Постанова Київський апеляційний суд № 2-9/13

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 липня 2023 року місто Київ справа № 2-9/13 провадження №22-ц/824/8106/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. сторони: позивач - ТОВ ОТП «Факторинг Україна» відповідач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10 лютого 2014 року, ухвалене у складі судді Петренко Н.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У липні 2010 року позивач ПАТ «ОТП Банк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 16 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 103000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 4,99% річних та FIRD (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) Дата остаточного повернення кредиту - 17 липня 2017 року. Кредитні кошти надавались банком на підставі кредитної заявки позичальника від 16 липня 2008 року шляхом перерахування коштів у повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника. ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов`язання, визначені кредитним договором. Сторони узгодили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки. Крім того, умовами договору встановлено, що за прострочення виконання боргових зобов`язань позичальник крім пені додатково сплачує на користь банку штраф: за прострочення понад 15 календарних днів у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 25 грн.; за прострочення понад 30 календарних днів - 0,02% від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 50 грн. 16 липня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з умовами якого остання зобов`язалася відповідати солідарно з позичальницею за невиконання умов кредитного договору від 16 липня 2008 року. ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим банком 26 лютого 2009 року було направлено на її адресу досудову вимогу про дострокове повернення кредиту. Зазначену вимогу відповідачка отримала особисто, проте не реагувала на неї. Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 20 травня 2010 року становила 120627,37 доларів США, що за курсом Національно банку України еквівалентно 956056,35 грн., яка складається з: 101097,69 доларів США заборгованості за кредитом; 19529,68 доларів США заборгованості по несплачених відсотків за користування кредитом; 46642,77 грн. - пені за прострочення виконання зобов`язань; 75 грн. - штрафних санкцій. У ході розгляду справи протокольною ухвалою суду першої інстанції від 16 квітня 2014 року позивача ПАТ «ОТП Банк» замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», оскільки 5 листопада 2010 року між зазначеними юридичними особами укладено договір купівлі-продажу кредитного договору портфелю, у тому числі вимоги за кредитним договором від 16 липня 2008 року, що укладений з ОСОБА_1 . У заяві про збільшення позовних вимог від 16 квітня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку борг за кредитним договором, який станом на 15 квітня 2013 року становить 126555,07 доларів США, що еквівалентно 1011554,67 грн., пеню у розмірі 3692174,60 грн., а разом 4703792,27 грн. та судові витрати у розмірі 3441 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 10 лютого 2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором кредиту у розмірі 126555,07 доларів США, що еквівалентно 1011554,67 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3692174,60 грн., а всього стягнуто 4703729,27 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати у розмірі 3561 грн. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10 лютого 2014 року залишено без задоволення. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не з`ясовувались обставини, що мають значення для вирішення спору; належність договору, сума заборгованості та штрафних санкцій, з огляду на що було прийнято незаконне рішення. В апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачем не доведено та не надано на підтвердження своїх вимог належних доказів та будь-яких достовірних даних про факт наявності заборгованості. Судом першої інстанції не перевірено факт нарахування кредитором відсотків за період до 5 листопада 2010 року, поза межами строку кредиту визначеного у договорі з урахуванням дострокового повернення кредиту; сума заборгованості по відсоткам до стягнення задоволена, що не відповідає нормам права, передбаченим ст.ст.1048, 1050 ЦК України. Суд першої інстанції не розглядав та не досліджував співмірність заявленої позивачем пені та суми тіла кредиту за простроченням яку заявляв позивач та не наддав можливість відповідачу ОСОБА_1 заявити щодо порушення таким нарахуванням пені справедливості в умовах кредитного договору щодо споживчого кредиту. Кредитний договір є нікчемним, оскільки його умови не відповідають положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №

168. Враховуючи відсутність графіку платежів, а відповідно і всіх умов, які передбачені законом в тексті кредитного договору, вбачається, що кредитний договір укладено без визначення всіх істотних умов передбачених для укладення кредитного договору. Крім того, ОСОБА_1 зазначає про те, що вона фактично та особисто кошти за кредитом не отримувала ( даний факт зараз є предметом дослідження в кримінальній справі), їй невідома доля платежів по цьому кредиту, суми їх погашення та отримання. Також ОСОБА_1 подала до апеляційної скарги заяву про застосування до вимог позивача про стягнення пені за період з 15 квітня 2012 року по 15 квітня 2013 року позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Києва залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Постановою Київського апеляційного суду від 4 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10 лютого 2014 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 4 жовтня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оте, предметом апеляційного розгляду є апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10 лютого 2014 року. В судовому засідання 24 травня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Гороховська А.О. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити. Також просила застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені. Після оголошеної в судовому засіданні перерви, в судове засідання, призначене 19 липня 2023 року, адвокат Гороховська А.О., будучи повідомленою про місце, день і час засідання суду, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, не з`явилася, подала клопотання про відкладення розгляду справи через перебування її у відпустці. Разом з тим, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження обставин, якими представник відповідача обґрунтовувала своє клопотання, суд визнав причини неявки адвоката Гороховської А.О. неповажними, та постановив ухвалу про продовження розгляду справи у її відсутність ( т.2 а.с.163). Представник ТОВ «ОТП Факторинг України» подав до суду заяву, в який просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про місце, день і час засідання суду була повідомлена шляхом направлення судового повідомлення на її поштову адресу, судове повідомлення повернуто до суду без вручення ( а.с.169-170 т.2). Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-008/216/2008. За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 103000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 4,99% річних та FIDR (процентної ставки про строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку) на строк в 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Строк дії договору до 17 липня 2017 року. 16 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до банку з заявою про видачу кредиту шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок. Кредит наданий позичальнику шляхом перерахування коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, що підтверджується випискою з рахунку. ОСОБА_1 в свою чергу зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов`язання визначені кредитним договором. При цьому, п.4.1 - 4.3 Кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки, за прострочення виконання боргових зобов`язань позичальник крім пені додатково сплачує на користь банку штраф - за прострочення понад 15 календарних днів у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 25 грн.; за прострочення понад 30 календарних днів - 0,02% від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 50 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позичальником виникла заборгованість, яка станом на 15 квітня 2013 року становить 126555,07 доларів США, що еквівалентно 1011554,67 грн. та 3692174,60 грн. пені за прострочення виконання зобов`язань, з яких - 101097,69 доларів США (еквівалент 808073,84 грн.) - залишок заборгованості; 25457,38 доларів США (еквівалент 203480,84 грн.) - сума несплачених відсотків за користування кредитом; 3692174,60 грн. - пеня за прострочення виконання зобов`язань. 26 лютого 2009 року ОСОБА_1 булла вручена досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, залишена відповідачем без реагування. Крім того, судом установлено, що 16 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SRт-008/216/2008. Відповідно до п.1.1 зазначеного договору поручитель - ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № ML-008/216/2008. При цьому, позичальник ті поручитель виступають як солідарні боржники. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості та доведеності. Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 в заявленій позивачем сумі. Оскільки ОСОБА_2 рішення суду щодо себе не оскаржує, не уповноважувала ОСОБА_1 діяти в її інтересах,відповідно в цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою ( ч.1 ст.546 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст.ст.550, 624 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст.ст.1046 ЦК України позичальник зобов`язаний повернуть позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та також самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18, від 31 жовтня 218 року у справі № 202/4494/16, провадження № 14-318цс18. Відповідно до умов укладеного 16 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за цим договором ( в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3 та ст.3 цього договору) чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення (надалі «Вимога»). При цьому, зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (п.1.91 договору). Застереження 2 до п.1.9 кредитного договору: вимога вважається надісланою, а відкликання здійсненим в день їх направлення на адресу позичальника, що зазначена в цьому договорі, за допомогою поштового зв`язку. До направлення вимоги чи відкликання на адресу позичальника поштою прирівнюється також і їх вручення позичальнику чи його представникам (в тому числі особам, що мешкають разом з позичальником) під розписку. Судом установлено, що 26 лютого 2009 року ОСОБА_1 булла вручена досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, банк змінив строк виконання основного зобов`язання і відповідно після спливу вказаного строку банк не мав права нараховувати проценти за кредитним договором та пеню. Разом з тим, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, вбачається, що банк нараховував відсотки після 26 лютого 2009 року і до 5 листопада 2010 року, а також пеню за період з 15 квітня 2012 року по 15 квітня 2013 року, тобто після закінчення строку кредитування, що є неправомірним. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, розрахованої за період з 15 квітня 2012 року по 15 квітня 2013 року в сумі 3692174,60 грн., та процентів за період з 27 лютого 2009 року по 5 листопада 2010 року в сумі 21646,19 доларів США (25457,38 доларів США - 3811,19 доларів США ( (101097,69 доларів США х 13,49% : 360 х 102 дні (з 17 листопада 2008 року по 26 лютого 2009 року)), є помилковим. Сума процентів, які підлягають стягненню з позичальника на користь позивача, становить 3449,85 доларів США (3811,19 доларів США - 361,34 доларів США, сума яка зарахована банком в погашення заборгованості за відсотками) ( а.с.121). Розмір заборгованості ОСОБА_1 по тілу кредиту в сумі 101097,69 доларів США суд вважає позивачем доведеним, підтверджується наданим позивачем розрахунком. Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності умов кредитного договору є безпідставними, судом не встановлено, що умови кредитного договору не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Посилання ОСОБА_1 про те, що вона фактично та особисто кошти за кредитом не отримувала, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до п.5 частини 1 кредитного договору, укладеного 16 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , кредитна заявка - це документ, що подається позичальником до банку на підставі якого банк надає позичальнику кредит чи його частину (Транш) Форма кредитної заявки визначається банком. В матеріалах справи наявна копія кредитної заявки від 16 липня 2008 року, в якій ОСОБА_1 просила видати кредит в розмірі 103000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ЗАТ «ОТП Банк на її ім`я. Кредитна заявка підписана ОСОБА_1 . Також кредитна заявка містить підтвердження про перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 . Крім того, перерахування коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника підтверджується випискою з рахунку (а.с.1920). Таким чином, суд вважає доведеним факт видачі банком коштів ОСОБА_3 і отримання їх останньою. Що стосується поданої ОСОБА_1 до апеляційної скарги заяви про застосування позовної заяви суд зазначає наступне. Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (правова позиція , виловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц). Проте, така позиція не може бути врахована у цій справі, оскільки обставини щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, можливість брати участь у справі,у цих справах є різними. Так, ОСОБА_1 була повідомлена судом першої інстанції про місце і час розгляду справи, що підтверджується текстом телеграми, направленої ОСОБА_1 7 лютого 2014 року на адресу Деснянського районного суду м.Києва ( рішення суду ухвалено в судовому засіданні 10 лютого 2014 року). Зі змісту телеграми слідує, що ОСОБА_1 отримала судову повістку по справі за позовом банку до неї на 10 лютого 2014 року, але на судовому засіданні не може бути присутня, бо буде у від`їзді, її представник у відпустці ( а.с.208 т.1). Попередньо, представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Майборода С.В. був повідомлений про місце, день і час засідання суду на 16 листопада 2010 року 17.00 год. (а.с.47). 16 листопада 2010 року представник ОСОБА_1 адвокат Доманська М.І. в судовому засіданні заявили клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Голосіївським районним судом м.Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про внесення змін до кредитного договору. Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 16 листопада 2010 року провадження у цій справі було зупинено. Після відновлення провадження у справі 12 вересня 2012 року, справа до розгляду булла призначена на 2 жовтня 2012 року, про що ОСОБА_1 булла повідомлена, що підтверджується текстом телеграми ОСОБА_1 на адресу Деснянського районного суду м.Києва ( а.с.75). Про місце, дату і час судового засідання, призначеного на 15 травня 2013 року ОСОБА_1 булла повідомлена 26 квітня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення ( а.с.143). Отже, зважаючи на зазначені обставини, наявні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_1 не була позбавлена можливостей подання доказів в суді першої інстанції, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості,в тому числі і заяви про застосування позовної давності, а відтак відсутні підстави для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності. Інших доводів апеляційна скаргу ОСОБА_1 не містить. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за договором кредиту, пені за прострочення виконання грошового зобов`язання та загальної суми, а також в частині судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. З ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 101097,69 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 3449,85 доларів США. Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» підлягає стягненню судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 1780,50 грн., а з ТОВ «ОТП Факторинг України» на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог останньої в сумі 2196,42 грн. (позовні вимоги позивача задоволені на 17,76%). Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10 лютого 2014 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за договором кредиту, пені за прострочення виконання грошового зобов`язання та загальної суми, що підлягає стягненню, а також в частині судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML-008/216/2008 від 16 липня 2008 року задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-008/216/2008 від 16 липня 2008 року в сумі 104547,54 доларів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 1780,50 грн. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2196,42 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус