LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд916/2955/20

від 19.04.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2955/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевська Н.М., Ярош А.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Вікторія", с. Яковлівка Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 року, м. Одеса, суддя Д`яченко Т.Г., повний текст рішення складено та підписано 23.12.2020 року у справі № 916/2955/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань", с. Городецьке Уманського району Черкаської області до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Вікторія", с. Яковлівка Роздільнянського району Одеської області про стягнення 201 128,25 грн.,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань», с.Городецьке Уманського району Черкаської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Вікторія ", с. Яковлівка Розділянського району Одеської області, в якій просило суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Вікторія ", с. Яковлівка Розділянського району Одеської області, на свою користь грошові кошти у розмірі 201 128 грн. 25 коп., з яких: 104230 грн. 20 коп. - основної заборгованості, 19 990 грн. 78 коп. - 5 % штрафу, 48 850 грн. 99 коп. - 39% річних від суми боргу, 28 055 грн. 28 коп. - пені, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч укладеного між сторонами договору поставки від 27.11.2019 року № 145-270219/ззр БР, належним чином зобов`язання з оплати отриманого товару не виконано, внаслідок чого позивачем, крім основної заборгованості за договором, нараховано пеню, 5% штрафу та 39% річних від суми боргу у вищезазначеному розмірі. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 року у справі №916/2955/20 (суддя Д`яченко Т.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань», с. Городецьке Уманського району Черкаської області до Селянського (фермерського) господарства "Вікторія ", с. Яковлівка Розділянського району Одеської області, про стягнення 201 128 грн. 25 коп. задоволено частково; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Вікторія ", с. Яковлівка Розділянського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань», с. Городецьке Уманського району Черкаської області основний боргу у розмірі 104 230 грн. 44 коп., пеню у розмірі 20 325 грн. 17 коп., штраф 5 % у розмірі 13 597 грн. 07 коп., 39% річних у розмірі 48 671 грн. 96 коп. та втирати по сплаті судового збору у розмірі 2802 грн. 37 коп.; в іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що в процесі розгляду справи належними та допустимими доказами встановлено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки від 27.11.2019 року № 145-270219/ззр БР, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов про наявність у позивача права на нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань», с.Городецьке Уманського району Черкаської області до стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Вікторія ", с. Яковлівка Розділянського району Одеської області пені, 5% штрафу та 39% річних від суми боргу, разом з тим, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Селянське (фермерське) господарство "Вікторія ", с. Яковлівка Розділянського району Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 року у справі № 916/2955/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань", с. Городецьке Уманського району Черкаської області залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права. Зокрема, скаржник, наголошує на тому, що судом першої інстанції було розглянуто справу без належного повідомлення скаржника про дату час і місце судового засідання чим порушив вимоги ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, а саме було порушено мінімальні граничні строки в 5 днів для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, які передбачені ч. 4 ст.120 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, позивачем пред`явлено позов після спливу позовної давності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Так, позов було подано у жовтні 2020 року,а позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) на момент подання позову вже минула. Так, як зазначає скаржник, за специфікацією № 1 від 27.02.2019 року визначено