Постанова 4803 № 171/1629/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3467/21 Справа № 171/1629/20 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 171/1629/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Максимов Роман Ігорович, на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року, яке ухвалено суддею Кодрян Л.І. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 01.12.2017 року перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований в Апостолівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

159. Сторони мають спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою. Вказує, що шлюб з відповідачем виявився невдалим та не тривалим. З самого початку сумісного проживання у сторін не склалися гармонійні сімейні стосунки. Основною причиною стало безвідповідальне та несерйозне відношення відповідача до шлюбу та сім`ї, протягом всього часу сумісного проживання він ухилявся від матеріального забезпечення сім`ї і переклав на неї свій обов`язок по матеріальному забезпеченню сім`ї. Донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання та потребує медичного обстеження та проведення оперативного втручання. Її витрати на медичне обстеження та проведення оперативного втручання склали 10 тисяч гривень, розмір витрат на проведення операції складає близько 60 тисяч гривень. Тому через два місяці, після народження дитини, позивачці довелося залишити доньку з нянею, зареєструвати свою підприємницьку діяльність (стоматологічна практика) та вийти на роботу. Позивачка вказує, що з 20.06.2020 року вони з відповідачем припинили сумісне проживання та всі сімейні стосунки. Зазначає, що матеріальну допомогу на утримання дитини за весь минулий час відповідач надав лише один раз і в неналежному розмірі, а на її утримання ніякої матеріальної допомоги не надає. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути на її користь, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, та стягнути аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною трьох років. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17.09.2020 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17.09.2020 року і до досягнення дитиною трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Максимов Р.І., просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дружини та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суд просить залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно застосовано норми матеріального права та не враховано, що, за приписами ст.ст. 75, 84 СК України, ключовою умовою утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років є можливість чоловіка надавати таку допомогу, а з відповідача ОСОБА_2 на утримання двох дітей стягуються аліменти у розмірі Ѕ частини всіх його доходів, а тому він не може надати допомогу ще й на утримання дружини. Вирішуючи питання про стягнення з нього аліментів, суд не врахував положення статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, який не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 , від і мені та в інтересах якого діє адвокат Максимов Р.І., в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дружини та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, а в іншій частині рішення суду просить залишити без змін, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дружини, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 сплачує аліменти на користь третьої особи ОСОБА_3 , станом на вересень 2020 року сукупний розмір заборгованості становить 1037,3 грн. (а.с.28). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданої ЦНАП виконавчого комітету Апостолівської міської ради № 3201 від 06.11.2020 року (а.с.55). Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 20.08.2020 року, обсяг її доходу за 2018 рік становить 251300 грн. (а.с.58). Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 № 3314 від 20.08.2020 року, обсяг її доходу за 2019 рік становить 103400 грн. (а.с.56,67). Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 від 31.01.2020 року, обсяг його доходу за 2019 рік становить 432 000 грн. (а.с.64). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи матеріальне становище платника аліментів, який не довів свою непрацездатність, останній спроможний надавати утримання позивачці (аліменти) до досягнення дитиною трирічного віку у визначеному судом розмірі, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України (надалі СК України) дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років. Частина 4 цієї ж статті визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьохї років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині. З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що відповідач працює, отримує стабільний і достатній заробіток, а тому має можливість утримувати позивачку ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини його доходів щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку. Посилання в апеляційній скарзі скарзі на те, що вирішуючи питання про стягнення з заявника аліментів, суд не урахував положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, розмір яких не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи, є помилковим. Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Визначений судом загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати ОСОБА_2 не перевищує 70 відсотків, визначених статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження». Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Максимов Роман Ігорович, - залишити без задоволення. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: