Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/76/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 року Справа № 902/76/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засідання Гладка Л.А. за участю представників сторін: позивача: Нагорняк І.М. відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бондарук" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 р. у справі №902/76/23, ухвалене суддею Тварковським А.А, повний текст рішення складено 07.06.2023 р. у справі №902/76/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" (вул. Персенківка, 19, м. Львів, 79026) до Фермерського господарства "Бондарук" (вул. Гонти, буд. 30-а, м. Вінниця, 21017) про стягнення 1 790 722,39 грн, Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Бондарук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" 1 441 552,8 грн - основного боргу; 113 705,34 грн - пені; 100 908,7 грн - 10% штрафу; 22 741,07 грн - 7% річних; 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних та 15 729,86 грн - витрат на сплату судового збору. В решті позову щодо стягнення з відповідача 48 730,86 грн - пені та 43 246,58 грн - штрафу відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Бондарук" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 року по справі за позовом ТОВ «ВОЛАГРО» до ФГ «БОНДАРУК» про стягнення коштів змінити зменшивши заявлені позивачем до стягнення суми штрафних санкцій: 10% штрафу - 144 155,28 грн. і пені -162 436,20 грн. до 5% від заявлених сум. Листом №902/76/23/4360/23 від 04 липня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №902/76/23 з Господарського суду Вінницької області. 11.07.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/76/23. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Бондарук" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 р. у справі №902/76/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.07.2023 р. об 11:30 год. 21.07.2023 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 30.055.2023 р. у справі №902/76/23 без змін, а апеляційну скаргу ФГ «Бондарук» без задоволення. Водночас, до відзиву позивач додав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/76/23 - задоволено. 26.07.2023 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Бондарук" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що голова Фермерського господарства "Бондарук" захворіла, що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету Фермерського господарства "Бондарук" на офіційному сайті Пенсійного фонду України, листок непрацездатності №8469340-2015985004-1, дата відкриття 25 липня 2023 року. Колегія суддів в судовому засіданні розглянула клопотання про відкладення розгляду справи та дійшла висновку про його відхилення, оскільки відповідно до норми ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи та правова позиція скаржника викладена у апеляційній скарзі. Додаткових доказів сторонами подано не було. З огляду на все вищевказане колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними матеріалами. У судове засідання в режимі відеоконференції, 27.07.2023 р. з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро", яка заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 р. прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: 1.Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 р. позов задоволено частково. Суд першої інстанції дійшов висновку, що, відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором станом на дату подання позову не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1 441 552,8 грн, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідач визнав позов в частині стягнення 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних та 22 741,07 грн - 7% річних, які заявлено до стягнення. Стосовно стягнення з відповідача 162 436,2 грн - пені та 144 155,28 грн - 10% штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку, про обґрунтованість таких нарахувань. Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу та стягнув з відповідача 70% таких нарахувань: 113 705,34 грн - пені та 100 908,7 грн - 10% штрафу. Водночас в позові на суму 48 730,86 грн - пені та 43 246,58 грн - штрафу відмовив у зв`язку з їх зменшенням. 2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи. В апеляційній скарзі, Фермерське господарство "Бондарук" вказує на те, що рішення в частині стягнення з господарства 113 705.34 грн. - пені та 100 908,7 грн. - 10% штрафу прийняте з неповним з`ясуванням судом першої інстанції всіх обставин справи, виходячи з наступного. Постановляючи рішення про наявність підстав для стягнення з господарства 113 705,34 грн. - пені та 100 908,7 грн. - 10% штрафу, суд першої інстанції вважав за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з нашого господарства на користь позивача, на 30%, і це суд вважав співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. При цьому таке зменшення до 5%, як просило наше господарство (тобто на 95%), суд визнав неправомірним та вважав, що це нівелюватиме саме значення пені та штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача як кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків передбачених договором) отримання оплати за поставлений товар. Відтак з нарахованих позивачем 162 436,20 грн - пені та 144 155,28 грн - 10% штрафу суд стягнув з господарства 70% таких нарахувань: 113 705,34 грн - пені та 100 908,7 грн - 10% штрафу. Апелянт вважає, що якби суд врахував усі обставини якими відповідач обґрунтовував зменшення пені та штрафу, то на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України він мав би підстави зменшити заявлені позивачем суми штрафних санкцій: 10% штрафу - 144 155,28 грн. і пені - 162 436,20 грн до 5% від заявлених сум. Відтак, відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всіх обставин справи, що призвело до помилкового застосування норм матеріального права - ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України що є підставою для зміни оскаржуваного рішення в частині стягнутих сум пені і штрафу. Також, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки у судове засідання 30.05.2023 з`явилася представниця позивача, яка заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Поряд з цим 30.05.