строк оплати 20 % до 27.02.2019 року та 80 % до 01.10.2019 року. Загальна сума поставки 87 349 грн. 22 коп. Скаржником було здійснено оплату 20 % вартості товару у розмірі 17469 грн. 08 коп. - 09.07.2019 року. Має місце прострочення виконання оплати 20 % вартості отриманого товару за період з 27.02.2019 року по 08.07.2019 року, оскільки до періоду прострочення виконання зобов`язання не повинен враховуватись день виконання зобов`язання. Так, строк позовної давності, який розпочався 08.07.2019 року та закінчився 08.07.2020 року. Отже, строк позовної давності щодо пені та двом штрафам (5% та 39% ) щодо оплати 20 % за специфікацією № 1 було пропущено. Зобов`язання щодо оплати решти 80 % від поставленого товару з боку Скаржника не виконано. Відтак, строк позовної давності розпочався в останній день коли мало бути виконане зобов`язання, а саме 01.10.2019 року та закінчився 01.10.2020 року. Отже, строк позовної давності на стягнення пені та двох штрафів (5 % та 39 %) щодо сплати 80 % за специфікацією № 1 було пропущено. За специфікацією № 2 від 22.04.2019 року визначено строк оплати 20% до 22.04.2019 року та 80% до 01.10.2019 року. Загальна сума поставки 17 761 грн. 31 коп. Скаржником було здійснено оплату 20 % вартості товару у розмірі 2 960 грн. 22 коп. - 26.04.2019 року та 592 грн. 04 коп. - 09.07.2019 р. Тобто, строки позовної давності розпочалися 25.04.2019 року та 08.07.2019 року та закінчились відповідно 25.04.2020 року та 08.07.2020 року. Отже, строк позовної давності щодо пені та двом штрафам (5% та 39%) щодо сплати 20% за специфікацією № 2 було пропущено. Зобов`язання щодо оплати решти 80 % від поставленого товару з боку Скаржника не виконано. Відтак, строк позовної давності розпочався в останній день коли мало бути виконане зобов`язання, а саме 01.10.2019 року та закінчився 01.10.2020 року. Отже, строк позовної давності на стягнення пені та двох штрафів (5% та 39%) щодо сплати 80% за специфікацією №2 було пропущено. За специфікацією № 3 від 13.05.2019 року визначено строк оплати 20% до 13.05.2019 року та 80% до 01.10.2019 року. Загальна сума поставки 25 178 грн. 83 коп. Скаржником було здійснено оплату 20 % вартості товару у розмірі 5035 грн. 77 коп. - 09.07.2019 року. Так строк позовної давності розпочався 08.07.2019 року та закінчився 08.07.2020 року. Отже, строк позовної давності щодо пені та двом штрафам (5% та 39%) щодо сплати 20% за специфікацією №3 було пропущено. Зобов`язання щодо оплати решти 80% від поставленого товару з боку Скаржника не виконано. Відтак, строк позовної давності розпочався в останній день коли мало бути виконане зобов`язання, а саме 01.10.2019 року та закінчився 01.10.2020 року. Отже, строк позовної давності на стягнення пені та двох штрафів (5% та 39%) щодо сплати 80% за специфікацією №3 було пропущено. За специфікацією № 4 від 19.06. 2019 року визначено строк оплати 20% до 19.06.2019 року та 80% до 01.10.2019 року. Загальна сума поставки 80 076 грн. 62 коп. Скаржником було здійснено оплату 20% вартості товару у розмірі 16015 грн. 30 коп. - 09.07.2019 року. Так строк позовної давності розпочався 08.07.2019 року та закінчився 08.07.2020 року. Отже, строк позовної давності щодо пені та двом штрафам (5% та 39%) щодо сплати 20% за специфікацією №4 було пропущено. Зобов`язання щодо оплати решти 80% від поставленого товару з боку Скаржника було виконано 23.09.2019 року Відтак, строк позовної давності розпочався 22.09.2019 року та закінчився 22.09.2020 року. Отже, строк позовної давності на стягнення пені та двох штрафів (5% та 39%) щодо сплати 80% за специфікацією № 4 було пропущено. Специфікацією № 5 від 20.09.2019 року визначено строк оплати 100 % до 23.09.2019 року та 100% до 20.09.2019 року. Загальна сума поставки 61 576,50 грн. Відповідачем було здійснено оплату в розмірі 4 793,10 грн. - 26.09.2019 року. Так, строк позовної давності розпочався 25.09.2019 року та закінчився 25.09.2020 року. Отже, строк позовної давності щодо пені та двом штрафам (5% та 39%) щодо сплати за специфікацією № 5 було пропущено. Іншу частину за Специфікацією № 5 було сплачено Відповідачем в розмірі 56 783,40 грн. - 23.09.2019. Так, строк позовної давності розпочався 22.09.2019 та закінчився 22.09.2020 року. Отже, строк позовної давності на стягнення пені та двох штрафів (5% та 39%) щодо сплати за специфікацією № 5 було пропущено. З урахуванням вищевикладеного, скаржник вважає, що в даному випадку мають бути застосовані наслідки пропущення строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Також у апеляційній скарзі скаржником зазначено, що судом першої інстанції було неправильно розраховано: - загальну суму пені щодо оплати 80 % від поставленого товару за специфікацією №1, оскільки відповідно до його власних розрахунків сума пені складає 9 478 грн. 26 коп.; - загальну суму пені щодо оплати 80 % від поставленого товару за специфікацією №2, оскільки відповідно до його власних розрахунків сума пені складає 1 927 грн. 14 коп.; - загальну суму пені щодо оплати 80 % від поставленого товару за специфікацією №3, оскільки відповідно до його власних розрахунків сума пені складає 2 732 грн. 15 коп. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Вікторія", с. Яковлівка Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 року у справі № 916/2955/20, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 227 000 грн. 00 коп.). В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/2955/20 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 201 128,25 грн. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства "Вікторія", с.Яковлівка Роздільнянського району Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2020 року у справі № 916/2955/20 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. 27.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Вікторія» (покупець) було укладено договір поставки № 145-270219/ззр БР на умовах розстрочення платежу, відповідно о п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно п. п.1.2 договору, поставка товару в рамках і на підставах цього договору може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього Договору. Умовами п. 1.3. договору сторони погодили, що загальна кількість товару, найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього договору, які є невід`ємною його частиною. Згідно п. 2.1, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2019 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання. Відповідно до п. 4.1 договору, вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід`ємною частиною даного Договору. Згідно з п. 8.6.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5 % (п`яти відсотків) та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Відповідно до п. 8.6.2. Договору, покупець за порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 Цивільного кодексу, сплачує на користь постачальника 39% річних від суми боргу. Нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості (п.8.7. договору). Пунктом 8.11. договору сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п. 8.6.1. - 8.6.2. цього договору, встановлюється у 3 роки. 09.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Вікторія» (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 145-270219/ззр БР від 27.02.2019 року, якою сторони п. 2.1. договору було викладено в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 серпня 2020 року, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором». Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Вікторія» (покупець) було складно та підписано додаткові угоди (специфікації) до Договору № 145-270219/ззр БР від 27.02.2019 року, а саме: - додаткова угода (специфікація) № 1 від 27.02.2019 року на суму 87 349 грн. 22 коп., з умовами оплати: 20 % вартості в строк до 27.02.2019 року, 80 % вартості в строк до 01.10.2019 року; - додаткова угода (специфікація) № 2 від 22.04.2019 року на суму 17 761 грн. 31 коп., з умовами оплати: 20 % вартості в строк до 22.04.2019 року, 80 % вартості в строк до 01.10.2019 року; - додаткова угода (специфікація) № 3 від 13.05.2019 року на суму 25 178 грн. 83 коп., з умовами оплати: 20 % вартості в строк до 13.05.2019 року, 80 % вартості в строк до 01.10.2019 року; - додаткова угода (специфікація) № 4 від 22.04.2019 року на суму 80 076 грн. 62 коп., з умовами оплати: 20 % вартості в строк до 19.06.2019 року, 80 % вартості в строк до 01.08.2019 року; - додаткова угода (специфікація) № 5 від 22.04.2019 року на суму 61 576 грн. 50 коп., з умовами оплати: 