Постанова 4854 № 522/17113/22-Е

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 522/17113/22-Е Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В. Дата і місце ухвалення 13.03.2023р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2023 року по справі №522/17113/22-Е за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - Інспектора роти №7 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Нікшина Богдана Олександровича про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову Інспектора роти №7 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Нікшина Богдана Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР№6248959 від 04.12.2022 р. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2023 року провадження у справі №522/17113/22-Е закрито, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Додатковим рішенням від 13 березня 2023 року з Департаменту патрульної поліції стягнуто понесені позивачем витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок. Не погоджуючись з додатковим судовим рішенням, Департамент патрульної поліції та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник Департаменту патрульної поліції зазначив, що стягнута на користь позивача сума витрат на правничу (правову) допомогу не співмірною із складністю справи, у зв`язку з чим просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Представник позивача в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що визначена судом до стягнення сума витрат на правничу (правову) допомогу не відповідає домовленостям адвоката з клієнтом, ринковим цінам, а також рекомендаціям ради адвокатів щодо застосування ставок адвокатського гонорару. У зв`язку з чим, просить змінити додаткове рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши її розмір до 5000 грн. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У постанові Верховного Суду від 02.06.2022р. по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У постанові Верховного Суду від 04.06.2021р. по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником Шелудька А.М. до суду надало: - копію договору про надання правничої допомоги від 13.12.2022р.; - копію протоколу погодження гонорару і умови його виплати від 13.12.2022р.; - копію квитанції до прибуткового ордеру від 14.12.2022р.; - детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необіжних для надання правничої допомоги. Зі змісту детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що виконавцем на адресу Позивача надано наступні послуги: - підготовка та подання позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеси; - участь у трьох судових засіданнях; - підготовка детального опису робіт (наданих послуг); Задовольняючи частково подану позивачем заяву та стягуючи на його користь 1600 грн. витрат на правову допомогу суд першої інстанції враховував надані докази здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, а також застосував критерій обґрунтованості та співмірності понесених позивачем витрат, зважаючи на складність справи та виконаної адвокатом роботи, розмір гонорару, сплачений позивачем на користь адвоката. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь ОСОБА_1 понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1600 грн., оскільки, на думку суду, таке відшкодування є справедливим і обґрунтованим, а також співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом. До того ж, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача. Варто зазначити, що відповідач, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував. Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17. Фактично доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України. Однак, частиною 6 статті 134 КАС України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таким чином, за наявності підстав, якими апелянт у даній справі обґрунтовує свої вимоги, суд тільки може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що має місце у спірних правовідносинах, а не відмовляти у їх стягненні. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх задоволення та скасування додаткового рішення від 13 березня 2023 року немає. А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Судді: А.Г. Федусик О.А. Шевчук