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Киришова О.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні. Однак, з тексту рішення вбачається, що дослідивши вказане клопотання, судом було постановлено протокольну ухвалу про його відхилення як необґрунтованого, враховуючи тривалість розгляду справи та можливість залучення іншого представника зі сторони відповідача. Проте поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що наш представник - адвокат Киришов О.В. об`єктивно був позбавлений можливості з`явитися в судове засідання господарського суду через те, що брав участь в судовому засіданні Вінницького апеляційного суду, яке було призначено раніше на цей же день та час. Відтак, господарство вимушене звернутися до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить змінити оскаржуване рішення зменшити заявлені позивачем суми штрафних санкцій: 10% штрафу - 144 155,28 грн. і пені - 162 436,20 грн. до 5% від заявлених сум. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ВОЛАГРО» вказує на те, що з апеляційною скаргою категорично не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення Господарського суду Вінницької області від 30 травня 2023 року у справі №902/76/23 таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, мотивуючи це наступним. Приймаючи рішення в даній справі судом, на запит відповідача в порядку ст. 551 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) та ст.233 Господарського кодексу України (далі- ГК України) було зменшено на 30% нараховані позивачем штрафні санкції, а саме, встановленої Сторонами в Договорі пені та 10% штрафу, при цьому зменшення розміру неустойки було обґрунтоване судом. Таким чином, приймаючи рішення судом було всебічно досліджено обставини справи та використано інститут зменшення неустойки судом, як ефективний механізм забезпечення балансу інтересів обох сторін щодо порушеного зобов`язання, при цьому судом враховано: положення ч.3 ст.509 ЦК України, за яким зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, для забезпечення балансу інтересів обох Сторін; правову природу неустойки і її мету використання, як способу забезпечення виконання зобов`язання у разі порушення; поведінку Боржника (Відповідача) в частині визнання боргу, у всьому іншому поведінка Боржника характеризується лише бездіяльністю (ним не вчинено жодних дій на сплату існуючого боргу ні в частині, ні в повному розмірі) та порушенням умов Договору в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар; ступінь виконання зобов`язання - що становить менше 18%; застосування позивачем до відповідача також відповідальності, як стягнення 3 % та 7% річних, які є платою за користуванням коштами, що не були своєчасно оплачені боржником - що також повипливало на прийняття рішення щодо зменшення неустойки на 30 %. Стосовно порушень судом процесуального права, позивач у відзиві вказує, що явка учасників в судове засідання призначене на 30.05.2023р. не була визнана судом обов`язковою. Враховуючи, що представник був присутній на попередніх судових засіданнях, йому було в повній мірі надано можливість надати суду усі необхідні докази та пояснення по справі. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1. ст. 202 ГПК України). Відтак, з апеляційної скарги незрозуміло, в чому полягало неповне з`ясування судом першої інстанції вищевикладених обставин справи і невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, які призвели до помилкового застосування норм матеріального права - ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а тому вважаємо, що апеляційна скарга ФГ «Бондарук» є надуманою, необгрунтованою та безпідставною, а рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023р. у справі №902/76/23 таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. 21.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волагро" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Бондарук" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №ВП-21.11.21-1 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, Постачальних зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві товар, а Покупець в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, вимоги про упаковку, ціна товару та порядок розрахунків, строк: порядок поставки визначаються специфікаціями, які після підписання обома Сторонами стають невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.3. Договору). Згідно із п.3.4. Договору якщо це передбачено відповідною специфікацією Покупець повинен компенсувати Постачальникові витрати понесені останнім у зв`язку з оплатою транспортно-експедиторських послуг та послуг перевезення пов`язаних з транспортуванням товару до місця передачі Покупцеві. Така компенсація має бути виплачена згідно з тарифами експедитора та перевізника у порядку встановленому специфікацією. Пунктом 5.7. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати товару Покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за порушення строку оплати товару понад сімдесят днів додатково сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування пені згідно з цим пунктом здійснюється до моменту повної оплати товару. Відповідно до п.5.8. Договору у разі якщо відповідною специфікацією передбачена поставка товару з відстроченням платежу і Покупець прострочив оплату такого товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 % річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим Договором застосовується позовна давність в 3 (три) роки (п. 5.10. Договору). За змістом п.6.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2022 року включно, але з будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 21.11.2021, за якою погоджено найменування, кількість і ціну товару, яка підлягає поставці (п. 1 Специфікації). Відповідно до п.2 Специфікації загальна вартість товару, що підлягає поставці становить 1 722 786,80 (один мільйон сімсот двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят шість гривень вісімдесят копійок) в тому числі ПДВ. Згідно із п. 3 Специфікації Покупець оплачує товар у такому порядку: - сума у розмірі 281 234,00 грн на умовах попередньої оплати протягом 30 днів з моменту складання Специфікації; - сума у розмірі 1 441 552,80 грн на умовах відстрочення платежу протягом 305 днів з моменту передачі йому товару. Окрім того, пунктом 4 Специфікації сторони погодили, що Покупець компенсує Постачальникові вартість транспортно-експедиторських послуг і послуг перевезення протягом двох днів з моменту передачі товару Покупцеві у сумі 27 900,00 грн. Передача (поставка) товару здійснюється на умовах (Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Гонти 30 А) згідно з Інкотермс-2010 протягом 30 днів з моменту складення цієї Специфікації (п. 5 Специфікації). На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу обумовлений товар та надав послуги по організації транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 1 750 686,80 грн, що підтверджується: - видатковою накладною № 1251 від 09.12.2021, ТТН № Р1251 від 09.12.2021 на загальну суму 128240,00 грн в т. ч. ПДВ (що включає організацію транспортно-експедиційних послуг на суму 9300,00 грн); - видатковою накладною № 1252 від 09.12.2021, ТТН № Р1252 від 09.12.2021 на суму 670821,60 грн в т. ч. ПДВ; - видатковою накладною № 1259 від 15.12.2021, ТТН № Р1259 від 15.12.2021 на суму 770731,20 грн в т. ч. ПДВ; - актом наданих послуг (за організацію транспортно-експедиційних послуг) № 1258 від 15.12.2021 на суму 9300,00 грн в т. ч. ПДВ; - видатковою накладною №3 від 10.01.2022, ТТН №РЗ від 10.01.2022 на загальну суму 171594,00 грн в т.ч. ПДВ (що включає організацію транспортно-експедиційних послуг на суму 9300,00 грн). Позивач виставив відповідачу рахунок (замовлення покупця) №1091 від 21.11.2021 на суму 309 134,00 грн, який сплачено Фермерським господарством "Бондарук" відповідно до кредитового повідомлення №985 від 08.12.2021 (а.с. 34, т. 1), що є попередньою оплатою вартості товару на суму 281 234,00 грн в т.ч. ПДВ (згідно із п. 3 Специфікації, поставленого згідно видаткової накладної № 1251 від 09.12.2021 та видаткової накладної №3 від 10.01.2022), а також компенсацією вартості транспортно-експедиторських послуг і послуг перевезення в сумі 27 900,00 грн (згідно із п. 4 Специфікації, Акт наданих послуг № 1258 від 15.12.2021). Листом №52 від 09.12.2022 (а.с. 35, т.1) відповідач підтверджує здійснену оплату згідно із призначенням платежу за Договором № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021 та відповідно виконання його обов`язку по передоплаті та компенсації постачальнику транспортно-експедиторських послуг і послуг перевезення. Крім цього, за змістом вказаного листа відповідач просив відстрочити платіж в сумі 1 441 552,80 грн на строк, більший ніж 305 днів та повідомив позивача про те, що до 23.12.2022 розрахується за поставлені добрива. Несплата відповідачем вартості поставленого товару на суму 1 441 552,80 грн слугувало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду про стягнення 1 441 552,8 грн основного боргу. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов`язання: 162 436,2 грн - пені; 144 155,28 грн - 10% штрафу; 22 741,07 грн - 7% річних; 10 090,87 грн - інфляційних втрат та 9 746,17 грн - 3% річних. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Бондарук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" 1 441 552,8 грн - основного боргу; 113 705,34 грн - пені; 100 908,7 грн - 10% штрафу; 22 741,07 грн - 7% річних; 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних та 15 729,86 грн - витрат на сплату судового збору. В решті позову щодо стягнення з відповідача 48 730,86 грн - пені та 43 246,58 грн - штрафу відмовлено. 4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин. Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Приписами статті 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За положеннями частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Відповідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення основного боргу, інфляційні втрати, відсотки річних, штраф та пеню, що становлять предмет спірних правовідносин. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором станом на дату подання позову не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1 441 552,80 грн, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву. За таких обставин суд дійшов правомірного висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у повному обсязі. Поряд з цим відповідач визнав позов в частині стягнення 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних та 22 741,07 грн - 7% річних, які заявлено до стягнення. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач просив суд першої інстанції на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України зменшити заявлені позивачем штрафні санкції 162 436,20 грн пені та 144 155,28 грн. 10% штрафу до 5 % від заявлених сум. Суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 30%. В результаті зменшення суд першої інстанції стягнув з відповідача 113 705,34 грн - пені; 100 908,7 грн - 10% штрафу. Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 р. у справі №902/76/23 лише в частині стягнення пені та штрафу, а саме у правомірності їх зменшення від заявленої позивачем суми. Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 5.7. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати товару Покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення , а за порушення строку оплати товару понад сімдесят днів додатково сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування пені згідно з цим пунктом здійснюється до моменту повної оплати товару. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим Договором застосовується позовна давність в 3 (три) роки (п. 5.10. Договору). Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу згідно із п. 5.7. Договору в розмірі 10%, від простроченої суми помилок не виявив, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість такого нарахування в розмірі 144 155,28 грн (1 441 552,8 грн х 10 % = 144 155,28 грн). Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" (за період прострочення з 11.10.2022 по 04.01.2023 на суму 670821,6 грн та з 18.10.2022 по 04.01.2023 на суму 770731,2 грн) судами встановлено, що розрахунок позивача перебуває в межах розрахунку суду. Частинами 1, 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. За змістом зазначених норм, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення пені, штрафу та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18. Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18. Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій на 30%. Судом першої інстанції при розгляді справи було вірно враховано ту обставину, що позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% та 7% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником. Пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% та 7% річних, а також інфляційних втрат. Поряд з цим, суд першої інстанції правомірно врахував ту обставину, що ступінь виконання зобов`язання становить менше 18 %, а також вірно прийнято до уваги поведінку відповідача у даному спорі як винної сторони яка визнає наявність основного боргу. З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 30%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. При цьому таке зменшення до 5%, як просить скаржник в апеляційній скарзі (тобто на 95%), суд апеляційної інстанції відхиляє, позаяк таке зменшення буде нівелюватиме саме значення пені та штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача як кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків передбачених договором) отримання оплати за поставлений товар. Відтак, враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 30%, що становить 113 705,34 грн - пені та 100 908,70 грн - 10% штрафу. Водночас в позові на суму 48 730,86 грн - пені та 43 246,58 грн - штрафу суд першої інстанції правомірно відмовив у зв`язку з їх зменшенням судом. Також, в апеляційній скарзі апелянт акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Зокрема в рішенні суд першої інстанції відхилив клопотання про відкладення як необґрунтоване. Проте поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що представник відповідача - адвокат Киришов О.В. об`єктивно був позбавлений можливості з`явитися в судове засідання господарського суду через те, що брав участь в судовому засіданні Вінницького апеляційного суду, яке однак було призначено раніше на цей же день та час. Розглянувши вказаний довід колегія суддів вказує на те, що відповідно до статті 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду, яке залежить передусім від можливості розглянути справу та ухвалити відповідне рішення за наявними у ній матеріалами. Відмова судом першої інстанції у задоволенні клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи не може вважатися порушенням принципів рівності та змагальності сторін, оскільки розглядаючи вказане клопотання суд, серед іншого, врахував, що: відповідач був обізнаний про дату та час судового розгляду; представник відповідача приймав участь у судовому засіданні 13.04.2023 р; у наданому суду відзиві викладена позиція відповідача щодо суті заявленого позову. Крім того, явка сторін не була визнана обов`язковою, а участь у судовому засіданні є правом учасника справи, яке використовується ним на власний розсуд. Відтак, враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 року у справі №902/76/23 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції. 6.Висновки за результатами апеляційного розгляду. У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції. Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бондарук" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 р. у справі №902/76/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №902/76/23 повернути Господарському суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "27" липня 2023 р. Головуючий суддя Філіпова Т.Л. Суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б.