3 994 грн. 52 коп. без ПДВ в строк до 23.09.2019 року, 47 319 грн. 50 коп. без ПДВ в строк 20.09.2019 року. На виконання умов укладеного договору та додаткових угод (специфікацій) до нього позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 271 942 грн. 47 коп., а саме за видатковими накладними: від 15.04.2019 року № 832 на суму 12 805 грн. 92 коп.; від 22.04.2019 року № 977 на суму 17 761 грн. 31 коп.; від 06.05.2019 року № 1308 на суму 74543 грн. 30 коп.; від 13.05.2019 року № 1439 на суму 25 178 грн. 83 коп.; від 19.06.2019 року № 2470 на суму 53 395 грн. 09 коп.; від 19.06.2019 року № 2471 на суму 26 681 грн. 52 коп.; від 23.09.2019 року №3095 на суму 11 799 грн. 00 коп.; від 23.09.2019 року № 3096 на суму 44 984 грн. 00 коп.; від 23.09.2019 року № 3098 на суму 4793 грн. 10 коп. Відповідачем отриманий товар було оплачено лише частково, а саме на суму 167 710 грн. 99 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: від 26.04.2019 року № 62 на суму 2 960 грн. 22 коп.; від 09.07.2019 року № 77 на суму 592 грн. 04 коп.; від 09.07.2019 року № 78 на суму 5 035 грн. 77 коп.; від 09.07.2019 року №79 на суму 5 336 грн. 30 коп.; від 09.07.2019 року № 80 на суму 10 679 грн. 02 коп.; від 09.07.2019 року № 81 на суму 14 908 грн. 66 коп.; від 09.07.2019 року № 82 на суму 2 561 грн. 18 коп.; від 23.09.2019 року № 144 на суму 44 984 грн. 40 коп.; від 23.09.2019 року №145 на суму 11 799 грн.; від 23.09.2019 року № 146 на суму 21 345 грн. 22 коп.; від 23.09.2019 року № 147 на суму 42 716 грн. 08 коп.; від 26.09.2019 року № 159 на суму 4 793 грн. 10 коп. Також матеріали справи містять складений та підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за січень-жовтень 2019 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором складає 104 231 грн. 48 коп. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. При цьому, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття. Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Вікторія» (покупець) було укладено договір поставки №145-270219/ззр БР на умовах розстрочення платежу, відповідно о п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов укладеного договору та додаткових угод (специфікацій) до нього позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 271 942 грн. 47 коп., який відповідачем було оплачено лише частково, а саме на суму 167 710 грн. 99 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Тобто, сума основного боргу за вказаним договором складає 104 231 грн. 48 коп., що також підтверджується наявним у матеріалах справи складеним та підписаним сторонами без заперечень та зауважень актом звірки взаєморозрахунків. З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі, заявленому позивачем, а саме 104 230 грн. 44 коп. (що є меншим від фактичної суми заборгованості за договором, проте з огляду на принцип диспозитивності самостійного визначення позивачем заявлених до стягнення сум, саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача). Що стосується вимог про стягнення з відповідача 28 055 грн. 28 коп. - пені, 19 990 грн. 78 коп. - 5 % штрафу, 48 850 грн. 99 коп. - 39 % річних від суми боргу, а також доводів апеляційної скарги щодо відповідних нарахувань, судова колегія зазначає, що в апеляційній скарзі скаржник фактично висловлює свою незгоду лише щодо стягнення з нього суми пені та відповідного розрахунку суду першої інстанції, будь-яких доводів чи вимог щодо розміру заявлених до стягнення 5 % штрафу та 39 % річних від суми боргу апеляційна скарга не містить, а тому правомірність здійсненого судом перерахунку вказаних сум судовою колегією, у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, не перевіряється. Судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що відповідач у встановлений договором строк своїх обов`язків по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України його дії є порушенням договірних зобов`язань у відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України в зв`язку з простроченням їх виконання. Відповідно, наявні підстави для застосування до відповідача встановленої законом та (або) договором відповідальності. Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Згідно з п. 8.6.