Постанова Одеський апеляційний суд № 521/19180/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4425/20 Номер справи місцевого суду: 521/19180/13-ц Головуючий у першій інстанції Коблова О.Д. Доповідач Черевко П. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.02.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Черевка П.М., суддів Дрішлюка А.І., Громіка Р.Д., за участю секретаря - Фабіжевської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договором поруки, встановив: 18.11.2013 року до Малиновського районного суду м.Одеси звернулось ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договором поруки, зазначаючи, що 08.08.2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є позивач, з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони, був укладений кредитний договір № 6692913, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 20597 доларів США, а ОСОБА_3 зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені Кредитним договором. 26.02.2009 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода №744933 до кредитного договору №6692913 від 08.08.2009 року. Згідно з п.1 Додаткової угоди внесено зміни до Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед позивачем за Кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №6692924 від 08.08.2008 р. Відповідно до зазначеного Договору поруки ОСОБА_1 поручалася перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за Кредитним договором. Оскільки відповідачі своїх зобов`язань, в частині сплати процентів, а також повернення грошових коштів у порядку встановленому кредитним договором не виконали, у них виникла заборгованість в розмірі 22511,01 доларів США, еквівалент 3027,12 доларів США та 11475,90 гривень, яку позивач, разом із сумою сплаченого судового збору в розмірі 2156,02 гривень, просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь. Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2014 рокупозовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договором поруки задоволено в повному обсязі. Стягнуто з як із солідарних боржників з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 15.08.2000 року) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Розділянським РВ УМВС України в Одеській області 19.09.2002 року) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А; код ЄДРПОУ: 14282829, заборгованість за кредитним договором № 6692913 від 08.08.2008 року та договором поруки № 6692924 від 08.08.2008 року в загальному розмірі 22511 (двадцять дві тисячі п`ятсот одинадцять) доларів США 01 цент, еквівалент 3 027 (три тисячі двадцять сім) доларів США 12 центів та 11475 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 90 копійок, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 16452,51 доларів США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом складає 6058,50 доларів США; пеня за порушення строків виконання зобов`язань за Кредитним договором складає еквівалент 2821,15 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених пп. 4.3.2-4.3.6 Кредитного договору складає еквівалент 205,97 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування складає 11475,90 гривень. Стягнуто з як із солідарних боржників з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 15.08.2000 року) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Розділянським РВ УМВС України в Одеській області 19.09.2002 року) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А; код ЄДРПОУ: 14282829 суму сплаченого судового збору в розмірі 2156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) гривень 02 копійки. Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 06 червня 2018 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 06.02.2014 року у справі за позовом ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договором поруки відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 06.02.2014 року та ухвалити нове рішення про відмову ПАТ «ПУМБ» у позові до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ «ПУМБ», посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є позивач, з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони, був укладений кредитний договір № 6692913, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 20597 доларів США, а ОСОБА_3 зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені Кредитним договором. 26.02.2009 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 744933 до кредитного договору № 6692913 від 08.08.2009 року. Згідно п. 1 Додаткової угоди внесено зміни до Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед позивачем за Кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки № 6692924 від 08.08.2008 р. Відповідно до зазначеного Договору поруки ОСОБА_1 поручалася перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за Кредитним договором. Оскільки відповідачі своїх зобов`язань, в частині сплати процентів, а також повернення грошових коштів у порядку встановленому кредитним договором не виконали, у них станом на 15.10.2013 року виникла заборгованість в розмірі 22511,01 доларів США, еквівалент 3027,12 доларів США та 11475,90 гривень, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 16452,51 доларів США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом складає 6058,50 доларів США; пеня за порушення строків виконання зобов`язань за Кредитним договором складає еквівалент 2821,15 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених п.п. 4.3.2-4.3.6 Кредитного договору, складає еквівалент 205,97 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування складає 11475,90 гривень. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке. Так, виходячи зі змісту статті 1054 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. За приписом частини 2 статті 1050 ЦК України прострочення позичальником повернення чергової частини позики (кредиту) кореспондує праву позикодавця (кредитодавця) вимагати дострокового повернення частини позики (кредиту), що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення. Так, згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 15.10.2013 року виникла заборгованість у загальній сумі в розмірі 22511,01 доларів США, еквівалент 3027,12 доларів США та 11475,90 гривень, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 16452,51 доларів США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом складає 6058,50 доларів США; пеня за порушення строків виконання зобов`язань за Кредитним договором складає еквівалент 2821,15 доларів США; сума штрафів складає еквівалент 205,97 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування складає 11475,90 гривень. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про пропуск банком строку для звернення до суду є необґрунтованими з огляду на те, що кінцевий термін виконання зобов`язання 08.08.2015 року, а до суду ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»звернулось 18.11.2013 року. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 . Так, згідно з умовами, визначеними у договорі поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, при цьому відповідальність поручителя та боржника є солідарною. Згідно з положеннями статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми випливає, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо. У зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком (правовий висновок щодо застосування статті 559 ЦК України Верховного Суду України у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-1161цс15, постанова Верховного суду від 08 лютого 2018 року у справі №646/285/16-ц). Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що Додатковою угодою №74439336 внесено зміни до кредитного договору №6692913 від 08.08.2008 року. Згідно з п.1 Додаткової угоди внесено зміни до Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_3 узгодили встановити з 08.05.2009 року ануїтетний платіж в розмірі 381,79 доларів США. Тобто, Додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, збільшено розмір ануїтетного платежу, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, невірно застосував норми матеріального права, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з останньої заборгованості солідарно з позичальником ОСОБА_3 . Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку наявні правові підстави для визнання поруки ОСОБА_1 припиненою, у зв`язку з наведеним вище. Отже, доводи скаржника про те, що порука є припиненою, оскільки відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя без погодження останньої, а саме додатковою угодою до кредитного договору від 26.02.2009 року було збільшено розмір ануїтетного платежу, знайшли своє підтвердження в ході перегляду судового рішення. Що стосується пропуску строків позовної давності, на що скаржник також посилається в апеляційній скарзі, слід зауважити наступне. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга етапі 252 ЦК України). З договору Поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки, про його дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. Разом із тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися. Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. За таких обставин у банку виникло право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з листопада 2010 року і протягом наступних шести місяців. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Таким чином, боржник зобов`язався сплатити черговий платіж у строк до 08.12.2010 року, а оскільки банк звернувся до поручителя з позовом 18.11.2013 року, тобто із пропуском зазначеного в частині четвертій стані 559 ЦК України шестимісячного строку, а тому є підстави для відмови в позові у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя. Така позиція повністю співпадає з правовою позицією ВСУ, яка викладена в Постанові від 14.09.2016 р. №6-1451цс16. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п.п.1, 3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній його частині або зімни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення в частині задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 та ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача, як до поручителя. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2014 року скасувати в частині стягнення заборгованості та судового збору з ОСОБА_1 . Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договором поруки. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17.02.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік