позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції не надано, клопотань про витребування доказів не заявлено. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою; за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (ч.ч.1,2 ст.77 СК України). Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви (ч.1 ст.79 СК України). Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі (ч.ч.1,2 ст.80 СК України). Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років (ч.2 ст.84 СК України). Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (ч.ч.4,6 ст.84 СК України). Дочка сторін ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитина проживає з матір`ю, отже, ОСОБА_1 у сенсі положень статті 84 СК України має право на утримання від чоловіка незалежно від розірвання шлюбу на період до 6 січня 2023 року, тобто до досягнення дочкою ОСОБА_6 трьох років. Позивачем ОСОБА_1 пред`явлено вимоги про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років у твердій грошовій сумі, рівній 2000,00 грн., щомісячно. Рішенням суду у стягненні аліментів на утримання дружини відмовлено за недоведеністю можливості надавати дружині матеріальну допомогу, так як відповідач не працює та доходів (окрім соціальних виплат по безробіттю) не отримує. Оскаржуючи рішення суду в цій частині вимог, ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про стягнення на її утримання аліментів у розмірі 2000,00 грн., мотивуючи тим, що судом не було визначено вагомих причин для звільнення ОСОБА_2 від обов`язку утримувати дружину. ОСОБА_2 не визнання вимог про стягнення аліментів на утримання дружини обґрунтовує не стільки власним матеріальним станом, а нетривалим перебуванням у фактичних шлюбних відносинах (всього 5 місяців з моменту реєстрації шлюбу), не бажанням ОСОБА_1 зберегти сім`ю та змушенням його з`їхати з місця спільного проживання в кінці лютого 2020 року, порушенням норм Сімейного кодексу (ст.ст.66, 157 СК України), наслідком чого є негідне поводження ОСОБА_1 як одного з подружжя тощо. Дійсно в справі відсутні відомості про доходи та майно ОСОБА_2 , окрім отримуваної з травня 2020 року допомоги по безробіттю, але наявним є адресований ОСОБА_1 лист ОСОБА_2 щодо згоди сплачувати аліменти на утримання дитини в сумі 2200,00 грн., із аналізу якого можливо зробити висновок про можливість надавати допомогу дружині. Дитина ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , вік дитини ускладнює працевлаштування матері дитини. Факт перебування ОСОБА_2 на обліку як безробітного приймається, однак не є безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. З огляду на обставини справи, наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що аліменти на утримання дружини підлягають присудженню у твердій грошовій сумі, рівній 500,00 грн., так як не встановлено обставин для визначення аліментів у більшому розмірі, рівно як і не встановлено обставин для неможливості чоловіка надавати дружині утримання у такому розмірі. Стаття 192 СК України надає сторонам за наявності підстав (зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я, інші випадки) звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дружини у твердій грошовій сумі, рівній 500 грн. 00 коп., починаючи з 13 липня 2020 року до досягнення дочкою ОСОБА_6 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 лютого 2021 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Г.Я.Колесніков Є.С.Сєвєрова