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5 % (п`яти відсотків) та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Отже, уклавши спірний договір поставки, сторони у справі прийняли на себе передбачені зазначеним договором зобов`язання, а саме, покупець зобов`язався сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Судова колегія зазначає, що відповідно до умов укладеного договору, а саме п. 8.7, сторони погодили, що нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості. Разом з тим, умова договору про сплату пені за весь період прострочки платежу не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 року у справі №903/962/17, від 07.06.2019 року у справі № 910/23911/16). А тому пеня в даному випадку має бути розрахована не більше ніж за півроку з початку існування заборгованості. Щодо посилання скаржника на порушення судом ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України про застосування до вимог про стягнення неустойки позовної давності строком в 1 рік колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Так, в даному випадку п. 8.11. договору сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п. 8.6.1. - 8.6.2. цього договору, встановлюється у 3 роки. Тобто, підписавши вказаний договір без зауважень та заперечень, відповідач, з огляду на принцип свободи договору, в добровільному порядку погодився зі всіма умовами такого договору, в тому числі і щодо збільшення позовної давності за вимогами про стягнення пені з одного року до трьох років. Крім того, необхідно наголосити, що ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом загальних норм права, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення. Як убачається з норми ч. 1 ст. 46 господарського процесуального кодексу України сторони мають рівні процесуальні права і обов`язки. Відтак, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 317/3698/15-ц. З матеріалів господарської справи колегією суддів вбачається, що відповідач жодним чином не скористався належним йому правом на застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо стягнення пені, оскільки ним при розгляді справи судом першої інстанції не було заявлено будь-якого клопотання про застосування таких строків, без якого дане питання не може бути предметом розгляду в суді. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, представник відповідача приймав участь в судових засіданнях у справі, а тому не був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання. Відтак посилання скаржника у апеляційній скарзі на неправомірність рішення Господарського суду Одеської області стосовно того, що у даному випадку нібито повинні були бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності щодо стягнення пені за договором поставки, є такими, що не підтверджені наявними матеріалами господарської справи, а тому відхиляються судовою колегією. Що стосується суми пені, яка була нарахована позивачем за кожною специфікацією та здійсненого судом першої інстанції перерахунку, перевіривши вказані розрахунки, судова колегія зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи, за специфікацією № 1 від 27.02.2019 року на суму 87 349 грн. 22 коп., з умовами оплати: 20 % вартості в строк до 27.02.2019 року, 80 % вартості в строк до 01.10.2019 року: - 20 % (17 469 грн. 08 коп.) вартості товару відповідачем було оплачено 09.07.2019 року (платіжні доручення № 81 та № 82), тобто наявне прострочення платежу з 27.02.2019 року по 08.07.2019 року та сума пені складає 2 239 грн. 01 коп., як вірно визначено судом першої інстанції. - 80 % (69 880 грн.) вартості товару відповідачем не оплачено, тобто наявне прострочення платежу з 01.10.2019 року по 01.04.2020 року (6 місяців з моменту виникнення заборгованості) та сума пені складає 9 485 грн. 18 коп., як вірно визначено судом першої інстанції. За специфікацією № 2 від 22.04.2019 року на суму 17 761 грн. 31 коп., з умовами оплати: 20 % вартості в строк до 22.04.2019 року, 80 % вартості в строк до 01.10.2019 року: - 20 % (3 552 грн. 20 коп.) вартості товару відповідачем було оплачено: 2 960 грн. 22 коп. - 26.04.2019 року (платіжне доручення № 62), тобто наявне прострочення платежу з 22.04.2019 року по 25.04.2019 року та сума пені складає 11 грн. 68 коп., як вірно визначено судом першої інстанції, та 592 грн. 04 коп. - 09.07.2019 року, тобто наявне прострочення платежу з 22.04.2019 року по 08.07.2019 року та сума пені складає 44 грн. 35 коп., як вірно визначено судом першої інстанції; - 80 % (14 209 грн. 05 коп. - позивачем заявлено 14 208 грн.) вартості товару відповідачем не оплачено, тобто наявне прострочення платежу з 01.10.2019 року по 01.04.2020 року (6 місяців з моменту виникнення заборгованості) та сума пені складає 1 928 грн. 54 коп., як вірно визначено судом першої інстанції. За специфікацією № 3 від 13.05.2019 року на суму 25 178 грн. 83 коп., з умовами оплати: 20 % вартості в строк до 13.05.2019 року, 80 % вартості в строк до 01.10.2019 року: - 20 % (5 035 грн. 77 коп.) вартості товару відповідачем було оплачено 09.07.2019 року, тобто наявне прострочення платежу з 13.05.2019 року по 08.07.2019 року та сума пені складає 275 грн. 24 коп., як вірно визначено судом першої інстанції; - 80 % (20 143 грн. 06 коп.) вартості товару відповідачем не оплачено, тобто наявне прострочення платежу з 01.10.2019 року по 01.04.2020 року (6 місяців з моменту виникнення заборгованості) та сума пені складає 2 734 грн. 15 коп., як вірно визначено судом першої інстанції. За специфікацією № 4 від 22.04.2019 року на суму 80 076 грн. 62 коп., з умовами оплати: 20 % вартості в строк до 19.06.2019 року, 80 % вартості в строк до 01.08.2019 року: - 20 % (16 015 грн. 30 коп.) вартості товару відповідачем було оплачено 09.07.2019 року, тобто наявне прострочення платежу з 19.06.2019 року по 08.07.2019 року та сума пені складає 307 грн. 14 коп., як вірно визначено судом першої інстанції; - 80 % (64 061 грн. 32 коп.) вартості товару відповідачем було оплачено 23.09.2019 року (платіжні доручення № 146 та № 147), тобто наявне прострочення платежу з 01.08.2019 року по 22.09.2020 року та сума пені складає 3 132 грн. 86 коп., як вірно визначено судом першої інстанції. За специфікацією № 5 від 22.04.2019 року на суму 61 576 грн. 50 коп., з умовами оплати: 3 100 % в строк до 23.09.2019 року, 100 % в строк 20.09.2019 року: - 100 % (4 793 грн. 10 коп.) вартості товару відповідачем було оплачено 26.09.2019 року, тобто наявне прострочення платежу з 23.09.2019 року по 25.09.2019 року та сума пені складає 13 грн., як вірно визначено судом першої інстанції; - 100 % (56 783 грн. 40 коп.) вартості товару відповідачем було оплачено 23.09.2019 року (платіжні доручення № 144 та № 145), тобто наявне прострочення платежу з 20.09.2019 року по 22.09.2020 року та сума пені складає 154 грн. 02 коп., як вірно визначено судом першої інстанції. З урахуванням викладеного колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в повній мірі погоджується із перерахунком суми пені, здійсненим судом першої інстанції, оскільки судом першої інстанції було вірно визначено періоди існування заборгованості за кожною специфікацією з урахуванням умов таких специфікацій, а також максимально передбаченого чинним законодавством строку нарахування пені, розрахунок не містить арифметичних помилок, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині судовою колегією також відхиляються. З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Вікторія ", с.Яковлівка Розділянського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань», с.Городецьке Уманського району Черкаської області основного боргу у розмірі 104 230 грн. 44 коп., пені у розмірі 20 325 грн. 17 коп., штрафу 5 % у розмірі 13 597 грн. 07 коп., 39% річних у розмірі 48 671 грн. 96 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 802 грн. 37 коп., при цьому вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на що судова колегія вважає, що апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства "Вікторія ", с. Яковлівка Розділянського району Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 року у справі № 916/2955/20 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону, з огляду на що достатніх правових підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Вікторія", с.Яковлівка Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 року у справі № 916/2955/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 року у справі № 916/2955/20 - залишити без змін. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»