Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6135/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/6135/23 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. Дата і місце ухвалення: 29.05.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 надати запитувану інформацію на запит від 08.03.2023р., яка викладена у листі від 15.03.2023р.; - зобов`язати виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 повну відповідь на запит від 08.03.2023р. відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI про перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді (Подільській громаді); - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 08.03.2023р. вона звернулася до виконкому Подільської міської ради Подільського району Одеської області із запитом на публічну інформацію, в якому просила надати перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді (Подільській громаді). Однак, листом від 15.03.2023р. відповідач відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації, з посиланням на те, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати інформацію. Таку відмову ОСОБА_1 вважає незаконною та зазначає, що відповідач є розпорядником запитуваної нею інформації, яка, в свою чергу, створена та міститься на матеріальних носіях. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. позов задоволено частково. Визнано протиправними дії виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 08.03.2023р. Зобов`язано виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області розглянути запит ОСОБА_1 від 08.03.2023р. згідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача понесених нею витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 29.05.2023р. у відповідній частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу. В своїй скарзі апелянт зазначає, що наданими ОСОБА_1 доказами підтверджено понесення нею витрат на правничу допомогу в заявленому до стягнення з відповідача розмірі, який є співмірним із складністю справи, витраченим адвокатом Опалько О.М. часом (5 годин) та значенням справи для позивача. До того ж, судом не враховано, що стягнення витрат на правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, а й в певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо якщо мова йде про суб`єкта владних повноважень, своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції не враховано висновків численних постанов Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , тобто в частині відмови судом у стягнені з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У постанові Верховного Суду від 02.06.2022р. по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У постанові Верховного Суду від 04.06.2021р. по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надала суду копію договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021р., укладеного між адвокатом Опалько О.М., який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2243, виданого Одеською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 13.07.2012р., та Гортапан Н.Є. За умовами п.1.2 вказаного договору Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього, серед іншого, в господарських та адміністративних судах. За правову допомогу, передбачену в п.1.2 Договору, Замовник сплачує Адвокату винагороду з розрахунку 50% прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом про Держбюджет, за одну годину роботи адвоката на час розрахунку. (п.3.1 Договору) За домовленістю Сторін оплата правової допомоги може здійснюватися у вигляді предоплати або авансу, а також після отримання рішення суду, яке набрало законної сили. (п.4.2, п.4.3 Договору); Попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат є додатком №1 до договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021р. Також, позивачем надано суду акт виконаних робіт від 16.03.2023р., згідно якого Адвокат надав, а Замовник прийняв наступні послуги: - надання консультації замовнику, роз`яснення - 07.03.2023р., 1 година; - надання роз`яснення по відповіді виконавчого комітету Подільської міської ради від 15.03.23р. - 15.03.2023р., 30 хвилин; - зібрання доказів, складання позову до Одеського окружного адміністративного суду -16.03.2023р., 2 години 2000,00 грн.; - складання акту виконаних робіт і заяви про відшкодування судових витрат -16.03.2023р., 1 година; - надання відповіді на відзив, надання консультацій впродовж судового розгляду позову - 30 хв. В акті виконаних робіт від 16.03.2023р. зазначено, що відповідно до п. 4.3 Договору Сторони домовились, що оплата правової допомоги буде здійснена в повному обсязі після отримання рішення суду, яке набере законної сили. Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що у додатку до договору про надання правової допомоги від 20.05.2021р. встановлено вартість послуг адвоката за одну годину роботи в сумі 1342,00 грн., в той час як за виконаних 6 годин роботи нараховано загальну вартість витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розмірі 2000,00 грн., що не узгоджується з умовами договору. Колегія суддів критично ставиться до таких висновків суду першої інстанції, оскільки як вбачається зі змісту акту виконаних робіт від 16.03.2023р. Адвокатом визначено до сплати Замовником 2000,00 грн. лише за 2 години його роботи збирання доказів та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, вказаним актом засвідчено, що умови договору виконано повністю, претензій та зауважень щодо надання юридичних послуг немає. Заявлення позивачем до відшкодування за рахунок відповідача понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі, меншому, аніж визначений умовами договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021р., не суперечить чинному законодавству та, навпаки, являється більш сприятливим для відповідача. Стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача. При цьому, колегія суддів вважає, що зазначена сума витрат на правничу допомогу є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для позивача, що останньою не заперечується. Суд першої інстанції, також, зазначив, що до позовної заяви не додано документів, визначених ч.4 ст.59 КАС України, на підтвердження повноважень адвоката Опалько О.М. на представництво інтересів ОСОБА_1 . Так, відповідно до ч.4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». На думку колегії суддів, судом першої інстанції помилково застосовано вказану норму в даному випадку, оскільки витрати на правничу допомогу в заявленому до стягнення розмірі ОСОБА_1 понесла на стадії підготовки позовної заяви. Адвокат Опалько О.М. не представляв інтереси позивача в суді як її представник, а тому в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач не зобов`язана була подавати документи, передбачені ч.4 ст.59 КАС України. Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги визначено документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Згідно ст.19 вказаного Закону видами адвокатської діяльності, серед іншого, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення від 29.05.2023р. у відповідній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року скасувати в частині розподілу судових витрат. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (проспект Шевченка, 2, м.Подільськ, Одеська обл., 66300, код ЄДРПОУ 04056960) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2000,00 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 25 липня 2023 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук