Постанова 4801 № 145/1630/17

Справа № 145/1630/17 Провадження № 22-ц/801/1187/2023 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 рокуСправа № 145/1630/17м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Денишенко Т. О., Медвецького С. К., за участю секретаря судового засідання: Литвина С. С., учасники справи: заявник (позивач) ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону», розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2023 року, постановлену у складі судді Ратушняка І. О. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання незаконним та скасування наказу про перепідпорядкування економіста договірного підрозділу юридичної служби, визнання дій щодо переводу економіста юридичної служби незаконними, поновлення на попередній посаді, зобов`язання провести відповідні розрахунки втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та їх стягнення. Заява обґрунтована тим, що вказаним рішенням суду позов ОСОБА_2 було задоволено частково: -визнано незаконним та скасовано наказ №97 від 11 липня 2017 року про перепідпорядкування економіста договірного підрозділу юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» Лескової О. М. у зв`язку з реорганізацією юридичної служби; - визнано дії ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» щодо переводу економіста юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» ОСОБА_2 згідно записів № 20 в її трудовій книжці незаконними. У задоволенні решти вимог суд відмовив, обґрунтувавши таке рішення тим, що за наявності не скасованого наказу № 151 від 18 жовтня 2017 року про переведення позивачки на посаду економіста відділу матеріально-технічного постачання і збуту, поновити її на посаді економіста юридичної служби та вирішувати питання про стягнення середнього заробітку неможливо. Проте в серпні 2021 року ОСОБА_2 дізналася, що наказ №151 від 18 жовтня 2017 року по факту не був кадровим наказом на переведення її в інший структурний підрозділ, а був і є наказом по товариству про введення в дію структури товариства на виконання протоколу наглядової ради ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону №7 від 28 липня 17 року. Така істотна обставина не була встановлена Тиврівським районним судом Вінницької області під час винесення рішення по справі №145/1630/17, а тому ОСОБА_2 звернувшись в суд із даною заявою просила переглянути рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року по справі № 145/1630/17 у зв`язку з нововиявленими обставинами; рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року у справі №145/1630/17 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати; ухвалити в частині відмови у задоволенні позовних вимог нове рішення по справі №145/1630/17, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: зобов`язати ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» поновити ОСОБА_2 на посаді економіста юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» та провести з нею повний розрахунок щодо виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 11 липня 2017 року по день винесення рішення. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що указані заявником обставини не є нововиявленими, оскільки про існування та зміст наказу №151 від 18 жовтня 2017 року при розгляді справи ОСОБА_2 було відомо, вона посилалась на вказаний наказ в апеляційній та в касаційній скаргах. Судами всіх інстанцій цілком вичерпно встановлено те, що існування зазначеного документу жодним чином не впливає на прийняті в даній справі рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У травні 2023 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року та задовольнити її вимоги у повному обсязі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Денишенко Т. О. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2023 року справу витребувано із суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2023 року апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2023 року суддю Копаничук С. Г. замінено на суддю Медвецького С. К. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2023 року справу призначено до розгляду на 27 липня 2023 року о 10 год. 30 хв. з повідомленням сторін. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що існування зазначеного документу жодним чином не впливає на прийняті у даній справі судами рішення. Зі змісту наказу № 151 від 18 жовтня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 вказаним наказом не була переведена на посаду економіста відділу матеріального постачання та збуту, на що безпосередньо посилалися суди про розгляді справи, відмовляючи у поновленні її на посаді економіста юридичної служби та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу На думку заявниці, зміст вказаного наказу є нововиявленою обставиною, а тому її заява про перегляд рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року підлягає задоволенню. Окрім того суд першої інстанції умисно затягував відкриття і розгляд справи. Відзив на апеляційну скаргу у становлений судом строк не надійшов. В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки не повідомила, а тому згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи. Представник ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке вручене 17.07.2023 року, при цьому 26.07.2023 року подано заяву про відкладення розгляду справи з посиланням на неотримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги, однак колегія суддів вважає подану заяву безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, а причину неявки представника за неповажну, оскільки матеріалами справи підтверджено (довідки про доставку електронної відправки/листа/), що ухвала про відкриття апеляційного провадження та апеляційна скарга були направлені на зазначену у справі електронну адресу ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» з підтвердженням доставки, 04.07.2023 року, при цьому у поданій заяві взагалі не зазначено причин неявки представника в судове засідання, призначене на 27.07.2023 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону». Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: -визнано незаконним та скасовано наказ №97 від 11 липня 2017 року про перепідпорядкування економіста договірного підрозділу юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» Лескової О. М. у зв`язку з реорганізацією юридичної служби; - визнано дії ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» щодо переводу економіста юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» ОСОБА_2 згідно записів № 20 в її трудовій книжці незаконними. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а. с. 74-79, том 1). Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року вказане рішення залишено без змін (а. с. 234-238, том 1). Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. При цьому Верховний Суд зазначив, що ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року відмовлено в прийнятті до розгляду вимоги про визнання дій ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» щодо переводу економіста юридичної служби ОСОБА_2 згідно із записом № 21 в її трудовій книжці незаконними та поновлення її на попередній посаді. Відмовивши в прийнятті до розгляду вказаних вимог, місцевий суд роз`яснив позивачу, що ці вимоги утворюють самостійний позов із самостійними предметом і підставами, який може бути предметом окремого судового розгляду. У матеріалах справи відсутня інформація про те, що після постановлення судом першої інстанції ухвали від 27 вересня 2018 року ОСОБА_2 оскаржила до суду наказ від 18 жовтня 2017 року № 151, про який зроблено запис в трудовій книжці за №

21. Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення суду від 22 липня 2019 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки запис № 21 у трудовій книжці позивачки здійснено на підставі наказу, то вирішуючи спір про визнання дій відповідача щодо переведення позивача згідно з цим записом незаконними, суд має встановити його законність, тобто наказу від 18 жовтня 2017 року № 151, який предметом судового розгляду у цій справі не був. Верховний Суд виходив з того, що позивач не реалізувала право на звернення до суду з відповідним позовом. Посилання в касаційній скарзі на те, що вона не оскаржувала наказ від 18 жовтня 2017 року № 151, оскільки їй невідомий його зміст, не впливають на висновки судів, які з урахуванням підстав позову та встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновків, що за наявності наказу від 18 жовтня 2017 року № 151 про переведення позивачки на посаду економіста відділу матеріального постачання та збуту, який не оскаржений та не скасований, поновити її на посаді економіста юридичної служби неможливо. Суди розглянули і встановили обставини у справі в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. З урахуванням тих вимог, що розглянув суд, доводи касаційної скарги про незаконність наказу від 18 жовтня 2017 року № 151 є необґрунтованими. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. У постанові Великої Палати Верхового Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18, провадження № 12-7згв22, зроблено висновок, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26). Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року та із апеляційною скаргою на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2023 року, ОСОБА_2 зазначила, що нововиявленою обставиною у справі є зміст наказу № 151 від 18 жовтня 2017 року, який став їй відомий лише в серпні 2021 року. Проте апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, вважає, що зазначена обставина не є нововиявленою у розумінні процесуального закону з огляду на таке. У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20, провадження № 61-8675св21, зроблено висновок, що обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти росії», від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2). Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи. Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26 червня 2018 року у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України», від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»). Враховуючи викладене, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22). Як зазначалося, ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року відмовлено в прийнятті до розгляду вимоги про визнання дій ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» щодо переводу економіста юридичної служби ОСОБА_2 згідно із записом № 21 в її трудовій книжці незаконними та поновлення її на попередній посаді. Відмовивши в прийнятті до розгляду вказаних вимог, місцевий суд роз`яснив позивачу, що ці вимоги утворюють самостійний позов із самостійними предметом і підставами, який може бути предметом окремого судового розгляду. Відтак про існування наказу № 151 від 18 жовтня 2017 року, на підставі якого було здійснено запис у трудовій книжці позивачки, ОСОБА_2 стало відомо ще у ході розгляду справи у суді першої інстанції, відтак з цього часу ОСОБА_2 не була позбавлена можливості ознайомитися із його змістом. Зазначене свідчить про те, що ознайомлення в серпні 2021 року зі змістом наказу № 151 від 18 жовтня 2017 року не відповідає критеріям нововиявленої обставини у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки ОСОБА_2 не довела, що віднайшла докази, які раніше не були об`єктивно доступними та що вона не мала можливості ознайомитися із вказаним наказом до закінчення судового розгляду справи. Крім того суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідно до Акту від 18 жовтня 2017 року, складеного та підписаного головним інженером ОСОБА_3 , помічником з кадрових питань та побуту ОСОБА_4 , начальником відділу маркетингу та збуту ОСОБА_5 , начальником сектору збуту ОСОБА_6 (т.4 а.с.73) ОСОБА_7 відмовилась від ознайомлення з наказом №151 від 18 жовтня 2017 року, вказаний наказ їй було зачитано вголос. Також колегія суддів зазначає, що покликання в апеляційній скарзі на відкриття провадження і розгляд справи судом першої інстанції із порушеннями встановлених законом строків є слушними, проте за встановлених обставин справи на правильність висновків суду не впливають. Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а зводяться до власного тлумачення заявником норм права та незгоди із судовим рішенням. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що наведені заявником обставини не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами в розумінні глави 3 розділу V ЦПК України, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести на рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2023 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий В. В. Оніщук Судді: Т. О. Денишенко С. К. Медвецький